10 дратуючих моментів при переході з Android на iOS

Перехід з Android на iOS часто нагадує вхід у стильний, добре спроєктований дім, де все виглядає чудово — але жоден предмет не стоїть там, де його звикли знаходити руки. Спочатку iOS здається плавною, швидкою й бездоганно відшліфованою, та після «медового місяця» ви починаєте спотикатися об дрібні, вперті деталі, які змушують бурмотіти: «чому це так складно?». Це не критичні проблеми, але саме ті щоденні дрібні подразники, що нагадують колишнім користувачам Android: Apple грає за власними правилами — і не завжди їх пояснює. Розберемо моменти, які можуть стати неприємним сюрпризом при переході з однієї операційної системи на уіншу.

Встановлення програм не з App Store може викликати біль та страждання

При переході на іншу систему програми доведеться оплачувати заново: Google Play та App Store не синхронізують покупки. Підписки та внутрішній контент також можуть не переноситися, якщо вони були зав’язані на обліковому записі Google, а не на обліковому записі всередині програми. Тобто бойова перепустка в онлайн-грі залишиться доступною, а ось додаткові фільтри в редакторі фото — вже не факт. Усі програми доведеться заново встановлювати, а якісь і купувати. Але є нюанс.

На iOS установка додатків можлива лише з App Store – принаймні без страждань. Тому якщо потрібної програми немає в магазині зовсім або конкретно у вашому регіоні страждати все-таки доведеться. Існують такі варіанти.

Встановлення через сторонній додаток. По суті, ви використовуєте альтернативний iTunes, щоб взяти потрібну програму з облікового запису, на якому вона є або колись була. З мінусів: потрібно шукати близьку людину з iPhone і цим додатком.
Зміна регіону. Для доступу до програм та ігор, яких немає в App Store, але є в інших. Зазвичай для цього створюють новий Apple ID з потрібним регіоном — наприклад, США або Японії. Для оплати доведеться купувати картки поповнення відповідної країни.
Встановлення тимчасових програм. Відбувається через спеціальний профіль, як тестування бета-версій програм. Не найпопулярніший формат — його вибирають розробники, які не можуть розмістити додаток в App Store, наприклад, через цензуру. Тимчасова програма прив’язується до Apple ID і встановлюється в обхід магазину. Але доступно воно лише обмежений час, після чого її доведеться встановлювати заново.

Тобто альтернативи, звичайно, є, але після Android з його простотою встановлення APK ці танці з бубном здаються лютим Середньовіччям.

Програми та передплати частіше коштують дорожче

У розділі з платними програмами або іграми App Store користувача Android може чекати неприємний сюрприз: знайомі програми тут дорожчі, внутрішні покупки та підписки найчастіше теж.

Частково справа може бути у різниці комісій, які платять розробники. Щоб публікуватися в Google Play, достатньо один раз внести 25 доларів за створення облікового запису, тоді як для публікації в App Store потрібно віддавати по 99 доларів щорічно. За фактом це передплата доступу до магазину та інструментів.

Відсоток від продажу, який беруть компанії, теж відрізняється. Комісія при покупці програми або контенту всередині Google Play — 15%. Але якщо розробник отримує більше мільйона доларів на рік, то на суму, що перевищує, вона вже 30%. Apple має стандартну комісію 30%, але розробники, які отримують менше мільйона доларів на рік, можуть під’єднатися до App Store Small Business Program і платити 15%. Проте, як тільки їхній заробіток перевищить цю суму, участь у програмі буде відкликана і комісія повернеться до 30% — на все, а не лише на суму понад мільйон. Плюс не всі невеликі розробники знають, що можуть подати заявку на зниження комісії й платять більше, ніж могли б.

Інший нюанс полягає в тому, що користувачі iOS загалом залишають гроші в магазинах додатків набагато охочіше. Хоча Android домінує на ринку — на нього припадає 70% всіх користувачів — власники iPhone та iPad щорічно витрачають на додатки, підписки та додатковий контент у 2 рази більше. А де більш лояльна та платоспроможна аудиторія, там і можливість для розробників підняти ціни.

І ще один важливий момент і, як мінімум, частково причина згаданої статистики — піратство. На Android користувачам у багатьох випадках мало що заважає звантажити APK з безплатного сайту замість того, щоб оплачувати ту ж програму або гру Google Play. Це змушує деяких розробників встановлювати нижчі ціни, просто щоб користувач хоч би розглянув можливість покупки. Ну недорого ж — навіщо піратити?

Синхронізація з Windows неінтуїтивна

Якщо у вас ПК на Windows, ви могли звикнути до того, наскільки просто копіювати фотографії з телефону або завантажувати на нього музику. Достатньо під’єднати його до комп’ютера кабелем, і файлову систему буде видно у звичайному «Провіднику». Перекидай, що хочеш, по обидва боки.

З iPhone ситуація інша: потрібно завантажити окремий додаток iTunes, увійти до облікового запису Apple ID — і тільки після цього вийде подружити Windows з iPhone.

Заради справедливості, на Mac історія рівно протилежна: iPhone з’явиться в стандартному файловому менеджері Finder після підключення кабелем, а ось Android-смартфон доведеться синхронізувати через Android File Transfer або аналоги. Але якщо довгий час ви користувалися зв’язкою з Android і Windows, синхронізація з iPhone спочатку може підбішувати.

У моделей за флагманський цінник нефлагманський екран

Для Android-смартфонів дорожчий за 200$ екран на 120 Гц давно вже норма. Apple довгий час так не вважав і давав високу частоту поновлення тільки моделям з приставкою Pro. Лише у 2025 році компанія зглянулася та використала в базовому iPhone 17 панель з частотою оновлення 120 Гц. Попередні моделі на зразок iPhone 16 або iPhone 16e задовольнялися 60 Гц.

Так, в iPhone гарні та відмінно налаштовані OLED-панелі. Але обмеження частоти оновлення важливо враховувати, якщо ви багато граєте або просто зараз використовуєте телефон із вищою герцовкою. При переході зі 120 на 60 Гц різницю побачити простіше, ніж навпаки, і одкровення буде неприємним з огляду на вартість iPhone.

Налаштування програм часто не всередині цих програм

Якщо ви сподіваєтеся, що налаштування «Камери» дозволяють вибрати формати фото та відео, увімкнути або вимкнути сканер QR-кодів, додати сітку та рівень, віддзеркалити картинку з селфі-камери, то робите це даремно.

Всі ці параметри приховані в розділі «Камера» програми «Параметри». В самій програмі можна хіба що змінити співвідношення сторін, стиль зображення (по суті, це встановлені фільтри), включити спалах або задати тривалість витримки. Схожа історія з «Нотатками», «Календарем», «Книгами» та іншими додатками.

І це стосується не лише стандартних програм. Як правило, детально керувати повідомленнями та доступами до різних служб телефону ви можете тільки через окрему програму «Налаштування», а не всередині самих додатків.

Навігація не фіксована

На Android навігація в додатках уніфікована: все адаптовано під екранні кнопки або жестове управління і єдино на всіх пристроях і в усіх програмах. На iPhone ж кнопки навігації можуть бути там, де того захотів дизайнер. Тому «А як повернутися назад?» — одне з найчастіших питань Android-користувачів, яким даєш iPhone, щоб щось показати.

В останні роки Apple намагається боротися з цим хоча б у рамках власних програм: уніфікує розташування рядка пошуку та кнопки «Назад». Але це не жорстке правило, якому зобов’язані слідувати взагалі всі розробники, а лише внутрішній гайдлайн і рекомендація. Так, назад можна повернутись універсальним свайпом вправо від лівої сторони екрана. Але якщо рука маленька, а телефон великий, дотягнутися пальцем може просто незручно. При цьому скидання від правої сторони, на відміну від Android, тут не працює.

Клавіатура ховає розділові знаки

Мова про стандартну екранну клавіатуру iPhone: в ній будь-які розділові знаки, включаючи точку і кому, приховані в розділі символів — так само як і цифри. Тобто під час друку завжди доводиться по сто разів перемикати режим введення навіть у межах однієї мови. Це можна виправити інсталяцією сторонньої клавіатури.

Немає доступу до буфера обміну

Android пропонує зручний доступ до буфера обміну прямо з клавіатури. У більшості випадків ви бачите прев’ю скопійованого тексту і можете бути впевнені, що вставляєте саме те, що потрібно. Ще можна залізти в нього глибше, якщо раптом вам знадобиться текст або картинка, яку ви копіювали раніше. А те, що вам доводиться копіювати та пересилати часто, можна взагалі закріпити в буфері обміну, щоб швидко вставляти будь-якої миті.

На iPhone те, що ви скопіювали або вирізали, ніде не відображається, поки ви не натиснете “Вставити”, а нові дані перезаписують старі. Так що коли ви намагаєтеся додати текст кудись, а потім випадково натискаєте “Скопіювати” або “Вирізати”, весь процес доведеться починати заново. Деякі сторонні клавіатури додають історію буфера обміну, але подивитися її не вийде.

Нема сканера відбитків пальців

Усі сучасні iPhone для біометрії використовують лише Face ID. Система спрацьовує швидко і чітко, часто не пропускаючи навіть близнюків. Ось тільки для її використання важливо піднести телефон близько до обличчя. Якщо він лежить десь збоку на столі та ви хочете просто глянути текст повідомлення або написати два слова у відповідь, гаджет доведеться брати в руки й підносити до обличчя, щоб зняти захист. Або кілька разів провести по екрану, щоб замість Face ID відкрилося введення паролю.

На Android все простіше: навіть у моделях з ідентифікацією на обличчі все одно є сканер відбитків. Якщо ви можете дотягнутися до телефону рукою, то без проблем його розблокуєте – і підносити до обличчя зовсім не обов’язково.

Багато нескінченних штук можна відключити

У iOS репутація максимально закритої системи, що некастомізується, і частково це правда: багато пунктів вище — яскраві тому докази. Однак і про повну відсутність у користувача контролю говорити не можна: навіть давні власники iPhone можуть дратуватись через те, що насправді легко виправляється в налаштуваннях.

Більше цікавого:

Джерело: The Verge