Ara — зірка, що так і не зійшла

Він не мав нічого спільного із телефонами, схожими на iPhone чи на будь-яку розробку від Apple чи від іншого виробника смартфонів. 10 вересня 2013 року, на наступний день після того, як компанія Apple представила iPhone 5S, голландський дизайнер Дейв Гаккенс завантажив відео на YouTube: на ньому був його проект для коледжу — Phonebloks, «телефон, який варто залишити собі».

Гаккенс представив смартфон, виконаний зі змінних блоків, і кожен блок — екран, акумулятор, процесор, інші складові — можуть бути легко модернізовані або відновлені, тому навіть після кількох років використання він не застарів би.

В полоні очікувань

«На початку нам потрібні були близько 500 прихильників ідеї,» — згадує Гаккенс. Але за 48 годин, відео стало вірусним, збираючи мільйони переглядів — і привернуло увагу технологічного інкубатора ATAP, Motorola’s Advanced Technology and Projects. Після оголошення ідеї всі наче подуріли, згадував колишній головний дизайнер інкубатора Ден Макоскі — Дейв фактично випередив ідею, яка вже крутилася в інкубаторі на той час.

Студія ATAP працювала в секреті більше року над аналогічним пристроєм: телефон із нескінченною кількістю комплектуючих, котрі називалися модулями. Це не повинен бути традиційний телефон, який купують щороку новий, аби «освіжити» модель. Ви могли зібрати телефон власноруч, неначе конструктор.

Проект було названо Ara на честь Ари Кнайяна із НК Labs, який зі своєю командою працював над проектом модульного телефону. Вони саме закінчували фінальний прототип, коли побачили відео від Дейва — і зрозуміли, що якщо тепер оприлюднити власний проект, усі будуть вважати, що вони поцупили ідею молодого дизайнера. Тож вони не вагаючись зателефонували Дейву. За 48 днів компанія Motorola представила розробку Project Ara.

«Згадуючи початок цього проекту, я можу сказати, що нікого не називав його модульним телефоном,» — ділиться Гаккенс у інтерв’ю VentureBeat. — «У мене був старий фотоапарат, який я зламав, і я дійсно не міг це виправити. Так що я розібрав його на запчастини частини і помітив, що усі компоненти були ще в досить доброму стані, за винятком однієї деталі. Я подумав: “Хіба це не дивно, що доведеться все викинути лише тому, що зламалася якась одна деталь?”».

Гаккенс каже, що перш за все прагнув зробити телефон, який здатен бути актуальним хоч століття — поки технології змінюються, ми постійно маємо змінювати телефони. І йдеться зрештою не лише про телефони: «У майбутньому термостати, холодильники, мікрохвильові печі – все буде підключене до інтернету та мобільника. Якщо якийсь чіп виходить з ладу — що, викидати холодильник на смітник?»

Історія Phonebloks поширилася зі швидкістю лісової пожежі. Гаджет-блоги писали наввипередки про цей проект, натовп прихильників підписався у соцмережах на сторінки, в Твіттері всі говорили про це — у відповідь розробники почали сперечатися, що яким би гарним проект не був у рендері, в реальності його не вдасться втілити: Гаккенс пригадував, що інженери засипали проект нищівними коментарями на Reddit, кажучи «Та немає ніякого способу, аби це могло працювати, чи не так? Це просто нездійсненна мрія». Гаккенс розумів, що він як дизайнер зробив проект, але підтримка від розробників, інженерів та програмістів йому знадобиться — бо інакше компанії не візьмуться за втілення цього проекту в життя.

Домовленість із ATAP

Ідея була на часі, але Гаккенсу потрібні були люди для її втілення — і саме тоді йому зателефонували із ATAP. Коли Google за $12,5 млрд купила Motorola Mobility у травні 2012 року, мейкерство (випуск інноваційних проектів коштом та зусиллями малих команд та інді-розробників — прим.ред.) виглядало як перші промені виробничої революції. Новий підрозділ потребував нових проектів, і саме тоді новим генеральним директором став Денніс Вудсайд, а на роботу в щойно куплену компанію прийшла колишній директор DARPA Регіна Дуган, «душа ATAP», згадує Макоскі.

Макоскі розумів, що часу на «розкачування» небагато, а сама робота для нього була цілком новою: «Коли Регіна найняла мене, я поняття не мав, що робити. Ви знаєте, у мене були деякі думки та ідеї, і я накидав за перший тиждень 6 різних можливих шляхів розвитку проекту, скетчі прототипів».

Макоскі захоплювався дизайном від Apple, але також відчував захват від мейкерського руху, який тільки починав розвиватися, від виставок Maker Faire, від Tech Shop, від усіх тих, хто почав робити щось, геть відмінне від того, що пропонували в Купертіно. У команді проекту почали розмірковувати над ідеєю абсолютної персоналізації смартфону: «Ми дивилися на все, починаючи від Etsy — ми насправді зробили деякі цікаві дослідження в сфері татуювань як зразка абсолютної персоналізації».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Ось як проект Ара отримав свою першу назву; перш, ніж виникло ім’я Ara на честь інженера, Макоскі назвав майбутній смартфон Esprimo — Есперанто для самовираження. У перші місяці роботи Дуган і Maкоскі часто ходили обідати разом, перетинаючи стоянку, щоб добратися до фургончика вуличної їжі Sam’s Chowder Mobile. І під час однієї з цих перерв на обід, чекаючи в черзі, Дугана осяяло прозріння: «Фуд-трак! Зробити виробництво телефону за аналогом фуд-траку, фургончика з вуличною їжею! Ми повинні поставити 3D-принтери і електроніку у фургоні, і ось як ми цю ідею реалізуємо». Макоскі сміється: «Я подумав, що вона з ґлузду з’їхала. Але ви знаєте, я думав про це дедалі більше, і все це було початком ідеї про те, як створити електроніку, яку можна гнучко адаптувати під потреби будь-якого користувача — і всі телефони будуть різні».

Алі Джавідан, інженер Tesla, якого Дуган винайняла для розробки магазину прототипів, очолив і розробку цього нового телефону — він почав вивчати телефони Razr та експериментувати із процесором додатків та платою Arduino. Працювали одночасно над естетикою та функціональністю — проводилося багато експериментів, і серед головних питань було врахування психологічних особливостей вибору комплектуючих для телефону. Вибрати остаточну конфігурацію було вкрай важко.

Прихід Пола Єременка

В якийсь момент команда навіть думала, що нічого з цієї затії не вийде, і треба здатися, тож Регіна Дуган знайшла Пола Єременка, який до цього працював у DARPA. Проект перейшов під нове керівництво. Макоскі працював і далі над дизайном, соціальними, культурними та психологічними аспектами розробки нового телефону — а ще команда найняла Джесона Чуа, випускника Стенфорда, який був співзасновником стартапу SparkTruck і працював над мейкерськими проектами і постачанням мейкерського обладнання для студентів. Чуа разом із Макоскі експериментували із «фабрикою на колесах» та тестуванням концепції фуд-траку для виробництва та збирання телефонів серед реальних людей — а тим часом Єременко розробляв для проекту технічну інфраструктуру. Тестування показало захоплення аудиторії, високі очікування — натомість тодішній керівник Motorola Денній Вудсайд був не надто враженим прототипами Ara. Спроби розробити модульний телефон були досить довгими, але керівництво не поділяло оптимістичних очікувань інженерів щодо цього гаджету. Коли тестування прототипів, розробка технології та успіх публічного дизайнерського прототипу збіглися в часі, Гаккенс затіяв перемовини із Google, так і дізнався, що у компанії є проект, схожий на його прототип. За спогадами Макоскі, коли вони вперше показали свої лабораторні напрацювання Гаккенсу, він був вражений побаченим, вражений тим, що проект такого штибу дійсно існує. Йому запропонували долучитися до команди Motorola, але цілком несподівано для них він відхилив пропозицію, бо волів залишатися незалежним розробником, що відповідало би духу мейкерського руху. Втім, за 48 годин до старту маркетингової кампанії Дейв сам зателефонував до компанії і запропонував інший варіант співпраці: він волів отримувати гроші за те, що розповідатиме про технологію та розробку аудиторії свого прототипу Phonebloks — і так збирати відгуки та пропозиції, які могли використати у Motorola. Така пропозиція влаштовувала усіх. 28 жовтня 2013 року Motorola представила Ara.

Перед Motorola стояло непросте завдання: ринок із потенційними 6 млрд споживачів — та концепція того, що ніхто ще ніколи не робив. Вибух зацікавленості у медійному просторі був більшим, аніж компанія могла собі уявити — а тим більше, команда окремого проекту. Ara виникла нізвідки — 48 днів опісля відеоролику Phonebloks, — тож це виглядало трохи дивно. Motorola вочевидь скопіювала ідею Гаккенса, хоча Єременко і заперечував це. Факт у тому, що Гаккенс ніколи не докладався ані до програм, ані до «заліза», які входили до складу проекту Ara.

Час «торгувати обличчям»

За словами Макоскі, вся діяльність Гаккенса зводилася до ролі фактично найманого журналіста, який був настільки захоплений проектом, що не бачив, що його виступи та діяльність насамперед спрямовані на пошуки ринків та партнерів для Motorola, а не для його власної концепції.

Гаккенс згадує, що у всії складалося враження, наче проект Ara — це і є Phonebloks, що їй викупили Google, і тому більше на нього самого люди напряму не виходили. Але тут Гаккенс зробив дещо критичне для майбутнього Ara; він витягнув проект із небуття — і змусив ATAP розвивати проект для широкого ринку, а не в закритій експериментальній лабораторії.

Коли Ara анонсували у жовтні 2013 року, Єременко заявив, що наступного року буде представлено набір для розробників під назвою Project Ara’s Module Developer’s Kit (MDK). В першому кварталі 2015 року було обіцяно реліз базового комерційного продукту. За словами Єременка, цей проект мав зробити для апаратних платформ те саме, що свого часу для програмних розробок зробила мобільна операційна система Android.

За $50 ви отримували набір модулів, з яких можна було зібрати доволі базовий мобільний телефон — в ньому навіть не було модема із підтримкою 3G. Преміум-модулі можна було би придбати за додаткову плату — такі, як збільшена батарея, високоякісна камера тощо. Цільовою аудиторією мали стати не власники iPhone чи топових Samsung Galaxy — а ті, в кого раніше не було взагалі телефону із виходом в інтернет.  Такий проект — за задумом — мав би користуватися неабияким попитом в Індії та на ринках Латинської Америки.

Спроби і помилки

ATAP представила розробницьку версію Project Ara на місяць пізніше запланованого — у квітні 2014 року, і того ж місяця Google провів пробні тестування прототипу із основним модулем на потенційній цільовій аудиторії. За 2 місяці  ATAP оголосили про початок прийому додатків для розробницьких версій Ara. Рішучість до втілення проекту в життя опанувала і прихильників, і розробників платформи Ara.

29 жовтня 2014 року Google представила відео із першим працюючим прототипом Ara. У січні було представлено друге відео, де в телефону Ara вже був 3G-модем та набір базових модулів — аж до мініатюрних клавіатур, інструментів перевірки серцевого ритму та інших подібних речей. Але в цей час закінчились контракти Макоскі та Єременка. Останній боровся за те, щоби телефон таки побачив свого покупця — от тільки виникли труднощі із випуском комплектуючих та із використовуваною технологією 3D-друку.

