Ілон Маск не просто хоче відправити людей на Марс. У очільника SpaceX значно більші амбіції: він прагне, аби люди стали «міжпланетним видом» — отже, на Марсі має постати самодостатня цивілізація, яка на певному етапі матиме потребу у продовженні роду, а отже, виникає питання по секс та вагітність у космічних умовах. Чи можливо це?
Поки що Маск навіть не має чіткої відповіді, як люди зможуть залишитися живими під час та після мандрівки на Червону Планету, тож навряд чи в нього десь заховано таємний план, як від групи першопоселенців з’являться нові люди. Також немає даних по те, як функціонуватимуть людські тіла на Марсі — втім, уже ясно, що секс у невагомості та на планеті із іншим рівнем гравітації може стати ще тим випробуванням.
Якщо нам відомо все про космічні польоти, досі ніхто не займався сексом у космосі. Втім, деякі астронавти одружувалися: Марк Лі та Джен Девіс були одружені до того, як полетіли в космос на початку 90-х років ХХ століття (правила NASA забороняють одруженим парам рушати у спільні польоти на орбіту, бо вважається, що це нашкодить неупередженості та результативності роботи екіпажу).
«Посилати у космос лише одружені пари — не найкраща ідея»
Якщо навіть знайдуться розкуті учасники та учасниці марсіанської місії, котрі захочуть кохатися у невагомості, на них чекає чимало перешкод суто фізичного характеру. По-перше, космічна хвороба — вона мало чим відрізняється від морської, а тому навряд чи стане приємним доповненням до космічного інтиму. По-друге, надзвичайно мала гравітація — утриматися один на одному буде важко, а партнер (чи партнерка) будуть від вас кудись відлітати через відсутність звичного земного тяжіння. І по-третє, тиск та обіг крові у космосі за умов невагомості виглядає інакше, аніж на Землі — а отже, проблеми з ерекцією ніяка віагра не вирішить у цілому ряді ситуацій.
І навіть із контрацепцією та зачаттям можуть виникнути чималі проблеми: як ви, певно, знаєте, при нульовій гравітації усі рідини перетворюються на скупчення маленьких кульок, які летять в різні боки. Рідин, що є у людському тілі, це теж стосується. Саме тому астрофізик Джім Лоґан із NASA називає секс у космосі «хореографічним явищем, яке треба режисерувати, як постановку».
Якщо все це так складно, можливо, нам варто посилати на Марс лише одружені пари? Ілон Маск запевняє, що мандрівка на Марс триватиме 80 днів із його технологіями, але якщо говорити реалістично, то строк польоту розтягнеться щонайменше на 6 місяців — а отже таке довге утримання від статевого життя може стати проблемою для молодих учасників марсіанської місії. До участі у схожій програмі колонізації Марсу, Inspiration Mars, намагалися набирати лише одружені пари старшого віку (а не молодь) саме з цієї причини.
Дослідниця поведінки людей у екстремальних ситуаціях Шенрил Бішоп наголошує, що варіант виключно із подружжями може ускладнити перебіг місії: якщо посадити у човен 10 одружених пар і відправити їх у плавання на 2 роки, назад повернуться 10 пар, але не обов’язково тих, що ви їх відправляли на початку. Обручка не гарантує незмінності шлюбу чи відсутності сексу між тими, хто є у шлюбі з іншими людьми.
Під час тривалих космічних місій подружні пари можуть виступати в ролі стабілізуючого чинника, як і не слід відкидати утворення поліаморії на борту. Але якщо один зі шлюбів розпадеться під час польоту, коли колишнє подружжя не може покинути межі станції, це може вкрай ускладнити атмосферу на борту та призвести до загрозливих емоційних та управлінських і дисциплінарних наслідків, переконані дослідники.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Ретельний підбір команди марсіанських колоністів — ще один спосіб знизити сексуальну напругу. Спортивна психологиня Елізабет Рознет вказує, що найбільше сексуальне напруження виникає в командах, де представлені одночасно неодружені чоловіки та незаміжні жінки. Така група, за її словами, найбільш піддається інстинкту зваблення, а також різного роду фрустраціям та випадкам порушення особистих кордонів, зростають ризики сексуального насильства. Тож відповідь на пошук оптимального складу місії на Марс — не включати до неї молодь без пар і стосунків, хоча би до перших команд колоністів.
А про одностатеві пари в космосі ще й не починали говорити
«Етичне вирішення проблеми — повна стерилізація усіх, хто буде на борту»
Якщо навіть вирішити суто логістичні питання, залишається низка інших обставин, які слід урахувати. Радіація, якою нехтує Маск у своїй концепції як незначним фактором, насправді може вплинути на фертильність людей та геном. Отже, астронавти, які тривалий час будуть піддаватися впливові космічної радіації, зрештою можуть стати батьками дітей із серйозними генетичними відхиленнями — а це автоматично поставить хрест на перспективі людей як міжпланетної цивілізації.
І навіть без радіації вагітність у космосі може стати невдалою ідеєю зараз (а можливо — і завжди). Розвиток плоду в утробі матері із повноцінним формуванням органів може стати можливим лише за наявності гравітації. Мала гравітація має негативні наслідки — це доводять досліди на мишах у лабораторних умовах. Експерименти на живих людях за таких вихідних даних можуть бути вкрай безвідповідальним кроком.
Якщо навіть припустити, що все піде за сценарієм Ілона Маска, і перша місія буде запущена упродовж одного-двох десятиліть, то єдиним етично правильним кроком стане стерилізація усіх, хто має летіти першим рейсом на Марс.
Вочевидь, коли людство все ж заснує колонію на Червоній Планеті, першим кроком стане запуск лабораторії штучної гравітації для перебігу вагітності в умовах, наближених до Землі. Але до того часу не варто мати ілюзій щодо можливого зачаття та вагітності на Марсі.
Джерело: The Verge