Автор текстів оперує загальноприйнятими термінами, підтвердженими словниками та практикою вживання. Дизайнери працюють з картинками, які відображають той чи інший предмет, асоціюються з певною дією, поняттям. Немає єдиного словника значків, та є усталена практика передачі конкретного змісту визначеним зображенням.
Особливо цікавим стає вибір необхідного малюнку, коли мова йде про позначки в мобільних додатках, іконки програм. Сью Волш (Sue Walsh), креативний директор в SYPartners, викладач курсу з сучасного дизайну в Школі образотворчого мистецтва, Нью-Йорк, США, аналізує ситуацію із використанням певних графічних зображень в сучасній мобільній розробці.
Застарілі зображення
Чи впізнавали юні блогери фотокамеру в іконці Instagram?..
Щоби позначити програму для фотографування, дизайнер обере зображення камери (тобто предмету, що робить світлини). Аж тут з’ясовується, що в розумінні того, як має виглядати камера, сьогодні існують суттєві відмінності. Ми ще пам’ятаємо фотоапарат із плівкою, а для сучасних підлітків фотокамера — це прямокутник, який лежить в кишені (тобто смартфон). Як і всі технологічні прилади, камера спростилася і стала більш зручною, а змінене уявлення про неї підтримує все більше нових користувачів.
Приклад з життя від Сью Волш: батьки попросили підлітка відповісти на телефонний дзвінок — в квартирі є стаціонарний апарат для зв’язку з рецепцією будинку. Але хлопець й гадки не мав, що під «телефоном» батьки мають на увазі той апарат, що висить на стіні та має дроти. Він блукав кімнатою в пошуках яскравого iPhone-чохла, доки не проґавив виклик.
Уявіть, що звичні слова «сонячні окуляри», «блискавка», «сум» замінили цілковито новими, які б означали те саме значення, але мали інше звучання та написання. Як автор може допомогти читачам здогадатися, що саме означає новий термін? Приблизно в такій ситуації опинилися сьогодні дизайнери, яким треба не тільки модернізувати іконки, але й зробити їх максимально вгадуваними. Це не вперше, коли художня ілюстрація мусить підлаштовуватись під вимоги нових технологій. Однак, до цього часу ще ніколи стільки різних дій та функцій не зосереджувалися в однаковій формі, в одному предметі чи процесі.
Багатофункціональність смартфону в усіх проявах
Іконки сучасних професій
Сьогодні митці працюють з цифровими інструментами, тому процес створення нового шедевру не відрізняється від процесу проведення банківських операцій: людина сидить за комп’ютером з великим монітором, працює мишкою, на клавіатурі чи додатковому планшеті. Але ми звикли думати, що митець-художник виглядає за роботою по-іншому: стоячи перед рамою картини, він тримає палітру фарб і пензлики. Як довго ще цей образ буде актуальним? Хто першим не зрозуміє, що означає фігурка людини з мольбертом: наші онуки чи наші діти?
Сью Волш наводить приклад відомої в США настільної гри Мілтона Бредлі (Milton Bradley) «The Game of Life», в якій гравці віком від 9 років моделюють ситуації з реального життя пересічних людей. Вперше гра була представлена ще в 1860 році, але час від часу вона модернізується, оновлюються графічні зображення та сценарії життя гравців.
Останнє оновлення гральних карток базувалося на результатах опитування дітей. Юні гравці обрали професії, які слід додати до гри про наше з вами життя. Так з’явились професії винахідника, секретного агента, дизайнера одягу. Але малюнки професій викликають у дизайнера подив і навіть осуд. Праця винахідника, на думку розробників гри, полягає у створенні креслень за допомогою олівця і аркуша паперу. Секретний агент зображений через набір для маскування, велику лупу. Наскільки такі картинки відповідають реальному стану речей сьогодні? Чи не перемістилась лупа в смартфони, а аркуш для креслень — в планшет? Джуліан Ассандж (Julian Assange) був, до певної міри, секретним агентом на службі всього людства, але все, що він робив — сидів за комп’ютером. Ніякого маскування, ніяких пошуків з використанням збільшувального скла.
Гейм-дизайнери взагалі знають, навіщо потрібен олівець?
Та згадані вище професії, хоч і дивно, все ж представлені в грі. А що робити дітям, чиї дорослі родичі в реальності «The Game of Life» просто не існують? Аналітик ринку шпигунського програмного забезпечення; дослідник поведінки покоління міленіалів; SMM-спеціаліст; оператор баз даних — як ілюстраторам зобразити ці професії, щоб діти зрозуміли, в чому суть заняття, і захотіли опанувати його після навчання? Волш констатує, що всі ці професії можна передати зображенням користувача за комп’ютером — і вони будуть цілком актуальними.
Значки набули нових значень
Людині притаманно пізнавати оточення через візуальні образи, але те саме стосується і майбуття. Ми прагнемо вгадати, яким стане світ за кілька десятків років через футуристичну графіку; користуємося сервісами, що здатні «зістарити» портрет на фото чи приміряти на нас чужий образ — все, щоб пізнати світ. Через візуалізацію людина закріплює зв’язки з іншими індивідуумами, підтверджує свою належність до течії, спільноти чи професії. Якщо нинішня тенденція призведе до візуального усереднення образів всіх професій, це може вплинути на природнє бажання самовираження. Можливо той факт, що у фільмах про майбутнє герої часто одягнені надто яскраво, відображає потяг до різноманітності в епоху, коли всі люди однаково проводять час перед монітором.
Яскравий приклад непевності сучасних цифрових символів, за Сью Волш, — вираз любові. Традиційно, для цього застосовується сердечко. Але з розвитком соціальних мереж цей же значок почав означати: «схвалюю», «сумую за тобою», «пробач», «це чудово!», та хто зна ще які емоції. Серце стало гнучкою, мінливою іконкою, сенс якої залежить від контексту.
Дизайнери несуть відповідальність за те, якими значками користувачі позначатимуть свої почуття. Але слід звернути увагу, що не всі зображення однаково закріплюються. Автопортрет 26-річного Тараса Шевченка є досить відомим художнім твором. Менше з тим, більшість людей світу пам’ятають поета дорослим чоловіком, з вусами й слідами пережитих років ув’язнення, — відповідно до малюнків, створених в останні роки життя Кобзаря. Найпрофесійніші дизайнери не в змозі гарантовано передбачити успіх іконки — останнє слово все ж за користувачем.
Це дає надію на певний контроль за власним онлайн-життям. Більше про те, як дизайн повинен допомагати користувачам — у нашій статті. Також радимо звернути увагу на тексти, присвячені цій темі:
- Як українські дизайнери вписали Київ в онлайн-путівник On the Grid
- Кліпи для Kendrick Lamar та Kanye West від української студії (рос.)
- Що таке Behance Portfolio Review на прикладі Вінниці
Джерело: блог С’ю Волш