Ми живемо в цікаву інформаційну епоху, коли випуски телевізійних новин формуються з фотографій у соціальних мережах, а традиційним виданням доводиться просувати себе в інтернеті. Навіть радіостанції проводять маркетингові кампанії у Facebook, Twitter тощо.
Ми розпитали Любов Багацьку, менеджера соціальних медіа, яка відповідає за SMM на «Радіо Свобода» про особливості роботи з онлайн-спільнотами у суспільно-політичному виданні:
— Як зазвичай виглядає робочий день SMM-координатора в онлайн-ЗМІ?
Робочий день у SMM-ника на «Радіо Свобода» починається о 9:30 ранку із запитання до новинаря: «Є щось екстраординарне чи все спокійно?». І від відповіді вже залежить, що буде далі — спішиш повідомити щось важливе-термінове чи є ще час подумати і вибрати, з чого почати інформаційний день.
На совісті SMM-ника акаунти у 5 соцмережах (Facebook, «ВКонтакте», Twitter, «Одноклассники» та Google+), а також модерація коментарів на сайті — а там буває гаряче. Також є щоденні телепрограми у прямому ефірі і стріми чи включення з важливих подій, з яких ведемо Twitter-трансляції. А ще треба моніторити, що де відбувається і швидко реагувати; крім того підшуковувати «смачний» контент (не політикою єдиною ж), аналізувати.
Координатор SMM-ників (яким ще до недавнього часу я була), окрім поточної роботи SMM-ником, розробляє і коригує стратегію розвитку сторінок, аналізує роботу колег, дає поради і підказки, проводить тренінги чи майстер-класи, шукає відповіді на запитання і нові виклики. І, звісно ж, треба встигати підчитувати про соцмережі, стежити за оновленнями, тестувати їх і з’ясовувати, на що вони впливають. Якийсь час я ще готувала огляди реакцій користувачів соцмереж на різні події — зазвичай, це досить весело.
— Є такий жартівливий стереотип, що SMM-ник потрібен, аби постити котиків та кумедне відео. Але в новинарних проектах специфіка трохи інша. Як працюєте з аудиторією та заохочуєте її?
Багато тих, хто не стикався з SMM близько, справді думають, що це — «постити котиків». Коли ж доходить до суті справи, то не так легко знайти нового колегу. Співбесіди з SMM стали приводом для численних жартів в мережі.
Бути суспільно-політичним медіа і при цьому не перевантажувати підписників суспільно-політичною інформацією — це виклик. Ми намагаємося додавати у свої стрічки розважального контенту, але щоб це було хоч трохи корисно чи пізнавально: підбірки картин українських художників, важливі чи цікаві історічні дати, наукові новинки, досягнення українців у різних галузях, мотивуючі історії успіху.
За останні 2 роки SMM-ники «Радіо Свобода» і самі втілили кілька проектів, розрахованих виключно на соцмережі. Один з досить успішних — «Українці — красиві!». Влітку 2014 року ми придумали проект, який би створили, по суті, самі наші підписники. Ми щодня розповідали історію однієї людини. В більшості це були спогади про Майдан, враження від війни, спогади про предків, мрії, страхи… Потім зібрали це на сайті в галерею красивих, відчайдушних, життєствердних історій. Вийшло цікаво.
У листопаді втілили проект для популяризації читання #Літературень. Щодня о 17:30 публікували по уривку з творів українських авторів — якраз, щоб почитати з телефона по дорозі з роботи додому. У процесі роботи над проектом і самі знайшли для себе багато цікавого почитати 🙂
— «Радіо Свобода» висвітлює не лише суспільні теми, але й політичні. Чи існує якась контент-політика відносно коментарів на ваших сторінках в соціальних мережах? За що, наприклад, читача можуть забанити? Чи бувало таке, що зауваження підписника із соцмереж ставало приводом для коригування матеріалу на сайті?
Для всіх читачів сайту є традиційний набір правил ведення форуму. Модератори не пропускають мову ворожнечі (наклепи, погрози, залякування, образи читачів чи авторів, розпалювання ворожнечі (релігійної, етнічної, соціальної), заклики до злочинів чи насилля), нецензурну лексику, а також порнографію, рекламу. В умовах конфлікту на Донбасі температура дискусій на сайті, звичайно, зросла. У чомусь ми як модератори стали жорсткіші, у чомусь — ліберальніші.
У соцмережах модеруванню коментарів ми приділяємо менше уваги, але відвертого розпалювання ворожнечі, образ чи расизму, звичайно, не пропустимо. Стосовно помилок — не помиляється той, хто нічого не робить, а ми продукуємо контенту досить багато. Саме соцмережі, як правило, першими реагують на неточності, одруківки. Дякуємо, виправляємося. А як інакше?
