Нещодавно в Україні розпочала роботу онлайн-платформа для донорів крові. Ми вирішили вийти за межі традиційного прес-релізу про запуск, який отримали усі інтернет-видання, та поспілкувалися із керівниками проекту.
Із розмови з Олександром Краковецьким та Іриною Славінською я дізнався, що собою являє цей стартап і яким чином він допоможе у вирішенні проблем донорства засобами сучасних технологій. Пропоную почитати і вам:
— Як стало відомо із прес-релізу, Donor.UA є соціальною платформою для донорів. Як це технологічно влаштовано: просто база даних донорів та реципієнтів, чи в проекта складніша структура?
Олександр Краковецький, керівник ІТ компанії DevRain Solutions: На сьогоднішній момент ДонорUA є системою, що містить базу даних донорів, реципієнтів, волонтерів та медичних закладів, де можна здати кров. Це дозволяє в автоматичному режимі шукати необхідних донорів для реципієнтів і, відповідно, надсилати інформацію з проханням здати кров в конкретному місці. Зараз доробляємо централізовану систему сповіщень (через електронні листи та push-повідомлення для мобільних пристроїв), що дасть змогу встановити майже миттєвий контакт між реципієнтами, донорами та медичними закладами. Раніше це все робилось в ручному режимі, а в більшості випадків, саме втрачений час стає головною причиною негативних наслідків.
Ірина Славінська, президент “Асоціації молодих донорів України”: Загальна мета нашого проекту полягає в тому, щоб об’єднати всі медичні установи в єдину систему, що займаються забором крові. Також на меті поступово відсторони пацієнтів від питань донорства, так як завдання пацієнта — вилікуватись, наше завдання — допомогти йому в цьому таким чином, щоб він і не помітив нашого втручання.
Якщо поглибитись в сутність проблеми, то ситуація в даній сфері виглядає приблизно так: в Україні є понад 400 пунктів забору крові. Це і станції переливання (як міські, так і обласні), і лікарні, що мають відділення трансфузіології. Між ними звязок якщо і є, то дуже слабкий. Наприкад, місто Київ утримує на своєму бюджеті лише міський центр крові, в свою чергу, міський центр крові опікується приблизно 70 міськими лікарнями, а інші медичні установи, такі як, Охматдит, Національний інститут раку, обласні лікарні і багато інших не відносяться до міського бюджету, тобто, ніякого відношення до центру крові вони не мають. Не мають відношення як до крові, так і до донорів. І це тільки місто Київ. Вся Україна взагалі ніяк не поєднана. Немає єдиного реєстру відсторонених донорів, також. Це ускладнює процес організації донації, наприклад людина з одеською пропискою не зможе здати кров у Полтаві. Хоча законодавством дозволено громадянину України здавати крові в будь-якій точці України. Тому глобальна мета — уніфікація процесу донації для всіх громадян України, за допомогою створення єдиного центру, що на сьогоднішній день уособлює собою проект Донор.UA.
На сьогодні в систему потрапляє інформація з двох джерел — від пацієнтів / волонтерів та від медичних установ, обробляється нами, і надсилається донорам з проханням про допомогу. Прохання чітке і включає в себе дату, місце та час, де потрібна кров та / або компоненти, а також, може містити інформацію про конкретного реципієнта.
— Проект став переможцем на минулій конференції IDCEE та отримав грант від журналу Фокус. Ядро команди складають волонтери й нині?
І.С.: Перемога на конференції IDCEE в соціальному хакатоні, організованому SocialBoost, — переломний момент для нашого проекту. Ми отримали 100 тис грн від Бориса Кауфмана та журналу «Фокус», медійну підтримку та певний кредит довіри. На ці кошти ми утримуємо 5 робочих місць, все інше – волонтери. Є робота, яка має плануватись, чітко виконуватись, де мають працювати спеціалісти своєї справи, є робота для аматорів / волонтерів, людей які частково допомагають. Тому ядро — це спеціалісти.
О.К.: Тут потрібно розділяти технічну складову — розробку веб-сайту та мобільних додатків, якою займаюсь я зі своє командою, та організаційну роботу в рамках асоціації, що робить Іра зі своїми співробітниками та волонтерами. Перемога на хакатоні та грант зіграв, безпечерно, дуже важливу роль — надихнув на те, щоб зробити проект якомога швидше. Проте, якби нам не вдалось виграти, проект, без сумнівів, розроблявся і далі — на свої кошти. Над сайтом працювала ціла команда айтішніків: дизайнер, верстальщик, тестувальник, контентщики, розробники. Зрозуміло, що більшість з цих людей — професіонали.
— Чи співпрацюєте ви із державними структурами? Чи пропонували вам допомогу / співпрацю із Міністерства охорони здоров’я? Наскільки взагалі обіцяне сприяння по ІТ та соціальним проектам з боку держави працює / не працює на практиці у випадку із Donor.UA?
І.С.: Лише державні медичні установи мають право приймати донорів, брати кров і видавати, тому так, ми співпрацюємо з державними установами. Звісно, процес співпраці не ідеальний, і в мабутньому, я сподіваюсь, ми налагодимо більш тісний зв’язок. На сьогоднішній день МОЗ допомогу нам не пропонував.
О.К.: Поки що ніяких домовленостей з МОЗ чи іншими державними структурами не було. Про реальні кроки по сприянню суспільно корисним та соціальним проектам з боку держави я особисно нічого не знаю, хоч подібні заяви чую постійно.
З іншої сторони, у нас є досвід успішного діалогу з Вінницькою міською радою з приводу розвитку ІТ сервісів та послуг у місті, тому я все-таки налаштований більш-менш позитивно.
— На осінь ви анонсували мобільні додатки для основних платформ. Вони матимуть на меті інформування донорів та реципієнтів, чи будуть ще якісь додаткові функції?
О.К.: Без мобільних додатків жоден сучасний ІТ-проект існувати не може. В нашому випадку – тим паче. Нам дуже важливо встановити миттєвий контакт «реципієнт-донор», і я не знаю кращого способу це зробити, ніж за допомогою мобільних додатків.
Основний сценарій — сповіщення донорів та реципієнтів, ще один (не менш важливий) — особистий кабінет донора, де він зможе слідкувати за своїми здачами крові, отримувати автоматичні сповіщення про найближчі дати, коли він може знову здавати кров, а також, слідкувати за всім, що відбувається у цій сфері.
— Чи не було планів залучити колективне фінансування для розвитку проекту та оплати роботи тих, хто працює над інструментами для мобільного та веб-доступу?
О.К..: Плани такі є, проте перед тим, як просити кошти у спільноти, потрібно показати певні результати. Для звичайого користувача нинішній сайт — це лише декілька сторінок з інформацією про реципієнтів та адресами центрів здачі крові, він може і не підозрювати, що насправді – це оболонка автоматизованої системи пошуку донорів та організацї їх роботи. А для того, щоб не було розмов на кшталт «я сам такий сайт зроблю за тиждень», потрібно продемонструвати певні результати роботи. Я сподіваюсь, що ми зможемо це зробити за досить короткий термін.
Також, на днях буде анонсовано пубічний API, за допомогою якого будь-який розробник зможе розробляти сервіси на базі Донор.UA. В планах – відкриття статистики, даних та всіх бюджетних надходжень в рамках проекту. Будемо своїм прикладом стимулювати інші команди та уряд робити так само.
— Нещодавно для волонтерів з’явився окремий майданчик «ІТ Толока». Чи не було у вас бажання поспівпрацювати із ними? Також цікавить, чи поширюється дія бази донорів на лікування поранених в ході АТО
І.С.: Зараз ми займаємось дослідженням, з ким і яким чином ми можемо співпрацювати. Думаю, «ІТ Толока» — хороша можливість для нас, і ми її обов’язково використаємо.
О.К.: Щодо бази для лікування поранених в ході АТО, то в нас була така ідея (ми навіть подавали цю ідею на один із недавніх хакатонів), проте, спочатку хочемо закінчити один проект перед тим, як робити щось нове (хоч і на базі поточного проекту). Краще один хороший проект, ніж два поганих.
З іншого боку, ми сподіваємось, що кількість поранених дозволить нам і не розпочинати роботу над окремим проектом (проте, в будь-який момент готові його реалізувати).
— Як взагалі оцінюєте ситуацію із донорством крові в Україні? Наскільки технологічно досконалим є цей процес? Що ви би змінили, як ІТ-фахівець в цій сфері?
І.С.: Як Президент Асоціації сміливо кажу — ситуація страшна. Але не безнадійна.
На реальних історіях спробую пояснити, як вирішується питання знаходження донора і логістика потрапляння крові від донора до реципієнта.
Історія перша. Приїжджає бабуся із внуком в лікарню Києва. Дитина в страшному стані, бо десь там долікували так, що в дитини 4 стадія онкозахворювання. Бабусі повідомляють діагноз вже в Києві, діагноз остаточний, дають список ліків і інших речей, які варто придбати, і надодачу — кількість донорів, яких вона повинна привести. Уявіть, людина в незнайомому місті без жодних можливостей і розуміння що і як робити, уявіть стан людини в такій ситуації?! Знаєте, що робить бабуся? Вона йде на дорогу, стає на коліна, і просить перехожих здати кров і врятувати її внука!
Історія друга. З дитиною в лікарню потрапляє молода сім’я. Після отримання всіх списків, мама змушена жити разом з дитиною в лікарні, тато звичайно ж працювати. Працюючий тато через день вже зустрічає донорів, що дала йому Асоціація, біля відділення трансфузіології. Для того, щоб дитині перелити якісну кров, татові потрібно почекати, поки донори здають кров, потім взяти пробірки для перевірки крові, поїхати в приватну лабораторію і перевірити її додатково на всі інфекції та віруси, що є не безкоштовною процедурою. За одного донора потрібно заплатити мінімум 500 грн. Тобто, тато 3 години проводить у процесі логістики. Уточнюю, у тата вже є донори! Така процедура у нього через день. Нагадую, про всяк випадок, ТАТО ПРАЦЮЄ!
