Уявіть, що ви зберегли сімейний архів, фотографії, диплом чи роман, над яким працювали пів життя. Зберегли й більше до нього не поверталися. А через 10 років виявили, що диск зіпсувався, флешка померла, а «хмара» видалила все помилково. Страшно? Звісно ж страшно! Але є хороші новини: технології довговічного зберігання існують. Від оптичних дисків, які переживуть наше століття, до ДНК-сховищ та холодних архівів. Розповідаємо, які носії не підведуть і чому NASA зберігає дані не на «гугл-диску», а на скляних болванках.
Що таке M-DISC і чому його використовують для зберігання даних на віки
M-DISC – це оптичний диск, розрахований для зберігання даних до 1000 років. На відміну від звичайних CD або DVD, він не використовує органічний барвник, а складається з неорганічного шару, який випалюється лазером та нагадує по міцності камінь.
Винайдено у співпраці з Міністерством оборони США. Протестовано NASA. І це не маркетинг — диск справді переживає спеку, вологість і навіть ультрафіолет. Виробники (наприклад, Verbatim) підтверджують: у тестах з екстремальними умовами тільки M-DISC залишився читаним.
Є нюанс:
- Записати M-DISC можна лише за допомогою спеціальних рекордерів.
- Але читати можна навіть на звичайному DVD-приводі, що робить його відмінним варіантом для архівації.
Як NASA, Ватикан та ЮНЕСКО зберігають дані на десятиліття вперед
NASA використовує M-DISC для зберігання даних із місій та супутників. Це ж стосується великих бібліотек, зокрема архівів Ватикану та ЮНЕСКО. Причина проста: звичайні жорсткі диски потрібно регулярно оновлювати, а надійних оптичних носіїв немає.
Саме тому у проєктах зі збереження культурної спадщини все частіше використовують:
- M-DISC;
- Blu-ray Archival Grade;
- Скляні носії з голографічним записом.
Мета – зберегти дані на десятиліття і навіть сторіччя без необхідності регулярної міграції на нові носії.
Холодне зберігання даних: навіщо архівацію поміщають у холодильники
Температура та вологість – головні вороги даних. Навіть найнадійніші носії живуть довше, якщо зберігаються при +10°C і вологості 20–30%.
Тому:
- в архівах та музеях використовують холодильні камери;
- іноді зберігають носії у темряві, під герметичною упаковкою;
- флешки та SSD можуть спокійно прожити 20–30 років при правильному зберіганні.
ДНК-сховища: як у майбутньому зберігатимуть цифрову інформацію
Вчені вже навчилися записувати цифрову інформацію на молекули ДНК. Це не фантастика: один грам ДНК вміщує до 215 петабайтів даних більше, ніж усі жорсткі диски вашого міста.
Такі сховища:
- переживуть будь-які катаклізми;
- не вимагають електрики;
- і можуть існувати у герметичній капсулі тисячі років.
Вже зараз Microsoft, Twist Bioscience та Університет Вашингтона розробляють прототипи ДНК-архівів великих дата-центрів.
Поки що ж — зробіть копію важливих файлів хоча б на кількох носіях. Або купіть парочку M-DISC. Тому що наступного разу флешка може просто не ввімкнутися.
Більше цікавого: