Кожен, хто хоч раз заходив у режим інкогніто (він же «приватний режим», «InPrivate» тощо), напевно, думав: «Ось тепер мене точно ніхто не відстежить». Браузер послужливо повідомляє, що історія не буде збережена, cookies не записані, а форми не запам’ятані. І створюється ілюзія повної невидимості. Але насправді все не так райдужно. Режим інкогніто – це не супергерой вашої цифрової приватності. Це радше схоже на гумові рукавички: допомагають, але не захищають від усього. Розберімося, що справді робить цей режим, чого від нього чекати не варто, і чим можна доповнити захист, якщо ви серйозно дбаєте про конфіденційність.
Що робить режим інкогніто і в чому його користь
Спочатку трохи об’єктивності. Режим інкогніто має кілька цілком корисних функцій. Він не зберігає історію відвідувань, не записує логіни, паролі та вміст форм, видаляє cookies та тимчасові дані сайтів після закриття вкладки та дозволяє відвідувати сайти без автоматичного входу до облікового запису.
Це зручно, якщо ви ділитеся комп’ютером з іншими та не хочете, щоб хтось бачив вашу активність, потрібно швидко перемикнутися між обліковими записами на тому самому сайті або ви використовуєте чужий ПК і не хочете залишати за собою сліди. Крім того, інкогніто нерідко використовують фахівці, які тестують сайти та сервіси у «чистому» вигляді, без впливу кешованих даних та персоналізованих налаштувань.
А чого він не робить?
Ось де починається розчарування. Багато хто впевнений, що «інкогніто» працює як анонімайзер. Насправді все набагато скромніше. Ваш інтернет-провайдер, як і раніше, бачить, які сайти ви відвідуєте. Адміністратор Wi-Fi (в офісі, кафе, університеті) також може відстежувати активність. Сайти бачать вашу IP-адресу і можуть визначити приблизне розташування. Щобільше, трафік не шифрується, а значить доступний для аналізу на рівні мережі. Механізми відстеження на кшталт браузерного відбитка продовжують працювати та дозволяють визначати користувачів навіть без файлів cookie.
Особливу увагу варто приділити IP-адресі. Навіть у приватному режимі вона залишається тою ж, а це означає, що сайти можуть «пізнавати» вас при наступних візитах, особливо якщо ви підключені до домашньої або робочої мережі. У деяких браузерах можна вимкнути WebRTC, який також може видавати реальний IP навіть при використанні VPN. Але за замовчуванням такі функції включені, більшість користувачів про них просто не знають.
Чому це може бути проблемою
Вже, напевно, ясно, що якщо ви працюєте з конфіденційною інформацією, підключаєтеся до громадських мереж або просто хочете менше «світитися» в інтернеті одного інкогніто режиму недостатньо. Щобільше, сервіси на кшталт Google або Facebook все одно продовжують збирати дані, коли ви авторизовані, навіть у приватній вкладці. Це не теорія змови – це особливості архітектури сучасних вебсервісів, де кожне клацання може бути зафіксоване в аналітиці.
Варто також розуміти, що Chrome, попри вбудований інкогніто, сам по собі не є ідеальним у плані приватності. Браузер зберігає телеметрію, поведінкові дані, іноді навіть у разі відключення відповідних опцій. Іншими словами, навіть у приватному режимі Google може продовжувати збирати інформацію — нехай і не про саму сесію, але про пристрій, браузер, та патерни поведінки.
Чим доповнити захист: практичні інструменти
- VPN. VPN приховує ваш IP та шифрує весь інтернет-трафік. Навіть провайдер не зможе відстежити, що ви робите у мережі. Відмінні варіанти: ProtonVPN, Mullvad, Surfshark. Це особливо актуально під час підключення до публічних мереж або роботи з конфіденційними сервісами.
- Браузери з посиленою приватністю. Firefox, Brave та Vivaldi надають більше контролю над приватністю і вже в базовій версії блокують безліч трекерів. У Vivaldi, наприклад, є інтегрований VPN від Proton. Також варто звернути увагу на старий добрий Tor, якщо необхідна висока анонімність: він маршрутизує трафік через кілька вузлів і ускладнює відстеження джерела.
- Розширення проти стеження. Privacy Badger, uBlock Origin та Ghostery допомагають позбутися прихованих трекерів, пікселів аналітики та рекламних скриптів, які працюють навіть в інкогніто режимі. Такі розширення дають більш точковий контроль за активністю кожного сайту і навіть дозволяють візуалізувати, хто саме намагається вас відстежити.
- Пошуковики без збору даних. DuckDuckGo, Startpage, Swisscows не зберігають історію запитів, не будують профілі та не показують персональну рекламу. Їх можна зробити пошуком за умовчанням, і цим знизити ризики, пов’язані з профільуванням з боку великих рекламних платформ.
- Відмова від автозаповнення та регулярне чищення cookies. Регулярно очищайте cookies й відключайте автозаповнення форм — це простий, але ефективний засіб скоротити кількість даних, що збираються. Особливо це корисно тим, хто використовує той самий браузер для різних облікових записів — навіть тимчасові файли можуть видавати вашу активність.
- Регулярний вихід з облікових записів. Якщо ви залишаєтеся авторизовані в Google, Amazon або Facebook вони можуть «співставити» активність навіть у приватних вкладках. Вихід з облікових записів перед сесією — гарна звичка.
Чи варто взагалі використовувати режим інкогніто?
Звичайно, так. Але якщо ви розумієте, навіщо саме воно вам потрібне. Це чудовий спосіб сховати сліди на вашому пристрої, але не в Інтернеті. Він не захищає від мережевого стеження та не забезпечує анонімності. У цьому сенсі інкогніто швидше зручно, ніж безпечно. Це технічна милиця для локальної конфіденційності, але точно не універсальний щит.
Більше цікавого: