Якщо ви стежите за ринком смартфонів останні пів року, то, напевно, знайомі хоча б з одним термінів: віртуальна оперативна пам’ять, динамічне розширення оперативної пам’яті та розширена оперативна пам’ять. Але що під ними ховається? У чому перевага нових технологій, а, можливо, вона не така корисна, як упевнені багато хто?
Що таке віртуальна оперативна пам’ять?
Перш ніж перейти до терміну «віртуальна оперативна пам’ять», потрібно розібратися в тому, що являє собою звичайна оперативна пам’ять. Це енергозалежна пам’ять, що працює набагато швидше за будь-який інший тип пам’яті смартфона. Коли ви запускаєте будь-яку програму, інформація, необхідна для його роботи, завантажується в оперативну пам’ять і зберігається там, навіть якщо програма працює у фоновому режимі або спить. При цьому висока швидкість оперативної пам’яті дозволяє мінімізувати затримки, змушуючи програму працювати набагато швидше.
Віртуальна оперативна пам’ять має схожі функції, але замість фізичних мікросхем оперативної пам’яті вона використовує внутрішню пам’ять телефону як тимчасову оперативну пам’ять. Простіше кажучи, віртуальна оперативна пам’ять – це технологія, при якій частина внутрішньої пам’яті вашого смартфона використовується як додаткова оперативна пам’ять, що ефективно збільшує загальний обсяг доступної гаджету оперативної пам’яті.
Наприклад, якщо в смартфоні є 8 Гбайт власної оперативної пам’яті та 128 Гбайт вбудованої пам’яті, то при віртуальному збільшенні об’єму оперативної пам’яті на 5 Гбайт у вашому розпорядженні виявляться умовні 13 Гбайт оперативної та 123 Гбайт вбудованої пам’яті.
Як це працює?
Технологія віртуальної оперативної пам’яті смартфона бере свій початок зі світу комп’ютерів. По суті вона мало чим відрізняється від звичайного свопу в ПК. Так само як і в ситуації з файлом підкачки, ви можете задати обсяг внутрішньої пам’яті, яка виділятиметься під потреби оперативної. Теоретично, це число може бути будь-яким (але, звичайно, не більше вбудованої пам’яті). Хоча практично зустрічалися лише гаджети, здатні збільшити оперативну пам’ять на 1-7 Гбайт.
Подібно до свопу в Windows і Linux, Android використовує віртуальну оперативну пам’ять при переповненні повноцінної оперативної пам’яті. В цьому випадку в неї вивантажуються дані, що зберігалися в оперативній пам’яті, додатків. Причому не будь-яких додатків, а додатків, що нині не використовуються.
Уявіть собі, що оперативної пам’яті вашого смартфона достатньо для роботи 10 програм. Якби не було віртуальної оперативної пам’яті, при запуску 11 програми Android довелося б закрити одну з раніше запущених програм з найменшим пріоритетом. А це означає, що при повторному зверненні до програми смартфону необхідно заново її запускати, набагато збільшуючи час його активації.
Тут нам і знадобиться віртуальна оперативна пам’ять. Android визначить, які додатки необхідно зберігати у віртуальній пам’яті, та вивантажить їх у неї при вичерпанні ресурсів повноцінної оперативної пам’яті. Завдяки цьому операційній системі не доведеться закривати програму і час її повторної активації знизиться.
Щоправда, тут є свої обмеження. Так, внутрішня пам’ять UFS 3.1 дійсно набагато швидше за UFS 2.1, але швидкість її роботи все одно не йде в жодне порівняння навіть з найповільнішою оперативною пам’яттю. Тому жоден алгоритм не використовуватиме своп для гри чи інших динамічних завдань. Така пам’ять просто не зможе повноцінно обробляти такі процеси. Хоча ігрову продуктивність смартфона вона все-таки збільшить шляхом звільнення додаткової оперативної пам’яті та зниження навантаження на неї. Втім, такого ж результату ви досягнете і простим закриттям зайвих процесів перед запуском важкої гри.
Міф про шкоду віртуальної оперативної пам’яті
Деякі користувачі висловлюють побоювання про шкоду, яку може завдати віртуальна оперативна пам’ять вбудованій пам’яті смартфона. Багато в чому це пов’язано з використанням у смартфонах флешпам’яті з обмеженим ресурсом запису. Тому такі побоювання не позбавлені логіки.
Технологія віртуальної оперативної пам’яті з’явилася у смартфонах відносно нещодавно. Тому статистика її використання поки що дуже обмежена. Але поки що не доводилося стикатися з ситуаціями, коли вона призводила до виходу з експлуатації вбудованої пам’яті смартфона.
Якщо ж заглибитись у механізм роботи свопу, ми побачимо, що запис у нього відбувається набагато рідше читання інформації з файлу підкачування. Це співвідношення приблизно дорівнює 1 до 40, отже, ресурс перезапису накопичувача витрачається не так сильно і його деградація малоймовірна.
Кому знадобиться віртуальна оперативна пам’ять
Найбільший зиск від використання віртуальної оперативної пам’яті отримають смартфони середнього рівня. Здебільшого вони оснащуються 4 або 6 Гбайт звичайної оперативної пам’яті та використовують досить спритну вбудовану пам’ять формату UFS 2.1, яка цілком підходить для віртуальної оперативної пам’яті. Звичайно, бюджетникам з 2 або 3 Гбайт оперативної пам’яті ще більше знадобилася б пара додаткових гігабайтів віртуальної оперативної пам’яті, але їх сильно обмежує надзвичайно повільна пам’ять eMMC, просто нездатна працювати на потрібних швидкостях. Тому особливої вигоди від віртуальної оперативної пам’яті ви не отримаєте. Ну а із флагманськими смартфонами все ще простіше. Виробники рідко оснащують їх менш ніж 8 або 12 Гбайт оперативної пам’яті, а такого обсягу достатньо для будь-яких завдань та відмінної багатозадачності. Ще кілька гігабайт віртуальної оперативної пам’яті не зіграють тут особливу роль.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО: