Сьогоднішні телефони як близнюки: все гладко, вилизано та нудно. А у нульових кожна модель була з характером. Одна виживала після падіння з третього поверху, інша блимала у темряві як новорічна гірлянда, а третя могла влаштувати дискотеку подібно до Bluetooth-колонки. Ці телефони ставали об’єктами бажань та приводами для заздрощів. Ми годинами гортали каталоги, заучували напам’ять характеристики та прискіпливо порівнювали їх, вибираючи свою першу чи наступну «трубку».
На хвилі цієї приємної ностальгії зібрали добірку по-справжньому культових телефонів різних класів без сенсорних дисплеїв, Symbian, Windows Mobile, крихітних жорстких дисків та інших смартфонних наворотів. Гаджети ледве вдалося вмістити у двадцятку, тому без образ.
1. Nokia 7110 (1999)
Почати хочеться з культового «банана» з «Матриці», яким Морфеус дзвонив Нео. Знавці виправлять, що там був не 7110, а більш ранній і модифікований для автоматичного розкриття 8110, але суті це не змінює. Трохи пізніше вже саме в Nokia 7110 була реалізована функція активного слайдера — розкрити телефон і відповісти на дзвінок можна було одним рухом. Цей телефон став справжнім втіленням майбутнього і вирізнявся не тільки крутим футуристичним дизайном, зручним коліщатком для навігації, а й величезним дисплеєм та браузером для перегляду WAP-сайтів.
2. Ericsson T28s (1999)
Один з перших телефонів з літій полімерною батареєю, яка дозволила досягти не тільки високої автономності, але і його головної фішки — неймовірної для того часу компактності та товщини всього 15 мм. Ericsson T28s був справжнім витвором мистецтва. Активний фліп — кришка, що прикриває клавіатуру — відкривався з легким клацанням, і це було «вау» не тільки для власника, а й для оточення.
3. Nokia 3310 (2000)
Телефон-мем, що став втіленням простоти й надійності, однак добре знайомий і бумерам, і зумерам. Nokia 3310 була однією з найдоступніших моделей та довго зберігала актуальність. Трохи згодом мобільник, щоправда, зневажливо зараховували до класу «орехоколів» за монструозні розміри, але це не заважало йому отримати статусу легенди. Ця цегла однаково легко переносила як падіння на плитку з рук, так і політ з третього поверху на асфальт. Телефон миттєво вмикався, працював 2–3 тижні від одного заряду і мав круте підсвічування. А ще в ньому були змінні панелі для кастомізації і, звичайно, знаменита Змійка.
4. Siemens ME45 (2001)
За свою брутальність та надійність цю модель прозвали в народі «Месером». І не дарма: апарат був пило-, ударо- і вологозахищеним, майже не вбивався. Пил, вода, асфальт — все це було для нього ранковою легкою розминкою. ME45 був найзахищенішим смартфоном свого часу, причому без безглуздої яскравої «трибухи» та молодіжного дизайну — все суворо та практично. Просунуті власники перепрошивали його за допомогою програмного забезпечення від більш крутого S45, отримуючи агпрейд з функціями «бізнес-класу». І все це при батареї, яка трималася тижнями на зло всьому.
5. Nokia 1100 (2002)
Та сама Нокія із ліхтариком, яка пережила все — і економічні кризи, і репутацію компанії, і навіть деяких своїх власників. Nokia 1100 була максимально простою: дзвонила, приймала повідомлення та висвітлювала дорогу додому, коли перегорала лампочка у під’їзді. Саме за цей ліхтарик її любили чи не більше, ніж за зв’язок. Дизайн був мінімалістичним до краю, а корпус таким чіпким, що його неможливо було випустити навіть мокрими руками. Телефон коштував копійки, працював непристойно довго і був настільки живучим, що досі спливає десь у списках «невбивних». У ньому було все, що потрібне людині, і жодної зайвої деталі.
6. Samsung C100 (2003)
Samsung C100 підкорював компактністю: лише 17 мм товщини в кишені взагалі не відчувалися. Кольоровий екран радував насиченими фарбами, а поліфонія була настільки багатою, що здавалося, що в телефоні грають повноцінні MP3. Ну а коли цей малюк приголомшував маршрутку зухвалим MMF-рингтоном з «Бумера», «Бригади» чи «Нічного дозору», оточення шанобливо кивали та заздрили щасливому власникові.
