Ментальні розлади через комп’ютерні ігри слід вважати одним з різновидів розладів психічного здоров’я, згідно з останнім виданням Міжнародної класифікації захворювань від ВООЗ. Але є підстави ставитись до цього скептично: медичного консенсусу щодо діагностики не існує, і багато дослідників ще не остаточно переконані в існуванні саме цього відокремленого порушення. Дізнаємося про це детальніше з матеріалів іноземних видань.
Характеристика ігрового розладу
«Золотий стандарт» медицини, Міжнародна класифікація захворювань, визначає безліч хвороб, розладів, травм тощо. Дослідники використовують її для опису летальних випадків, захворювань, травм та симптомів, а лікарі – для діагностики захворювань та інших станів. У багатьох випадках медичні компанії та страховики спираються на класифікацію як основу для призначення відшкодування.
Володимир Позняк (Vladimir Poznyak), член Департаменту ВООЗ з психічного здоров’я і токсикоманії, зазначив, що класифікація ігрового розладу означатиме, що спеціалісти зі сфери охорони здоров’я будуть приділяти більше уваги цьому стану. В свою чергу, це підвищить можливість того, що люди, які страждають від геймерського порушення, отримають відповідну медичну допомогу. За його словами, є три основні діагностичні ознаки (особливості) ігорного розладу:
- ігрова активність переважає над усіма іншим видами діяльності, а вони опиняються на периферії життя;
- послаблення контролю за цією поведінкою. Навіть тоді, коли вона має негативні наслідки, людина не піддає ці факти критичному аналізу. Тоді, відповідно до нового визначення, з’являється «стійкий або періодичний» поведінковий паттерн «середнього ступеню тяжкості»;
- третя особливість полягає в тому, що розлад призводить до значного страждання та погіршення особистого, сімейного, соціального, освітнього або професійного функціонування. Вплив відчувається і на рівні фізичного стану людини: порушення сну, проблеми з харчуванням, дефіцит фізичної активності.
В цілому, основні характеристики подібні з діагностичними особливостями розладів та порушеннями, які виникають у любителів азартних ігор. «Азартні розлади» – це ще одна категорія клінічних станів, які не пов’язані з вживанням психоактивних речовин, але розглядаються як звикання і залежність.
Для встановлення діагнозу негативний характер поведінки повинен тривати принаймні 12 місяців: «Це не може бути просто епізодом з кількох годин чи декількох днів, – пояснює Позняк. – Однак бувають і виключення, коли інші критерії співпадають, а симптоми досить серйозні».
« – Мільйони геймерів по всьому світу, навіть коли справа доходить до тривалого геймінгу, ніколи не будуть кваліфікуватися як люди, які страждають від ігрового розладу», – уточнив Позняк, додавши, що загальна поширеність цього стану дуже низька.
Також Позняк наголошує, що цей діагноз можуть поставити лише професійні лікарі. Усі лікувальні методи базуються на принципах і методах когнітивно-поведінкової терапії. Він додає, що також можуть надаватися різні види підтримки, включаючи психосоціальні втручання: соціальна допомога, розуміння стану і співучасть близьких та родичів. Якою б не була терапія, вона має спиратися на розуміння характеру поведінки й того, що може бути зроблено для поліпшення ситуації. Можуть також знадобитися профілактичні заходи.
Зрештою, ВООЗ сподівається, що включення ігрового розладу в класифікацію сприятиме дебатам, а також подальшим дослідженням та міжнародній співпраці фахівців.
Чи був діагноз?
Що стосується Діагностичного статистичного довідника з психічних розладів то ментальні порушення, пов’язані з інтернет-геймінгом, знаходяться в спеціальному розділі, який потребує додаткових досліджень У 2016 році експерти написали листа до ВООЗ, не рекомендуючи включати ігрові розлади до МКБ. Вони стверджують, що існуючі дослідження щодо передбачуваного розладу є недостатніми. Крім того, «акт формалізації цього розладу, навіть як пропозиції, має негативні медичні, наукові, громадські та соціальні наслідки і ознаки порушення прав людини, які слід дослідити».
«– Я клініцист і дослідник, тому маю змогу бачити людей, які грають у відеоігри та вважають себе залежними», – розповів психолог Антоні Бін (Anthony Bean) редакції CNN. Але він додає, що нові критерії є надто широкими і не розрізняють м’які та важкі форми захворювання.
Вік пацієнтів Біна варіюється від 11 до 36 років. Співпрацюючи з ними та досліджуючи ігри, в які вони грають, він може зробити висновки про їхню взаємодію із навколишнім світом. Фахівець зазначає, що ці знання можуть допомогти користувачам у боротьбі з депресією й тривогою.
Для батьків або інших близьких людей, котрі стурбовані ментальним здоров’ям активного геймера, важливо бути максимально проінформованим. І, все ж таки, Бін не каже, що ігрового розладу не існує. Абсолютно все, до чого можна вжити слово «занадто», є поведінковим звиканням.
ВАРТО ЧИТАТИ: