Червоний слід на Схід — як WikiLeaks виявилися антисемітами та прибічниками Кремля

Емма Грей Еліс, журналістка Wired, впевнена: роль «останнього захисту демократії в інтернеті», котру мав проект Джуліана Асанжа донедавна, нині безповоротно втрачена — декілька минулих тижнів доводять, що нинішнє керівництво та активісти WikiLeaks працюють в інтересах не демократії чи свободи, а певних замовників.

За минулі 2 тижні найвідоміша платформа із оприлюднення секретних документів допустила цілий ряд незрозумілих кроків: дані по турецьким жінкам, усе листування штабу демократів та компромат на Гілларі Клінтон — а також з’явилися опосередковане підтвердження про співпрацю із російською владою та низка відверто антисемітських твітів.

Червоний слід на Схід — як WikiLeaks виявилися антисемітами та прибічниками Кремля

WikiLeaks завжди оприлюднювали інформацію, яка не подобалася іншим людям. Це — основа їхньої роботи. Але з плином часу тон та вибір моменту для оприлюднення нових документів та листів стали скидатися на зацікавлену манеру у певному розвиткові подій (як це відбулося із витоком листування передвиборчого штабу Демократичної партії у США). WikiLeaks — не просто технологія, це також ще й люди та етика (або її відсутність).

WikiLeaks і раніше ставив під загрозу окремих людей чи групи населення — але те, що сталося із так званими «листами Ердогана», вибивається навіть за межі їхнього звичного цинізму. Організація обіцяла оприлюднити листування, пов’язане із президентом Туреччини Ерджепом Ердоганом через придушення військового заколоту, але виявилося, що основна маса опублікованих листів — це звичайне побутове листування громадянок Туреччини: там були адреси, телефони, належність до партій та рівень громадського активізму серед мільйонів турецьких жінок, котрі голосують на виборах. І все це — за лічені тижні після проваленого путчу; неважко уявити, які наслідки це матиме для цих жінок.

Інцидент набув широкого розголосу у ЗМІ — а ще більшу критику отримав від соціологів та політологів, які раніше виступали на боці Асанжа та його проекту. Спроби найавторитетніших із них звернутися до WikiLeaks за роз’ясненнями нічого не дали — критиків платформа блокувала та видаляла акаунти.

Одразу за цим медійним скандалом стався «витік» листування Демократичної партії — в момент, коли відбуваються найдраматичніші вибори в новітній історії США, і вибор стоїть поміж демократкою із неоднозначною репутацією, та відверто фашизованим республіканцем. Дуже дивно також, що цей «витік» стався в момент, коли Джуліан Асанж почав вести передачу на каналі RussiaToday, російському телеканалі, фінансованому з бюджету. І дуже дивно, що за витоком стоять також пара російських хакерів, яких також пов’язують із ФСБ та ГРУ, російськими спецслужбами.

Третій скандал, що стався після цих двох — антисемітський твіт, якого ніхто не очікував:

Спочатку представники платформи заперечували антисемітську природу твіту — а потім видалили і почали виправдовуватися, чому саме видалили цей запис зі свого мікроблогу:

WikiLeaks та Асанж твердять, що не відповідають за зміст контенту, який вони оприлюднюють — і немає остаточних доказів про те, що витік інформації зі штабу демократичної партії США під час президентських перегонів санкціоновано чи реалізовано за допомогою російських спецслужб. Але подібні твіти та витоки інформації шкодять репутації платформи — із незалежного «рупора правди» вона перетворюється на активну учасницю чужої гри. Дослідник платформи Ніколас Вівер (Nicholas Weaver), вчений-комп’ютерник з UC Berkeley, резонно запитує, чому виток подібної інформації треба робити саме через WikiLeaks і у такій формі — чому не ініціювати журналістське розслідування за допомогою The Intercept чи The New York Times, як це було зроблено із архівом Panama Papers?

WikiLeaks, звісно, не найгірше, що може статися із демократією — якщо ФСБ захоче підтримати Трампа, вона теж може цілком вкинути у медійне поле листи тієї ж Гілларі Клінтон (що власне і сталося не так давно). Але те, як стрімко інструменти висвітлення корупції та викориття стеження за журналістами стали основою для політичного «медіакілерства» — погана тенденція.

Від самого початку своєї роботи WikiLeaks виконувала зовсім інші завдання. Тепер же Ассанж відкрито заявив, що сподівається на те, що оприлюднення листування демократів зашкодило кампанії Клінтон. На думку фахівців, найбільший сайт із оприлюднення документів та листів політиків у світі міг відіграти ту ж роль для медіа та технологій, що свого часу «Арабська весна» для геополітики на планеті — але цього не сталося. Моральні якості команди WikiLeaks і здатність їх бути безстороннім спостерігачем та незалежним гравцем нині є під великим сумнівом.

Джерело: Wired

Читайте также:

Розвиток і зростання Pet Tech

Недобрий знак: показники IQ в розвинених країнах знижуються

Що може статися, якщо вибрати для свого авто номер Null?

Новий дизайн и продуктивність сонячних батарей