7. Sony Ericsson T610 (2003)
Ікона стилю початку 2000-х. Скромний, майже аристократично суворий дизайн із чіткими лініями корпусу та металевими вставками – мінімалізм без спроб виділитися. Але варто його включити, як все змінювалося: кольоровий екран, поліфонія, підтримка MMS і Java-додатків. Була навіть вбудована камера — щоби зняти кота, друзів чи просто щось кумедне на вулиці. А ще – робочий Bluetooth! Не для навушників, звичайно, а щоб без дротів перекидати рингтони, фотки та демотиватори.
8. Siemens M55 (2003)
Найяскравіший «Семен» і взагалі один із головних телефонів того часу — компактний, зухвалий і незабутній. M55 виділявся серед нудних сірих дзвонилок, як спорткар на паркуванні супермаркету: зубаста клавіатура, різкі лінії корпусу, вогняні помаранчеві вставки. Але справа була не лише у зовнішності. Серед інших фішок: екран з 4096 кольорами, Java-ігри, синтезатор мелодій від творців Cubase і навіть знімна VGA-камера зі спалахом, що перетворювала телефон на фотоапарат.
9. Sony Ericsson K500i (2004)
Легендарний «сонерик», який позиціюватися як «відеокамерафон», у рекламі на нього буквально знімали блокбастери. Була навіть шторка об’єктива для захисту камери та чотириразовий зум — природно, цифровий, але тоді це вважалося верхом технологій. Великий екран, підтримка 3D-ігор, MP3-рингтонів та цілих 12 мегабайтів вбудованої пам’яті, які здавалися (і були!) безмежним простором для контенту. K500i виглядав стильно, працював спритно і швидко набув слави кишенькового центру розваг.
10. Siemens M65 (2004)
Цей «броньований» телефон вибивався на тлі своїх побратимів як позашляховик серед міських малолітражок. Масивний корпус із металевими елементами, гумовими вставками та характерним «пильним» дизайном відразу давав зрозуміти: цей хлопець не боїться ні бруду, ні падінь. Siemens M65 легко переживав пригоди на будівництві, велопробіги лісом та шалені падіння з турників. На відміну від раніше ME45, тут вже був кольоровий екран, підтримка Java-ігор, вбудована камера і функція підключення зовнішніх модулів. Наприклад, можна було докупити спеціальний аксесуар-тримач для байка та перетворити мобільник на велокомп’ютер.
11. Nokia 3220 (2004)
Напевно, найкумедніший і найбагатший телефон в історії Nokia. Модель взагалі не намагалася здаватися серйозною: напівпрозорі вставки, світлодіоди, що миготять з боків корпусу, знімні панелі, які можна було розфарбовувати хоч фломастерами. Цей мобільник називали «диско-телефоном», адже він буквально сяяв у темряві — при дзвінках, повідомленнях і просто так, щоб усі довкола бачили, що в тебе реально крутий девайс. А якщо пощастило дістати фірмову знімну панель з пам’яттю і вбудованими світлодіодами, можна було виводити текст рядком, що біжить, прямо в повітрі, просто махаючи телефоном. На шкільних дискотеках з таким будь-яким ставав королем чи королевою.
12. Siemens C65 (2004)
Siemens C65 був як надійний друг, який завжди поряд. Стриманий телефон без понтів, але з почуттям власної гідності — у ньому було все, що потрібно, і нічого зайвого. Кольоровий екран, Java, ІЧ-порт, камера — нехай і VGA, натомість своя. Інтерфейс працював спритно, для управління був зручний джойстик, а корпусу вистачало на будь-які пригоди, хоч він і не був захищеним у прямому значенні. C65 часто брали як перший «серйозний» апарат — не розважальну іграшку, а нормальний робочий телефон, який не бісів, не тупив і взагалі вселяв довіру. І виглядав, до речі, цілком пристойно.
13. Motorola E398 (2004)
Культова Motorola на прізвисько «телефон-магнітофон». E398 хизувався стильним корпусом з прогумованою кришкою, стереодинаміками, які реально кричали, і підтримкою MP3 — так-так, повноцінних, а не якоїсь там поліфонії. Це був перший телефон, де музика звучала не як жалюгідна пародія. Вишенька на торті — вібрація в такт при відтворенні, щоб хитало не тільки вуха, а й руку. Додайте сюди слот для карти пам’яті TransFlash (ще до того, як її почали називати microSD) — і вийде один із найкрутіших музичних телефонів свого часу. За такий набір E398 прощали навіть не найрозумнішу роботу меню та своєрідну ергономіку Motorola.
14. Nokia 7260 (2004)
Найдивніший і, мабуть, найстильніший телефон з лінійки «артдеко» від Nokia. 7260 виглядав так, ніби тільки зійшов зі сторінки глянцю: чорний корпус зі сріблястими вигинами, плавні лінії, кнопки «не за стандартом» та інтерфейс із дизайнерськими замашками. Його не можна було сплутати ні з чим. Технічно там нічого визначного: екран, камера, інфрачервоний порт і підтримка Java, але кому це було важливо, коли в тебе буквально предмет мистецтва? Цей телефон не вибирали випадково — його або любили, або зовсім не розуміли. Але байдужим він не залишав нікого.
15. Motorola RAZR V3 (2004)
Легенда, значок, зразок. RAZR V3 — це сублімація стилю, вираженого в металі, склі та хрусткому клацанні при закритті кришки. Неймовірно тонкий корпус, алюмінієві панелі, блакитне підсвічування клавіш — все в ньому кричало про майбутнє, хоча на подвір’ї стояв 2004-й. За функціями нічого революційного: екран, камера, Bluetooth, трохи пам’яті. Але все це мало другорядне значення. Головне — як він відчувався в руці, як відкривався одним клацанням, як ефектно завершувався дзвінок одним рухом кришки. Цей телефон купували не стільки для дзвінків, скільки для того, щоб справити враження. І виходило з першого разу.
16. Sony Ericsson W600 (2005)
Той «вертлявий» слайдер, який не набридав навіть через сотні відкриттів і був справжнім святом життя. Його яскраво-жовтогарячий корпус складно було не помітити, особливо коли з клацанням проверталася верхня частина, відкриваючи клавіатуру. Sony Ericsson W600 не просто вмів грати музику, а робив це з кайфом: фірмовий плеєр Walkman, природно, підтримка MP3-файлів, 256 Мб вбудованої пам’яті (пристойний об’єм для того часу), стереодинаміки та порт ІЧ для обміну контентом. А ще вбудовані іграшки на кшталт Worms чи Cannonball. Не якісь там Java-аркади, а ті, що реально затягують!
17. Nokia 8800 (2005)
Телефон, який не просто носили у кишені, а викладали на стіл із особливим почуттям. Nokia 8800 була як дорогий аксесуар: корпус із нержавіючої сталі, загартоване скло, механічний слайдер з автоматичним доводчиком. Не телефон, а витвір інженерного мистецтва! Клацання при відкритті кришки звучало дорожче, ніж багато рінгтонів. Усередині нічого особливого, але телефон купували не за характеристики. 8800 брали ті, хто вже награвся у «трубки» і хотів щось більше – статус, приємна вага та відчуття, що у тебе в руці справжній преміум-гаджет. До речі, мелодії дзвінка написав відомий композитор Рюїті Сакамото. Щоб ви розуміли, як усе було серйозно.
18. Sony Ericsson K750i (2005)
Флагман, яким він і має бути, — не показушний, а той, що реально вичавлює максимум з технологій. K750i став першим телефоном на ринку з 2-мегапіксельною камерою та автофокусом, а знімав так, що багатьом «мильницям» ставало ніяково. Зсуваєш шторку — і ти вже фотограф. Плюс MP3-плеєр, радіо, ліхтарик, слот під карту пам’яті, диктофон, Java – і все це в корпусі, який спокійно витримував падіння та сусідство із ключами. Він заміняв плеєр, камеру та дзвонилку, але при цьому жодного разу не намагався випендритися. Просто робив свою справу, причому на відмінно.
19. Samsung D600 (2005)
На перший погляд просто солідний слайдер для ділових людей: чорний, строгий, без зайвого пафосу. Але варто його розкрити, як ставало ясно, що це щось з арсеналу Джеймса Бонда. Камера на 2 мегапікселі, TV-вихід, друк на принтері по Bluetooth та слот для microSD до 1 ГБ – серйозний набір для середини нульових. А рекламував все це сам Жозе Моурінью, який хвацько уникає мафії, стрибаючи по дахах.
20. Nokia 5300 XpressMusic (2006)
Яскравий молодіжний слайдер, який тоді здавався, що навчився дзвонити плеєром. З яскравим двоколірним корпусом і окремими кнопками управління музикою збоку його не можна було сплутати з «серйозними» моделями. Підтримка MP3, слот для microSD, стандартний роз’єм навушників (нехай і 2,5 мм), динамік, який міг влаштувати вечірку – все було на місці. Камера та інше йшли швидше бонусом. Не дивно, що 5300 зазвичай брали ті, хто хотів слухати музику в дорозі, парах, маршрутці — і не залежати при цьому від плеєра.
Більше цікавого: