Упевнений: донедавна ви нічого не чули про Джона Свеклу та Мітча Когена. Завдяки видавництву «Основи» та перекладачці Олені Любенко український читач отримав можливість дізнатися, як же стати мільярдером — і поради дають самі ці двоє людей. То що чекає на вас під цією привабливою вивіскою?
Не все у грошах
Всупереч поширеним стереотипам, книга під назвою «Як стати мільярдером» насправді не обіцяє вам швидкісного збагачення чи покрокового сходження на вершину золотої піраміди. Всередині на вас чекає не чарівна історія про те, як можна здобути швидко величезні багатства, але поради і зауваження про тих і для тих, кого ваблять чарівні історії стартапів та компаній, котрі (як здається) за помахом чарівної палички стали приносити своїм власникам, засновникам та співробітникам велетенські прибутки.
Автори «Як стати мільярдером» показують на конкретних прикладах, що за кожним мільярдером — чи то 10 років тому, чи 10 місяців тому — стоїть наполеглива праця та здатність помічати і розвивати у собі та в інших креативні навички, вміння та генерування ідей та способів для їхньої практичної реалізації. Фактично перед нами — низка нагадувань про те, що великі гроші та прибутки даються значною працею (як би це не звучало дивно для наших співвітчизників, котрі звикли до сумнівного походження великого капіталу та «темну» сторону будь-якого бізнесу, бо так здебільшого працювали та працюють реалії навколо пересічного українського громадянина). Тож справа у нестандартному мисленні, умінні розпоряджатися вільним та робочим часом та відкритості до змін — цього бракує досить часто не лише нашому малому, але й великому бізнесові.
Мільярдери діляться секретами — чи логічними кроками бізнесменів?
Джон Свекла й Мітч Коген вирішили уважніше придивитися до тих, хто має надзвичайні прибутки та компанії, що стали знаменитими у світі, бо більшість із цих компаній зросли «з нуля», і за умов високої конкуренції отримати мільярд чи більше доларів — швидше виняток, аніж правило. Втім, як показує низка інтерв’ю, що їх повели та законспектували автори, чимало міфів, пов’язаних із мільярдерами, — е більше аніж міф. Майжен ніхто із опитаних не має унікального рівня IQ, не працює по 18 годин на добу і не завжди є «мазунчиком» долі. Самородків, унікумів та юліїв цезарів серед них теж не надто багато. Книга засвідчує, що насправді навіть не конче треба бути трудоголіком, аби досягти значних статків; що навіть із середнього класу можна стати заможним; що логіка та наполегливість і вміння зауважувати дрібниці важать більше, аніж можливість «народитися із срібною ложкою» чи три вищих освіти у Лізі Плюща.
Якщо чесно, під час прочитання у мене виникло відчуття, що насправді ніяких секретів у їхніх здобутках немає: просто вони працювали і працюють в умовах, де винахідливість, конкурентноздатність, вміння фокусуватися та не уникати відповідальності і бути працьовитим винагороджуються відповідним чином. Герої розповідей у цій книзі мало або й зовсім не стикалися з непробивною бюрократією, нахабним вимаганням хабарів чи стигматизацією у суспільстві через свої розумові чи бізнесові здібності. Відтак, говорити про те, що їхній досвід можна цілком використати чи скопіювати в українських реаліях, було би занадто оптимістичним сприйняттям нашої оточуючої дійсності.
Бізнесова та креативна логіка чудово працює за кордоном, але в нас поки що вона частіше дає збій через зовнішні обставини (корупція, бюрократія, небажання підлеглий працювати, а е посто отримувати зарплатню). Тому підказки і поради із «Як стати мільярдером» в Україні можна використати хіба що в якості етичних та менеджерських орієнтирів, взірців для натхнення, аніж у якості реальних ключів до отримання відчутного прибутку.
За що варто поставити цій книзі тверді «100 балів»
- Значна кількість зібраних фактів, цифр та історій
- Опрацювання розгорнутих інтерв’ю до стислих конспектів
- Відсутність менторського тону
- Якісний переклад українською мовою
- Структуру розповіді, яка дозволяє читати порціями щодня і використовувати книгу в якості щоденного «натхнення-під-рукою».
РАДИМО ТАКОЖ ПРОЧИТАТИ: