Біонічні протези з кожним роком стають все більш просунутими. Адже вони не лише роблять життя людини комфортнішим, але й змінюють відношення людей до інвалідності.
Патрік Кейн (Patrick Kane) позбавився одної руки та ноги ще у юному віці. Він розповів своєю історією видавництву The Guardian та розповів як саме сучасні медичні технології можуть вплинути на суспільство.
Я народився як звичайна людина, з двома руками та двома ногами. Коли мені було дев’ять місяців, моя кров була заражена вірусом, який мене мало не вбив. Багато тканин мого тіла було дуже пошкоджено, тому мені ампутували праву ногу нижче коліна, всі пальці на лівій руці й два пальці на правій. Коли мені виповнилося 14 місяців, я вчився ходити зі штучною ногою і за все своє життя змінив вже немало протезів.
Зараз мені 21 рік, я навчаюся в Единбурзькому університеті та ношу біонічний протез руки, що дозволяє мені рухати кожним пальцем і контролювати кожен рух м’язів за допомогою простого додатка в телефоні. В дитинстві я носив штучну ногу, яка прив’язувалась до мого тіла ременями та часто відвалювалася. А на початку року я отримав нову динамічну ногу з амортизацією.
У 2010 році, коли мені було 13, мій вітчим побачив в газеті рекламне оголошення про найрозвинутіший протез руки у світі від компанії Touch Bionics. Ми замовили його та я став наймолодшим у світі юнаком з біонічною рукою. Рука була дуже чудова! Раніше я користувався силіконовим протезом, а тепер це був елегантний пристрій із влаштованими моторчиками. Цей протез дозволяє повертати руку під будь-яким кутом.
З появою біонічної руки моє життя повністю змінилося. Також змінилося й відношення оточуючих людей. Все стало набагато простіше. Раніше, щоб відкрити пляшку з водою, мені доводилосястискувати її між стегнами та прокручувати кришку обома руками. Тепер я можу міцно тримати пляшку в біонічній руці та зняти кришечку іншою рукою.
Прохожі тепер дивляться на мене не з жалістю, як раніше, а з цікавістю. Декотрі підходять та питають як саме працює моя рука. Я відкрив для себе, що люди хочуть обговорювати протези, але вони соромляться цього. Незвичний зовнішній вигляд біонічного протеза показує їм, що я завжди відкритий до обговорень моєї нової руки.
Принцип роботи моєї руки насправді дуже простий. Зсередини протеза до моєї шкіри прикріплено два електроди. Один з них відповідає за стискання, а інший – за розтискання моєї долоні. Мені потрібно тільки послати м’язовий сигнал. Коли мені лише першого разу поставили руку, я цілий тиждень вчився тому, як розрізняти різні сигнали. За допомогою додатку на iPhone, я можу обрати один з 36 варіантів положення пальців, необхідних для того чи іншого завдання – від кліку мишкою до підняття важкого стільця. За вісім років я навчився регулювати біонічною рукою так вправно, що можу стиснути маленьку виноградинку та по команді її розчавити.
Мені пощастило з батьками, адже вони змогли дозволити собі покупку дорогих протезів. На той час мій протез коштував біля $26 тисяч. Для більшості ампутантів такі технології фінансово недоступні. З 2013 року я є представником благодійного фонду Великої Британії по боротьбі із сепсисом. В одної з поїздок я поспілкувався з ампутантами, які не можуть дозволити собі надто коштовні протези та користуються старими, які вже давно морально застарілі, в тому числі й по розміру. Повторно використовувати чужі протези надто тяжко тому, що кожен протез індивідуальний. На жаль, щорічно по всьому світові понад мільйон людей втрачають руки та ноги тому попит на протези лише зростає. Вся надія лише на технологію 3D-друку. Вона активно розвивається та за її допомогою незабаром з’являться нові хороші протези в тих частинах світу, де ще досі нема спеціалістів, які працюють у сфері протезування.
Найбільше ампутанти хочуть, аби до них відносилися як до звичайних здорових людей. Але я помітив, що це залежить від покоління. Серед людей старшого віку популярні максимально реалістичні протези: з волосинками, родимками, татуюваннями тощо. Але для багатьох молодих людей важлива функціональність та технологічність протезу, аж ніяк не його реалістичність. Я бачив протези ноги з логотипами улюблених футбольних команд, що були намальовані у стилі вогняних літер і навіть бачив руки з влаштованими колонками. Бігові протези використовуються у спорті та являють собою пристрій зігнутої форми, що нічим не нагадує ногу.
Технології значно змінюють наше світосприйняття. Люди з біонічними протезами викликають деякі асоціації із супергероями, тому суспільство стало відноситися до інвалідності по іншому. Можливо, ці зміни відбуваються надто повільно, але все ж таки технології не стоять на місці та все ж розвиваються, а з ними й наші погляди на проблематику інвалідності. Чим активніше ми намагаємося імітувати щось справжнє, тим більш неприроднім воно виглядає зі сторони. Мені, наприклад, подобається відрізнятися від інших.
У Великобританії живе понад 13 млн осіб з інвалідністю. Згідно із недавніх досліджень, 67% британців призналися, що їм незручно спілкуватися з інвалідами, а 21% британського суспільства у віці від 18 до 34 років взагалі не спілкуються з інвалідами тому, що не знають, як це правильно робити.
Я впевнений, що просунуті біонічні технології змінять відношення суспільства до інвалідів, бо такі протези здатні зовсім стерти межі між інвалідами та здоровими людьми. Сліпі люди відновлюють зір за допомогою розумних камер, паралізовані навчаються ходити заново за допомогою екзоскелетів, а я, у свою чергу, можу керувати рукою за допомогою мобільного додатку. Іноді найсерйозніші зміни можуть бути пов’язані з якимись очевидними речами, наприклад – тепер я нарешті зможу самостійно зашнурувати своє взуття і піти на прогулянку.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
- В Одесі навчились збирати та встановлювати біонічні протези
- Как 3D-печать решает проблему детского протезирования
- В США винайшли електронну шкіру, яка надає протезам чутливість
Джерело: The Guardian