2 хвилини на все — покоління інформаційної залежності

Покоління 80-х та 90-х щодня дивилося телевізійні серіали, щотижня вмикало телевізор для перегляду ток-шоу та читало журнали щомісяця. Діти «нульових» та «десятих» від них відрізняються лише тим, що серіали вони отримають одразу цілим сезоном на Netflix чи Amazon, ток-шоу транслюються на YouTube, а журнали з паперового глянцу перемістились до айпадів. наша технозалежність зросла, наш вільний час скоротився. Хто від цього виграв, окрім видавців та рекламодавців?

2 хвилини на все — покоління інформаційної залежності

2 хвилини на годину — цілодобово

Ми програємо хоча би у тому, що в нас вкрай мало часу, а інформації стає все більше. В середньому в нас — по 2 хвилини на день на все: на перевірку пошти, на читання новин, на перегляд кліпу, поки ви їдете в метро чи таксі, на розмову в чаті, на дзвінок у скайпі, на замовлення товарів із доставкою в інтернет-магазині. Із двохвилинок складається 10–12 (а то і 14) годин безперервного підключення до інтернету — дякувати вченим за 3G / 4G / LTE у нас поки що не увійшло у звичку, але можливо, найбільший храм та релігія із найбільшою кількістю «прихожан» — це Церква Священного Інтернету. Бо навіть великодню мессу цьогоріч більше людей дивилося онлайн, аніж по телевізору чи на площі Святого Петра.

Найдорожчий ресурс

Інформація стає найбільшим товаром (подивіться на виручку стартапів, які досліджують, розповсюджують на систематизують дані). Вона ж стає найбільшою зброєю (як тут не згадати сумнозвісного «розіп’ятого хлопичка» у фейкових російських інтернет-новинах та сервіси автоматичного сповіщення Facebook в зонах стихійних лих та терактів — події у Бельгії та Пакистані вкотре нам нагадали про це). Наймогутніша у світі терористична організація має найбільшу приватну студію для зйомки онлайн-роликів та пропагандистських фільмів для інтернету. Перша Леді вільного світу має штат із 20 осіб, які працюють із усіма соціальними мережами. Білий Дім має понад 400 тис підписників у сервісі Vine. Глядачі залишають більше грошей в інтернет-кінотеатрах та сервісах VoD, аніж у звичайному кінопрокаті дисків. Реклама провідних видань світу перейшла виключно в інтернет. Одна із найстаріших газет Британії повністю згортає друкований тираж із 29 березня. Які ще докази потрібні, щоби зрозуміти, що йдеться не про технозалежність — а про адаптацію до нових інформаційних реалій?

Скептикам, які кажуть, що нинішнє покоління перестало спілкуватися вживу і «сидить у смартфонах», нерідко демонструють фотографії ранкового експресу в США, де усі пасажири їдуть, утупившись в розгорнуті шпальти газет. Сто років тому ранок починався із паперу — тепер він починається з екрану (і так, мої любі жартівники: «туалетне читання» тепер теж здебільшого прив’язане до екранів смартфону, iPad Mini чи Kindle).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Проблема вибору

Інформаційна залежність людства зростає по мірі того, як зростають комунікаційні можливості, швидкість передачі даних та швидкість засвоєння інформації. Очевидним є лише те, що внаслідок такої перенасиченості інформацією виникає латентний стрес та розвивається так зване «кліпове мислення». Покоління, для якого кліпове мислення є нормою, просто починає сприймати інформацію по-іншому — і так у видавців, журналістів, блогерів, вчителів виникає потреба по-новому «перепаковувати» знання, новини та дані, аби вони сприймалися швидко, наочно та «врізалися» у пам’ять за рахунок якихось ключових інформаційних, емоційних чи чуттєвих подразників. Можливо, саме через те великі інформаційні компанії та соціальні мережі покладають такі сподівання на розвиток віртуальної реальності, 3D-відео та голограм як способів передачі інформації. Адже такі технології якнайкраще відповідають потребам «подразнювати» та «зачіпати».

Ми не належимо до покоління «маніяків інформації» — ми радше воліємо від неї тікати (можливо, саме тому знову почала зростати популярність паперових книжок, довгих текстів та подкастів тривалістю в декілька годин — нам потрібна ніша для втечі від усієї тієї інформації, котра занадто швидко змінюється у нас перед очима). Але разом із тим найбільшу відвідуваність мають саме сторінки із «гарячими новинами», прямими трансляціями та іншими формами контенту, де за 2 хвилини ви здатні осягнути економічну, політичну та культурну картину планети. Звучить як щось неможливе? Ні, якщо у вас в руках смартфон чи планшет із підключенням до інтернету.

Борсаючись поміж бажанням поменше залежати від гаджетів та інформаційного «шторму» і бажанням —знати все», людство поки не зуміло вигадати, де знаходиться оптимальний, збалансований стан справ. Тому по один бік розквітають імперії агрегаторів на кшталт Buzzfeed, а по інший бік — «інформаційні ретріти», курорти для тих, хто намагається за усіляку ціну «вилікуватися» від «гаджетової» залежності . Поки що в нас є 2 хвилини на те, щоби вирішити, по який бік сьогодні станемо ми. Принаймні, це точно більше часу, аніж було у Нео перед тим, як він обирав, приєднатися до Матриці чи ковтнути іншу пігулку.