— Якими інструментами користуєтесь в розміщенні, плануванні та публікації контенту для соціальних мереж? Чи є якісь особливості їхнього використання саме для вашої команди?
Із сервісів планування і публікації, крім доступних у самих соцмережах, активно використовуємо TweetDeck, HootSuite. У роботі користуємося онлайн gif-мейкерами, відеоредакторами (вирізати, підкоротити), фоторедактором PicMonkey — для мінімальних потреб достатньо. Зараз тестуємо для групової роботи сервіс Feedly, де можна сформувати RSS-стрічку різних ВК- і FB-сторінок, YouTube-каналів, за якими хочемо слідкувати.
— Що із вашого досвіду варто або не варто робити команді суспільно-політичного медіа-ресурсу в соціальних мережах?
Банально, але не варто під приводом «усі постять» давати неперевірену інформацію або фото із соцмереж, якщо ви не впевнені, де саме їх було зроблено і коли.
Друге, яке часто випливає з першого, — мовчки терти твіти і вдавати, що нічого не сталося, якщо помилки все ж уникнути не вдалося. Підписники все бачать, скрінять і не проґавлять нагоди дорікнути. Справжня помилка — не виправляти своїх помилок.
Третє, з чим в українських реаліях стикаємося часто, — крадіжка контенту. На «Радіо Свобода» з цим суворо: у всього є свій автор і його має бути зазначено. Так само суворо ми ставимося й до інших. І дуже не любимо, коли на наших фото (а буває, що й на відео — жертвуючи добрячим шматком картинки!) обрізають копірайти чи логотипи. Ну і ще одне: не варто вважати читачів дурнями.
— За час своєї роботи які основні тенденції помітили стосовно української аудиторії новинарного проекту?
Люди, втомившись від політики і війни, відписуються від сторінок ЗМІ, які поширюють лише такий контент. Користувачі хочуть бачити у своїх стрічках не лише політику, і ЗМІ вимушені пристосовуватися до цих вимог.
Окрема тема — «фейсбукізація» політиків, які дедалі більше ресурсу витрачають на присутність у соцмережах. Їм все менше потрібні ЗМІ — вони все можуть сказати на своїх сторінках. І отримати фідбек. Згадати хоча б голосування за закон про доларові кредити і пости Володимира Парасюка, який під тиском коментарів змінив кардинально свою думку. А заодно ще кілька депутатів. Хто б там що не говорив, а «диванна сотня» таки має вплив і навіть дедалі частіше стає ньюзмекером.
Люди хочуть отримувати все в одному місці — і соцмережі виконують цю забаганку. Стріми, онлайн-відео, gif-зображення, фотогалереї — все це вже є у Facebook та Twitter, не треба йти ні на які сайти. У Facebook вже доступний симпатичний формат заміток, от-от з’являться Instant Articles — і читати лонгріди з картинками, гіперлінками, рекламою і всіма принадами сайту вже можна, не виходячи з соцмережі.
Загалом усе рухається до того, що сторінки ЗМІ у соцмережах ставатимуть дедалі самостійнішими, незалежнішими від сайтів цих самих ЗМІ і зрештою заживуть окремим життям. Думаю, ЗМІ мають брати це до уваги і не намагатися використовувати соцмережі лише як джерела трафіку.
— Що могли би порадити тим, хто хоче розпочати роботу в SMM саме для ЗМІ, але не знає, як потрапити в цю сферу і які навички потрібні? На що звертають увагу роботодавці при співбесіді?
Кожен роботодавець хоче бачити людину з досвідом і мало хто готовий брати і вчити з нуля. В SMM здобути цей досвід значно простіше, ніж у більшості професій. Достатньо почитати про основні механізми і принципи роботи кожної соцмережі і спробувати вести сторінки чи пабліки — побачити, як це все працює на практиці. Якщо зможете підняти з нуля сторінку, зрозуміти, хто її читає і чому, — це вже досвід. Саме з невеликих груп, регіональних пабліків багато хто й починає.
Хочете спробувати себе в медіа — є чимало невеликих локальних ЗМІ, які не мають окремого спеціаліста із соцмереж і будуть вдячні за кількатижневе волонтерство. Їм — робочі руки, вам — досвід.
Зрештою заведіть сторінку свого кота (я маю таку): сюди можна складати котоняшки і не засмічувати стрічку, водночас це зручний полігон для випробування, обкатки і перевірки роботи оновлень у Facebook, — словом, можна тестувати все, чого не дозволиш собі на сторінці ЗМІ.
— Наостанок — ваші побажання нашим читачам
Навіть якщо ви не SMM-ник, не ігноруйте соцмережі. Не стверджуватиму, що за ними майбутнє, але вони в майбутньому точно будуть.
Фото надані спікером, автор — Postmen