В нас, як і на багатьох сучасних українських сайтах та в інтернет-виданнях, є окрема рубрика «Наука». Але маємо визнати: ґрунтовного дослідження наукових тем (а не просто новин) бракує не лише в нашому блозі, але й іншим більш іменитим та великим проектам. Якщо ж мова заходить про пошук наукових досліджень та науково-популярних статей українською мовою на певну нішеву тематику — тут взагалі виникає «чорна діра».
На думку оглядача Наталі Ревко, періодика науково-популярного спрямування навіть поза межами інтернету радше нагадує напад ностальгії, аніж реальність сучасної України. Окрім «Науки та життя», яка виходила чималим накладом за часів СРСР, український читач може хіба що пригадати стрімкий злет і зникнення локалізованої версії National Geographic. Що відбувається з ринком науково-популярної періодики бодай поза межами інтернету?
[wp-like-lock]Якщо вірити офіційним даним, у Державному реєстрі друкованих ЗМІ України є майже 50 науково-популярних видань. Більшість із них для широкого загалу читачів залишається «незвіданими землями».
Популярні журнали
Найбільш «розкручений» проект на вітчизняному ринку для масового споживача — це журнал «Вокруг света». Він видається в РФ, але має українську ліцензію. Продукт виходить російською мовою і здебільшого орієнтований на російську аудиторію. В основному йдеться про відкриття та мандрівки, технології якщо і згадуються, то лише побіжно.
Ентузіасти також пригадають газету «Открытия и гипотезы», що виходить тиражем близько 6 тис. примірників і здебільшого поширюється на умовах передплати. За тематикою наповнення вельми широке: від психології до технологій. Основу контенту становлять тексти, перекладені з інших мов, від українських авторів та новини наукового світу.
Є ще «Наука и техника», започаткований у Харкові 2006 року, що згодом став продаватися і в РФ. На сайті у вільному доступі є можливість переглянути видання. Більша частина контенту в журналі присвячена мілітарі-технологіям. До недавнього періоду журнал нічим не відрізнявся від своїх закордонних чи місцевих аналогів. Але в травні передмова редактора дещо дивує: мовляв, редакція вирішила припинити роботу у виданні через «зміну реалій» і невідповідність «расово правильним» та «патріотично налаштованим» вимогам. Важко сказати, про яку з країн говорить редакція: в Україні тираж складає 5 тис., в Росії — 10 тис. примірників, а спонсорами виступають як російські, так і українські організації.
Чим може порадувати (чи засмутити) Мережа?
З науково-популярними проектами в інтернеті ситуація не надто краща. Із найбільш помітних — спецпроект у виданні «НВ», присвячений успішним українським стартапам.
Окрім технологій та прикладної науки, можна ввиділити науково-популярні видання на історичну тематику: «Історична правда» та Historians.in.ua, проект «Україна Incognita» газети «День».
Аудиторія подібних онлайн-видань є відносно невеликою, але ще більше звужується вона для україномовних друкованих журналів та статей. Серед основних причин: наявна можливість безкоштовно читати російськомовні та англомовні наукові тексти в інтернеті та мати доступ до лекцій TED, Coursera і переглядати науково-популярні фільми онлайн, слухати подкасти про науку та технології. Ціна примірника друкованого чи електронного журналу починається від 25—30 грн, в той час як більшість науково-популярних ресурсів в інтернеті не коштують нічого для читача.
Головні проблеми українського «научпоп»-ресурсу
Основна вимога читача — це унікальний фото- та текстовий контент. Створення таких матеріалів потребує активного залучення або науковців із вмінням створювати цікаві та зрозумілі широкому загалу тексти; або журналістів із достатнім рівнем ерудиції та часу для дослідження складних наукових тем.
Обидві категорії людей потребують не лише часу, але й відповідних гонорарів. Пошук джерел фінансування «вбиває» навіть найбільш цікаві ініціативи з боку ентузіастів. Ринок як такий в Україні відсутній (і через конкуренцію із умовно-безкоштовним інтернетом, і через відсутність інтересу інвесторів до науково-популярних видань). Відтак немає нічого дивного, що і контент відповідного рівня практично не створюється (або ж створюється в рамках нішевих проектів, як «Медієвіст»)
Слово заступникові редактора у National Geographic в Україні Дмитрові Губенку:
«Я працюю в журнальній журналістиці вже більше семи років, тому чудово усвідомлюю, що група ентузіастів-волонтерів не зможе запустити такий проект. Це дуже складна і дорога справа. Для такої редакції будуть потрібні не лише журналісти та дизайнери, але й професійні рекламісти, юристи, бухгалтери, маркетологи, спеціалісти з логістики, друку, продажів».
Схема долучення до світового бренду й використання його надбань видається поки найоптимальнішим варіантом. Крім NatGeo є ще багато світових брендів, які мають редакції в різних країнах, зокрема в РФ, наприклад Scientific American (український аналог існував до 2003 року), Popular Mechanics або BBC Focus.
Чи є ситуація патовою?
В умовах економічної кризи та конфлікту на Сході України питання приходу великих медіа зі сфери науково-популярних видань до України є не надто ймовірним. Чи можуть волонтери самостійно створити подібне видання? Відкриття повноцінного науково-популярного журналу коштом спільноти (навіть за наявності вітчизняних майданчиків краудфандингу) видається наразі вельми фантастичною ініціативою. Але вже є онлайн-ресурси та друковані видання з відповідними рубриками, в яких є можливість реалізовувати спецпроекти або окремі якісні тексти. Це може стимулювати цікавість та суспільний попит на український наук-поп, допоки на ринку знову не з’явиться окреме спеціалізоване видання.
Єдиний антикризовий рецепт із закордонного досвіду, що спадає на думку, — це прихід топ-менеджера Джона Феї (John Fahey) до керівництва журналом NatGeo у 1998 році в період занепаду інтересу до видання та значних збитків науково-популярного журналу. Він не лише зумів повернути 120-річному друкованому виданню колишню славу, але й зробив науково-популярний ресурс більш цифровим і перемістив його у площину інтернету. А вже друк слугував ніби доповненням до інтерактивного веб-ресурсу. Технологічні тенденцій та антикризове мислення плюс терпіння та капітал — лише ці складові можуть відродити українські науково-популярні видання і зробити з них затребуваний продукт.
За матеріалами: osvita.mediasapiens.ua
[/wp-like-lock]