Наскільки технологічно досконалим є цей процес? Відповідь очевидна. Навіть наявність автоматизованої системи Донор.UA не вирішить усі проблеми, проте, звісно, з чогось потрібно починати.
О.К.: Додам лише, що, на жаль, такі історії не поодинокі не лише в медичній сфері, тому завдання ІТ-спеціалістів — допомогти вдосконалити процеси так, як це відбувається в ІТ та бізнес сферах.
— Робота над соціально орієнтованим проектом — завжди свого роду виклик. З якими труднощами вам довелось зіткнутись і чого вони вас навчили?
І.С.: Якщо говорити про реалізацію цього проекту — це був хороший виклик для мене особисто. Тому що соціально-орієнтований проект — це і є моя діяльність, а от соціально-орієнтований проект в поєднанні з ІТ-технологіями… Це стало надзадачею.
До проекту Донор.UA мені було складно зрозуміти, навіть, хто такий «технічний коуфаундер». Півроку пошуків та інтенсивного, поглибленого вивчення назв ІТ-спеціалістів і їх завдань, і тепер я знаю, це — тільки Саша і його команда. Тому, зуміти правильно поєднати ІТ-сферу із соціальною — я б сказала, що це свого роду отримання сертифікату широкопрофільного спеціаліста за дуже короткий термін.
Складно знайти розумних людей, цілісних людей, спеціалістів. Я вважаю, що мені страшенно пощастило, я зустріла саме таких.
З приводу труднощів — вони є у всіх, хто працює. Але я б не називала це так. Є певні ситуації: складніші чи простіші. Вони є, і від них не можна подітись, їх потрібно вирішувати і рухатись далі. Завжди працювати і рухатись до мети.
О.К.: Перше моє враження про проект було «проста задача, зараз за тиждень все зробимо — дві таблиці, три сторінки». Проте я помилився з оцінкою проекту (що зі мною буває вкрай рідко). Причина в тому, що я не врахував специфіку предметної області — законодавство, правила та календар здачі крові, складний процес пошуку донорів, складну систему доступів до тієї чи іншої інформації, необхідність обробки і збереження надзвичайно персональних даних і т.д. Це, звісно, трохи вплинуло на строки (закінчили на місяць пізніше), проте змусило по-іншому подивитися на розробку соціальних проектів.
Основне, що я виніс з цього проекту, це те, що для успішного соціального проекту мало хорошої команди ІТ-спеціалістів, все рівно потрібна людина, яка добре розбирається в предметній області і сучасних реаліях. Без такого симбіозу зробити дійсно хороший соціальний проект буде важко.
— Які плани стосовно Donor.UA є у вас на найближчий рік?
І.С.: Найближчий рік покаже рівень нашої мудрості, терпіння, витримки, гнучкості та стійкості.
Ми плануємо удосконалити нашу систему, розробити мобільні додатки і, як мінімум, з Києва забрати питання нестачі донорської крові та / або компонентів від пацієнта. Це більше зараз схоже на мрію, але, тим не менше, завдання собі ставимо саме таке.
Донор.UA — це перша єдина база донорів та медичних установ. Це перший єдиний механізм, що поєднує всіх на єдиній платформі. Праці тут багато, не виключення, що ми будемо спотикатись. Головне пам’ятати, що ми робимо, і навіщо. Наша мета створити систему, прибрати корупцію з данного сектору, взяти процес пошуку донорів повністю на себе.
— На завершення — ваші побажання тим розробникам, котрі вперше запускають власний соціально орієнтований стартап
І.С.: З моєї сторони бажаю всім, хто розробляє програми, платформи чи будь-які інші інструменти для соціального сектору – знайдіть спеціаліста щодо певного питання, над яким ви працюєте, і в синергії ви створите те, що називається якісним продуктом споживання!
Успіхів, віри в себе і 24 години праці на добу — все вийде. В нас вийшло 🙂
О.К.: Потрібно, насамперед, радитись з тими, хто вже робив соціальні проекти, а також, вивчати зарубіжний досвід. Головна проблема — «велосипеди», які раз за разом створюють наші колеги-айтішніки. Потрібно об’єднуватись з тими, хто працює над подібними проектами, хоча в реальності це і важко — айтішніки часто зверхньо ставляться до роботи інших, і хочуть кожен раз все робити по-своєму.
Ми на базі AppClub { build, monetize } плануємо ряд активностей — зустрічей, хакатонів, направлених на сворення соціальних проектів, будемо всіма доступними засобами допомагати нашою експертизою та досвідом.
І найостанніше побажання — соціальним проектом потрібно займатись лише тоді, коли є впевненість в тому, що ти робиш це, щоб реально комусь допомогти, а не тому, що за це можуть дати грант чи написати про тебе на якомусь ресурсі. Це побічні ефекти — приємні, але не більше.
Тому пробуйте, експериментуйте, об’єднуйтесь і робіть хороші проекти!