Наприкінці жовтня Громадська бюджетна комісія Києва затвердила результати голосування жителів столиці за проекти на Громадському бюджеті 2. Ксенія Семенова, співзасновниця NAU HUB, PR менеджер YEP Incubators та активістка суспільних ініціатив подавала проекти на конкурс з двома командами — командою Національного авіаційного університету та командою популяризаторів науки у Києві, організаторами Днів науки та Наукових пікніків. Ксенія розповіла нашій редакції про те, як готували проекти до голосування в громадському бюджеті, як заохочували киян голосувати за свої ініціативи. Також Ксенія описала найбільш ефективні інструменти популяризації проектів бюджету участі та методи, які менш дієві для збору голосів. Її досвід стане в нагоді активістам в інших містах, а також наступним поколінням учасників столичних змагань за громадський бюджет (ГБ).
У чому суть ГБ
Кожен киянин може подати на конкурс проект з бюджетом до 2 млн грн або до 400 тис. грн (так звані великі або малі проекти йдуть в різних категоріях за конкурсом). Проекти повинні відповідати певним критеріям. Простіше кажучи, мають бути такими, що їх можуть реалізувати департаменти КМДА чи РДА. Фактично, проекти переможці далі реалізуються зусиллями міста, а автор проекту допомагає і спостерігає. Після подачі всі проекти проходять експертизу, після чого допускаються до конкурсного голосування.
Від Національного авіаційного університету у співпраці з дружньою до нас школою №159 ми подали 7 проектів:
- Відновлення паркової скульптури
- Простір неформальної освіти
- Футбольне поле
- Фаблаб
- Встановлення світлофору на небезпечному переході
- Лабораторія екологічного моніторингу
- Музичний фестиваль
З них скульптура, поле, фестиваль, фаблаб були великими проектами, а простір, еколабораторія та світлофор — малими.
Від науково-популярної тусовки подали 2 проекти:
- малий проект — Рік науки
- великий проект Наукового скверу.
Що найперше мають усвідомлювати автори проектів?
Поріг входу людини в систему голосування надзвичайно великий. Сам сайт ГБ не дуже привітний до користувача, не відразу зрозуміло, як голосувати, куди заходити. Авторизуватися можна виключно через BankID та ЕЦП. BankID в Україні має обмежена кількість банків, на практиці — тільки «ПриватБанк» (та інші похідні їхньої системи, типу А-банку) та Ощадбанк. Дивно, але люди дуже недовірливо ставляться до будь-яких систем, що вимагають авторизації через банк, хоча не дуже переживають, купуючи онлайн квитки чи одяг.
Проте найбільшою проблемою були саме помилки системи голосування, сайт часто підвисав. Розробники постійно додавали оновлення: то система не сприймала номера паспортів нового зразка, то не приймала адреси з дробовими цифрами. Тут треба похвалити організаторів конкурсу і представників банків, які були на зв’язку в режимі 24/7 з авторами проектів. Але киян, що хотіли проголосувати, такі справи все ж таки відлякували.
Що значить поріг входу великий?
Це значить, що людей треба вмовляти витратити певний час і ризикнути авторизуватися через банк, щоб підтримати ваш проект. Мінімальна кількість людей, просто побачивши рекламу в метро заходить на сайт, аналізує всі 800 проектів і обирає найкращі 5 для себе (кожен киянин може підтримати до п’яти проектів — прим. ред.). Нам вдалося виграти 5 з 7 університетських проектів та Рік науки. Не пройшли поріг фінансування відновлення скульптури, футбольне поле та науковий сквер. Статистику всіх проектів по набору голосів можна піддивитися тут. Проаналізувавши переможців цього року, дозволю собі зробити кілька висновків та поділюся спостереженнями.
Всі успішні проекти можна за приналежністю їх авторів умовно розділити на університетські, шкільні, депутатські та проекти міських активістів. Малі проекти можна було легко виграти, доклавши зусиль. Поріг для виграшу малого проекту цього разу складав 742 голоси. Таку кількість голосів реально може зібрати одна невеличка команда за місяць. Тому міські активісти легко набирали голоси на малі проекти, користуючись власними контактами. З великими проектами складніше. Без доступу до великих спільнот виграти великий проект цього року було нереально — мінімальна кількість голосів становила 3145. Тому серед переможців є шкільні, університетські та депутатські проекти, або проекти, що знайшли свої методи доступу до великої кількості киян. Нижче детально розповім про ці методи.
Велике значення, звичайно, має зміст проекту. Нам набагато легше було агітувати людей голосувати за проект світлофору для переходу, де гинуть люди, ніж пояснювати, для чого Києву відновлювати бронзову паркову скульптуру. Набагато зрозумілішими є проекти, які вже існують в певній формі. Наприклад, RadioDay вже не перший рік відбувається у Києві, тому прохання за нього проголосувати викликає довіру.
Які ж методи використовували автори проектів на ГБ2 і які плюси і мінуси цих методів?
1. Пости в соцмережах і публікації в ЗМІ
- плюси: це дешево чи безкоштовно, відносно просто;
- мінуси: конверсія дуже маленька. Наприклад, науково-популярні проекти мають підтримку лідерів думок, блогерів, та й сторінки проекту мають 7000+ підписників. На жаль, ні пости в соціальних мережах, ні публікації в ЗМІ, ні платна реклама не допомогли зібрати голоси. Це не означає, що не потрібно заповнювати своїм проектом інформаційний простір. Ні! Однозначно треба! Але основна частина голосів за проекти звідти не прийде.
2. Роздача листівок чи розкладання їх в пошту
- плюси: ідеальний метод для не дуже комунікабельних людей, але скоріше є додатковим. Листівки мають значення у поєднанні з іншими методами. Людина краще сприймає інформацію, маючи щось візуальне перед очима;
- мінуси: без додаткового стимулу голосувати, розмови про проекти, листівка сама по собі найчастіше опиняється у смітнику.
3. «Плюшки» за голос
Деякі учасники розігрували телевізор, поповнювали телефон за голос, записували на курси англійської.
- плюси: за гречку голосують традиційно просто. Це таки працює;
- мінуси: з точки зору чесності, дуже сумнівний метод. На екваторі голосування Громадська бюджетна комісія висловила свою думку щодо неприпустимості таких методів. Але є нюанси. Поповнення телефону Комісія вважає підкупом, а ось пропозицію за скріншот голосу гарантовано стати учасником безкоштовного навчання англійською підкупом не вважає. Справа у тому, що курси безкоштовні. Але я би не радила ризикувати. Якщо цього разу Комісія не змогла зняти з проектів голоси за подібні методи, то на ГБ3 зможе.
4. Промоподії
Для підтримки науково-популярних проектів ми організували відкриту лекцію з генетики.
- плюси: на подію точно прийдуть зацікавлені люди і вони вже будуть в курсі для чого їх зібрали. Матимете додаткове інформаційне охоплення, адже анонс події підхоплять ЗМІ;
- мінуси: після події за проект проголосує максимум 10-15 з 60 людей. Думайте, чи варті ваші зусилля цього.
5. Спам в особисті повідомлення
- плюси: ваше повідомлення точно знайде адресата. Якщо у вас в друзях на Facebook справжні знайомі вам люди, то на ваше прохання багато з них відгукнеться. Можна писати і у Viber, працює;
- мінуси: писати кожному це довго. Можна підключити авторозсилку, але у вас є друзі не з Києва, для яких інформація про проекти — таки спам. Та й соціальні мережі блокують акаунт за спам. Ще, ваш друг, як би це не було прикро, може написати, що з радістю проголосує, а потім про це забуде.
6. Точки для голосування
Улюблений метод шкіл, університетів та депутатів. Кілька людей з комп’ютерами стають в корпусах ВНЗ, холах шкіл чи приймальнях депутатів, а їх напарники закликають людей голосувати. Ми робили точки в корпусах протягом двох тижнів, а в останні вихідні вийшли прямо в парк Шевченка. На Русанівці місцевий депутат особисто стояв на набережній та закликав людей підтримати локальні проекти.
- плюси: дуже дієвий спосіб. Все насправді залежить від харизми волонтерів. Деяким не вдається вмовити друзів і сусідів, а до деяких люди прямо самі йдуть і йдуть;
- мінуси: витратно. Треба багато волонтерів або відпустка на місяць. Точку треба красиво оформити. Ми ставили на точці безкоштовний чай для всіх. Реакція людей буває різна, хтось може наговорити образ.
7. Ходіння по людях
Всі студентські проекти збирали голоси по гуртожитках. Так виграє другий рік поспіль КПІ, а цього року — НАУ і Університет ім. Т. Шевченка. По гуртожитках і квартирах ходять представники депутатів також.
- плюси: ефективно дуже. Якщо проект хороший і корисний для людини, а волонтер приємний і ненав’язливий, маєте не просто +1 голос, а адвоката вашого проекту на майбутнє. Не треба забувати, що люди — це люди, а не голоси;
- мінуси: знову ж таки, треба команда волонтерів, харизматичних і вмотивованих. Часом складно пояснити вахтерші в гуртожитку, що люди які питають про банківські картки по кімнатах — це не шахраї, а автори корисних для міста проектів. Кілька разів наших волонтерів виганяли з гуртожитку. І це дуже прикро, виходить, університети часто випадають з контексту міста.
8. «Адмінресурс»
Навмисне в лапках. Це коли директор школи просить батьків проголосувати за поле для їх же дітей. Неправомірне використання адмінресурсу — це коли начальник використовує службове положення для власної вигоди. Тепер зрозуміло, що в контексті ГБ це неможливо. ГБ — це про користь суспільству. Коли директор школи навіть дуже наполегливо просить батьків проголосувати за проект для їх дітей — це нормальна поведінка сучасного директора школи.
- плюси: якщо директор має авторитет, то результативність дуже висока. Саме тому серед переможців ГБ2 так багато шкільних проектів. Метод безкоштовний, хіба що листів треба;
- мінуси: все залежить від активності батьків і їх адекватної реакції. Чула сама тезу: «Я не буду голосувати за футбольне поле, бо я хочу ремонт туалету», і байдуже, що ремонт туалету на конкурс вона не подала і ніхто не подав, і в результаті такої позиції не буде ні того, ні іншого.
9. Обмін голосами
Це коли ви, маючи 1-2 проекти, агітуєте ще за кілька чужих. Одна людина може проголосувати за 5 проектів. А ті за кого ви агітуєте, агітують за вас.
- плюси: так можна домовитися з половиною міста, маючи 1 проект, і просто спостерігати свою перемогу;
- мінуси: як вмовити людей голосувати за проекти іншого району, школи? Який аргумент? Що ви домовилися про обмін? Довіри таке не викликає. До того ж, можна дообмінюватися до того, що переможе ваш конкурент.
10. Об’єднання зусиль
Ви домовляєтеся про партнерство з іншими проектами і разом намагаєтеся перемогти. Проекти Національного авіаційного університету останні кілька днів просувалися разом з чудовими проектами RadioDay та Аудіокниг українською, також ми задружилися з проектом лабораторії в університеті Шевченка. Тепер маємо тільки більше друзів. А студенти НАУ були щасливі підтримати не тільки локальні університетські, а й глобальні проекти.
- плюси: метод повністю виправдовує ідею ГБ про об’єднання жителів Києва. Навіть у разі програшу з вами залишаться ваші партнери, а може вже і друзі;
- мінуси: не знаю, які тут можуть бути мінуси. Хіба що на середині кампанії ви всі разом знайдете інший спосіб залучення фінансів і «заб’єте» на ГБ. Але і це теж добре 🙂
Висновок
Будуючи стратегію збору голосів на ГБ чи в інших подібних змаганнях, треба розкладати яйця в усі кошики — робити онлайн-кампанію, офлайн-точки, домовлятися про співпрацю. Всі методи працюють з різною ефективністю для різних проектів. Наша команда використовувала задля експерименту різні стратегії для різного набору проектів.
Перемога на Громадському бюджеті дається дуже складно, це фактично робота на повний день. Треба бути готовими до цього. Доведеться вкластися не тільки часом, але і фінансово. Листівки, реклама в соцмережах, оформлення офлайн-точок — це гроші. Варто підійти до процесу голосування, як до окремого проекту.
Може скластися враження, що ГБ — це щось подібне на виборчі перегони, де всі методи можливі, де за конкуренцією забувається шляхетна мета. Але це не так. Бюджет участі — це ефективний інструмент прямої демократії, можливість жителів міста розпоряджатися своїм бюджетом.
В цьому змаганні всі переможці, бо які б проекти не виграли, користь буде місту, нам усім. За результатами подачі проектів та голосування за них можна робити багато якісної аналітики про місто. Проекти відображають основні проблеми міста, бажання його жителів. Взаємодія авторів проектів між собою і з локальними спільнотами може бути ледь не темою кандидатської дисертації з психології. Дуже-дуже прикро, що ця тема проходить повз більшість ЗМІ.
Я щаслива, що маю такий досвід. ГБ відкрив для мене людей з нової сторони. Багато хто щиро допомагав нам, деякі заважали. Я була приємно здивована наскільки студенти НАУ позитивно реагують на нові ідеї для університету. Можу рекомендувати ГБ як вид активного відпочинку на ряду з екстремальним туризмом 🙂