Енні Снід (Annie Sneed), оглядачка FastCoDesign, переконана: брейнштормінг переоцінено і насправді немає ніякої користі у колективному «придумуванні ідей». Натомість є більш здорова альтернатива.
Якщо ви працюєте у офісі, ваш начальник — можна сказати про це із впевненістю у 99% — змушує вас регулярно бути учасником брейнштормів (1-2 на тиждень, а можливо — і всі 12). Вважається, що такий спосіб колективного генерування ідей — найкращий спосіб знайти нові рішення для бізнесу та стимулювати креатив у команді. Але насправді виявляється, що нічого жахливішого люди ще не придумали — натовп людей генерує лише декілька корисних ідей, і цих ідей набагато менше, аніж коли кожен працює над проектом та придумуванням нових рішень самостійно. На щастя, вихід є: техніка ця зветься брейнрайтингом і являє собою аналог брейнштормінгу, тільки з аркушем паперу, кульковою ручкою та меншою кількістю безґлуздих розмов. Дослідники, котрі порівнюють брейнштормінг та брейнрайтинг, упевнені: ці техніки генерування рішень працюють по-різному і дають різні результати.
Чому брейнштормінг не працює
Старий добрий метод колективного усного генерування ідей виник у корпоративній практиці американських компаній півстоліття тому, після того, як менеджер-рекламіст Алекс Озборн (Alex F. Osborn) сформулював засади та складові цього методу у 40-х роках ХХ століття. По мірі того, як компанії освоювали використання цього методу, психологи почали цікавитися, чи працює брейнштормінг насправді. Наукові дослідження, що проводилися згодом, підтвердили: ні, брейнштормінг нічого не дає. Кожне нове дослідження доводило, що люди, котрі використовують цю групову техніку генерування ідей, досягають меншої кількості рішень, аніж ті, що працюють над пошуком нових ідей наодинці.
Брейнштормінг — протилежність тому, що насправді мають робити люди
Такий результат досліджень трохи дивує, бо відомо, що взаємодія людей у команді допомагає упорядкувати думки групи та стимулювати появу нових ідей, про які учасники групи раніше не могли і подумати. Але у групового пошуку ідей таким чином є низка недоліків: лише одна людина може говорити під час пропонування однієї ідеї, а це означає, що 1-2 людини можуть повністю домінувати у групі, і лише їхні рішення та ідеї можуть стати для групи головними варіантами вирішення проблеми чи сценаріями розвитку подій. Це також означає, що допоки одна людина пропонує та проговорює власну ідею, решта ризикують забути те, що спало їм на думку (бо група вже встигла «зафіксуватися» на 1-2 ідеях, що були озвучені і підтримані більшістю).
«Брейнштормінг — складний процес, у якому люди одночасно намагаються думати, слухати, пропонувати, творити та взаємодіяти,» — зауважує професор Пол Паулус (Paul Paulus), котрий працює у Університеті Техасу в Арлінґтоні. — «Це важко психологічно, і люди з цим не дуже добре можуть упоратися». В результаті замість того, на що очікуємо, ми отримуємо від брейнштормінгу зовсім протилежний результат.
Шукаємо розумну альтернативу
Як тільки науковці зрозуміли, що брейнштормінг не працює, вони почали шукати нові методи генерування ідей — такі, які би давали максимум від колективної співпраці. Ось як це пояснює Арт Маркмен (Art Markman), професор психології у Техаському університеті у Остіні: «Проблема не в тому, що люди співпрацюють недостатньо ефективно, проблема у тому, що техніка генерування рішень, запропонована Озборном, була неефективною».
За минулі 20 років дослідники відкрили низку групових технік, які виявилися більш ефективними, аніж брейнштормінг чи самостійна робота над пошуком рішень. Одна із найкращих — брейнрайтинг. Вона схожа на брейнштормінг, тільки тут усі ідеї записуються на папері, і ніхто не проговорює нові ідеї вголос. Потім люди передають аркуші паперу іншим учасникам групи та зачитують ідеї один одного, поки інші записують власні ідеї. Цей метод вносить конструктив у групову взаємоді, уникаючи при цьому недоліків усного брейнштормінгу.
Брейнрайтинг? Чому би і ні
Дослідження брейнрайтингу проводилися та проводяться здебільшого в теорії, але поки ніхто не проводив аналізу того, як ця техніка працює у реальному середовищі. У нещодавньому дослідженні від Human Factors & Ergonomics Society, Пол Паулус та його команда перевірили ефективність брейнрайтингу у реально працюючому офісі — в технологічній компанії, що входить до списку ТОП-20 корпорацій світу. Професора цікавила не так сама техніка та її працедатність, як те, як вона працює у різних умовах та групах. Саме тому було сформовано декілька груп із 57 працівників компанії. Одна група виконувала спільний брейнрайтинг та самостійний брейнштормінг; інша — працювала самостійно спочатку, а потім проводила брейнрайтинг у групах. Порівнюючи результати кожної із сесій, дослідники могли вивчити, на якій стадії брейнрайтинг працює найбільш оптимально.
Коли у групи є можливість працювати усім разом чи наодинці, оптимальні результати досягаються під час колективної роботи. Ті, хто практикував брейнрайтинг, запропонували на 37% більше ідей аніж ті, хто працював наодинці. Ті, хто спочатку брейнрайтив у групах, а потім працював на одинці, пропонували кращі ідеї, аніж група, яка спочатку придумувала рішення самостійно, а потім брейнрайтила у групах.
Інша складова експерименту — асинхронний брейнрайтинг: коли 8-хвилинні сесії чергувалися із 3-хвилинними груповими сесіями, де учасники групи обговорювали ідеї. Виявилося, що у асинхронному обговоренні продуктивність та якість ідей є вищою.
Замість висновків
Можливо, це дослідження не є статистично достовірним, бо і контрольна, і піддослідна групи були відносно малими. Але якщо вірити науковцям, дсолідження у реальному колективі із реальною робочою практикою завжди відрізняється від «чистого лабораторного» екперименту. Дослідження, що його провів Паулус, — важливий внесок у розуміння природи того, як виникають нові ідеї і яким чином краще чинити у колективі, де люди мають пропонувати велику кількість нових ефективних рішень за відносно короткий строк. Як слушно зауважив сам професор: «Зібрати групу людей разом — ще не означає, що вони зможуть спільно досягнути чогось надзвичайного. Бо все має статися правильним чином, а не лише із організаційного примусу».
Джерело: FastCoDesign