Українські вчені створили перев’язувальні пакети для бійців АТО на основі спеціального гідрогелю

Українські вчені з Інституту фізики НАН України, що спеціально для потреб АТО розробили спеціальну технологію виробництва перев’язувальних матеріалів на основі радіаційно зшитих гідрогелів під назвою «Українські пов’язки», закликають приватних підприємців до фінансування проекту.

Радіаційно зшиті гідрогелі не зустрічаються у природі. У лабораторних умовах вони були вперше отримані близько 20 років, і сьогодні досить широко використовуються в медицині, зокрема для пришвидшення процесів загоювання опіків і ран. На світовому ринку перев’язувальні матеріали на основі радіаційно зшитих гідрогелів з’явилися близько 10 років тому.

Науковці Інституту фізики НАН України мали на меті не винайти новий унікальний матеріал, а розробити оригінальну вітчизняну технологію виробництва засобу, який за своїми властивостями не поступався б зарубіжним аналогам і, водночас, мав би прийнятну для наших споживачів ціну. Робоча назва дослідницького проекту – «Українські пов’язки».

Основні характеристики радіаційно зшитих гідрогелей та переваги застосування саме таких матеріалів для перев’язки:

  1. Гідрогель на 90-95% складається з води, а решту складають розчинені у цій воді полімери (агар, полівінілові спирти, полівінілпіролідон, поліетиленгліколь), додавання яких змушує
    речовину загусати, утворюючи матеріал міцної та пружної консистенції. Пов’язка на основі
    обробленого в такий спосіб гідрогелю має форму пластинки завтовшки 3-5мм і розміром 10х10 або 10х20см. Накладання безпосередньо на пошкоджену шкіру дає миттєвий ефект знеболення – вода одразу ж охолоджує рану і зупиняє процес руйнування тканин.
  2. Перев’язувальні матеріали на основі гідрогелів є цілком стерильними з моменту радіаційного зшивання.
  3. Такі матеріали очищують рану, вбираючи з неї різні виділення – кров, секрет, фібрин і некротизовані тканини.
  4. Гідрогелеві пов’язки виконують антисептичну (знезаражувальну) функцію: склад розчину передбачає можливість додавання лікарських препаратів – як у вміст гідрогелю (ще на стадії виробництва матеріалу), так і на зовнішню поверхню вже накладеної пов’язки.
  5. Даний матеріал не лише містить воду, а й може пропускати її крізь себе. Якщо пов’язку поливати згори рідкими лікарськими препаратами, знеболювальними, кровоспинними (у разі наявності відкритої кровотечі), антисептичними та іншими, то вони безперешкодно продифундують на рану або опік.
  6. При цьому пов’язки виконують ще й захисну функцію: мікроби на уражене місце потрапити не зможуть, оскільки їхні розміри перевищують 1мк, тобто є більшими за розміри комірок сітки матеріалу.
  7. Матеріал не прилипає до рани, що робить процес зняття пов’язки нетравматичним і цілком безболісним, адже не пошкоджується новоутворений епідерміс і не гальмується процес загоювання шкіри на місці опіку чи рани. Накладання вкупі з використанням відповідних препаратів ефективно зупиняє кровотечу без утворення твердої кірки на місці рани.
  8. Пластинки з гідрогелю є прозорими, що дає змогу контролювати стан рани, не зазираючи щоразу під пов’язку.
  9. Пов’язки є практично герметичними, а отже, можуть стати у нагоді для попередження загрози травматичної розгерметизації грудної клітини через проникаюче поранення. Гідрогелева пов’язка заповнює собою рельєф країв рани, а тому може бути легко застосована як на доступних поверхнях, так і на місцях, незручних для накладання такого матеріалу (наприклад, у вигляді маски для обличчя).
  10. Пов’язки є безпечними (оскільки після припинення дії іонізаційного випромінювання в них не накопичується залишкова радіація), біосумісними, тобто сумісними із тканинами людського організму (виготовляються з використанням полімерів, що в кондитерській промисловості застосовуються як згущувачі) та біологічно інертними (не спричинюють подразнень та алергічних реакцій).

Для виготовлення гідрогелів необхідно задіяти потужне джерело іонізаційного випромінювання (радіації) на зразок лінійного прискорювача електронів. Один із такий пристроїв має у своєму розпорядженні Інститут фізики НАН України: він розташований під будівлею установи і захищений екраном із залізобетону завтовшки 1,5м, а тому є абсолютно екологічно безпечним, не створює наведеної радіації і дезактивується простим знеструмленням електроживлення. Потужність даного прискорювача електронів дає змогу виготовляти близько 100 тис кв. см радіаційно зшитого гідрогелю на день.

На даний момент участь учених Інституту фізики НАН України (спільно зі співробітниками кафедри високомолекулярних сполук Київського національного університету імені Тараса Шевченка та фахівцями ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод») у розробці технологій, що зробили б процес надання першої долікарської медичної допомоги українським
військовим відносно простим і ефективним, є суто волонтерською.

Науковці, маючи вже готову лабораторну технологію, запрошують приватних підприємців профінансувати потенційно прибутковий бізнес і, водночас, долучитися до справи порятунку людських життів і посилення обороноздатності нашої країни.

Раніше ми писали про те, що група волонтерів за підтримки ініціативи «Народний проект» розробила систему планування розвідки та електронної координації на полі ведення бою під назвою «КомБат». Система вже передана українським спецпризначенцям в зоні АТО для тестування.

Читайте также:

Як робот-хірург Yomi допомагає встановлювати зубні імпланти

Штучниій інтелект допоміг людям з деменцією візуалізувати спогади з дитинства

Загадковий стартап довголіття в який інвестує Сем Альтман

Як VR-анестезія допоможе впоратися з реальним болем