В ATAP планували представити ринковий зразок за межами США — почати з Південної Америки, з країни, де був би той же часовий пояс, що й у штаб-квартирі Google. Очікувалося, що це станеться у 2015 році. Серед найвірогідніших локацій розглядали Пуерто-Ріко. Втім, до стабільності комерційному зразкові було ще далеко — і реліз вкотре відклали. У червні 2015 року Єременко залишив ATAP: завершився його дворічний контракт — і настали найбільш непевні часи для Ara.

Наступного місяця Google скасувала пілотний запуск у Пуерто-Ріко і обіцяла випустити Аrа в 2016 році, хоча Гаккенс попереджав, що ставити точні терміни вкрай недалекоглядно. Проект знову перейшов до інших рук — Дуган оголосила про новий етап. Втім, вже на початку 2015-го було ясно, що ніякого телефону за $50 не буде — навіть вартість комплектуючих була дорожчою за цю цифру, не кажучи про складність модульної технології.

Ara став не дешевим, а преміум-телефоном із цікавою модульною архітектурою. Чимось він нагадував конструктори LEGO. Були очевидні ідеї для модулів: спеціалізовані фотокамери, звукові модулі високого класу. Але були і доволі оригінальні і навіть безґлузді. Наприклад, ідея вбудувати маленький акваріум у ваш телефон, а також мікроскоп, за допомогою якого можна було би слідкувати за життям водоростей та тихоходок — їх ще називають «водяними ведмедями», і вони є найменшими живими організмами на планеті.

Команда проекту Ara росла, а тим часом у Ларрі Пейджа та Сергія Бріна були інші плани на майбутнє Google — вони вирішили спростити структуру компанії і створити батьківську структуру під назвою Alphabet, а решту продуктів перевести у малі окремі компанії, поки Сундар Пічай мав очолити Google.

Несподіваний крок Дуган

Реґіна Дуган

Реґіна Дуган

ATAP залишилася у складі Google під орудою Дуган, а також було найнято на роботу президента Motorola Ріка Остерлога, який мав навести лад у фрагментованих проектах компанії. Потім у квітні 2016 року, за усього місяць до запуску Ara під час конференції Google I/O, Дуган несподівано покинула компанію. Її винайняли, аби очолити проект у Building 8, в офісі неназваної компанії під егідою Facebook із значним бюджетом та сотнями співробітників — про нове призначення написав у себе на сторінці Марк Цукерберг.

Її вихід з компанії означав утворення справжнього «вакууму» серед потенційних лідерів, які могли би очолити проект і повести його далі. Спроби інших виробників створити модульний телефон не принесли їм особливого успіху. У серпні 2016-го команда вкотре перенесла строки — тепер розробникам обіцяли версію телефону на кінець року, а ринок мав побачити модульний смартфон вже у 2017-му. А потім проект було призупинено. Найбільш лояльні прихильники телефону, які прочекали 3 роки на диво, швидко поширили чутки у соцмережах — втім, найбільшою втратою звістка ця стала, вочевидь, для Дена Макоскі, який всі ці роки працював на проектом, сподіваючись побачити результат.

Ara «поклали на полицю» в прямому та переносному сенсі — зразки замкнули у окремому приміщенні, розробники припинили роботу, дехто пішов у «корпус 8» слідом за Дуган, дехто перейшов на інші проекти Google.

Свого часу Google може продати чи ліцензувати всі напрацювання, які дав «проект Ara». Серед ключових причин заморожування проекту називають той факт, що справжньої цікавості у споживачів концепція змінних модулів так і не викликала — і навряд чи викличе у найближчому майбутньому. Макоскі вперто тримається думки, що компанії просто забракло сміливості ризикнути, бо у самої ідеї був неабиякий потенціал для реалізації — у свої 42 роки він не втрачає сподівання побачити, як модульні смартфони підкорять ринок, і каже, що для цього просто ще не настала пора.

Джерело: VB

Читайте также:

Розвиток і зростання Pet Tech

В UNIT.City змінили топ-менеджмент та оголосили про нову стратегію розвитку

Швидке зарядження: що працює вже сьогодні і що чекає нас в майбутньому (частина І)

10 речей, які потрібно знати про Android 10