Більшість саморобних електророверів створюються за принципом: чим дешевше і функціональніше, тим краще. Виглядають ці ровери часто не дуже пристойно. Що не заважає їм користуватися особливою пошаною і повагою в спільноті DIY (абревіатура від Do It Yourself — «зроби сам»).
Представляємо десятку найбільш відомих і практичних залізних коней, народжених в старих гаражах. Кожен з цих роверів вже заслужив почесне місце в музеї. А ексцентричні хлопці, котрі створили ці технодива, цілком могли б стати апостолами церкви Святого електробайку, якби така існувала. Запам’ятайте про всяк випадок їх імена.
Каліфорнійський інженер Luke Liveforphysics створив свій Death Bike («Смертельний байк») з єдиною метою: обставити на перегонах ровери з бензиновими двигунами. Що йому і вдалося. «Кінь» зі сталевих труб розвинув швидкість 137 км/год.
Практично все необхідне для Crazy Bike («Божевільного байка») переконаний прихильник повторного використання сміття Amberwolf знайшов на механічному звалищі. Він використовував цей транспортний засіб для щоденних поїздок з передмістя на роботу і назад. На жаль, велосипед згорів під час пожежі в будинку у 2013 році.
Всього в $200 обійшовся електробайк Наїму — винахіднику з Пакистану. Прочесавши звалище, ентузіаст знайшов старий двигун вентилятора радіатора від «Тойоти» і старі шестерні для складної зубчастої передачі. Чи не єдине, на що довелося витратитися Наїму — так це на акумулятори. Байк розвиває швидкість понад 60 км/год, дозволяючи власникові забути про переповнені пакистанські автобуси.
Джастін Елмор зробив свій внесок у просування електробайків, коли проїхав від західного узбережжя Канади до східного (понад 6400 км) на саморобному ровері. Вантажний транспортний засіб з переднім мотор-колесом, саморобною системою управління і літій-полімерним акумулятором на 1400 ват-годин розвивав швидкість понад 48 км/год.
Інженер Kingfish витратив кілька місяців на створення велосипеда, який витримав би труднощі подорожі довжиною 2400 км з Сіетла в Північну Каліфорнію і назад. Байк оснащений двома моторами, вмонтованими в переднє і заднє колеса, а його максимальна швидкість — 64 км/год.
Ще один байк від Luke Liveforphysics — Pinky — створений всього за тиждень для перегонів в Сан-Франциско, яке влаштовував сайт electricbike.com. Велосипед із заявленою максимальною швидкістю 113 км/год пізніше викупив бізнесмен із Гонконгу.
Винахідник Itchynacker перетворив звичайний байк в гірський, використавши мотор-колесо з масляним охолодженням і акумулятор, упакований в підсідельну сумку. Саморобний транспорт зміг подолати крутий підйом на швидкості 56 км/год, залишивши позаду серійні велосипеди Optibke. Вартість заводської моделі — $15 000. Itchynacker витратив на своє дітище всього $1 600.
Седрік Лінч розробив один з найефективніших маленьких електромоторів вагою близько 14 кг, який часто використовують на інших електророверах. Сам Седрік поставив цей движок на свій Streamliner. Завдяки відмінній аеродинаміці байк розганяється до 97 км/год. Щодня Лінч проїжджає на ньому понад 60 км.
Для оплати навчання студент інженерного вишу Шелбі зайнявся стрижкою газонів. Він використовує електробайк, щоб буксирувати свої газонокосарки. Велосипед розвиває швидкість до 48 км/год навіть в завантаженому стані (правда, косить при цьому поганенько).
У хитромудрого електроровера Behemoth («Бегемот») немає навіть мотор-колеса. Електрика, що отримується від сонячних батарей, використовується для аматорського радіозв’язку, комп’ютера, супутникового телефону тощо. Це найдорожчий байк в списку: на його будівництво знадобилося більше $500 000.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО: