У Сергія Бріна є секретний план повернути дирижаблі в небо

Співзасновник Google Сергій Брін любить дирижаблі. Він так їх любить, що його виступ у 2012 році для Google Glass супроводжувався стрибками з дирижабля над Сан-Франциско професійними парашутистами. Тому не дивно, що відколи він пішов з Google, дев’ята за списком найбагатша людина у світі зосередилася саме на побудові гігантської «небесної яхти».

ЗМІ вперше дізналися про масштабний проєкт дирижабля Бріна в дослідному центрі NASA у Маунтін-В’ю у 2017 році.

Нещодавно стартап LTA з інвестиціями співзасновника Google представив перший дирижабль своєї розробки. Літальний апарат довжиною 120 метрів призначений для вантажних та пасажирських перевезень. Його вантажність складає 28 тонн. Це перший жорсткий дирижабль такого масштабу, збудований з 1930-х років.

Літальний апарат оснащений електропропелерами, гондолами для пілотів та пасажирів. Дирижабль може подолати близько 3700 км за один політ.

LTA планує побудувати ще один дирижабль довжиною 185 метрів і вантажністю до 200 тонн – у кілька разів більше, ніж в авіалайнера Boeing 747, зазначає агентство.

Сума інвестицій Бріна у розробку дирижабля не розкривається, але співробітники LTA оцінюють її у $250 млн. Розробник розраховує, що дирижаблі в недалекому майбутньому зможуть перевозити вантажі екологічно безпечним способом і доставляти запаси в зони стихійних лих. Крім того, розкішні версії дирижаблів можуть сподобатися пасажирам, які хочуть неспішно та оригінально подорожувати, скажімо, з Лондона до Нью-Йорка протягом кількох днів.

Переваги дирижаблів

Велика вантажність та дальність безпосадкових польотів.
Досяжна вища надійність і безпека, ніж у літаків і гелікоптерів. (Навіть у найбільших катастрофах дирижаблі показали високе виживання людей.)
Менша, ніж у гелікоптерів, питома витрата палива і, як наслідок, менша вартість польоту в розрахунку на пасажиро-кілометр або одиницю маси вантажу, що перевозиться.
Розміри внутрішніх приміщень можуть бути дуже великі.
Тривалість перебування у повітрі може вимірюватися тижнями.
Дирижаблю не потрібно злітно-посадкової смуги (але потрібна причальна щогла) — щобільше, він може взагалі не приземлятися, а просто «зависнути» над землею (що, втім, можна тільки за відсутності сильного бічного вітру).

Недоліки дирижаблів

Відносно мала швидкість порівняно з літаками, гелікоптерами, екранопланами та навіть швидкісним наземним транспортом (як правило до 160 км/год) і низька маневровість — насамперед через малу ефективність аеродинамічного керма у каналі курсу при малій швидкості польоту та через малу поздовжню твердість оболонки.
Складність приземлення через низьку маневровість.
Залежність від погодних умов (особливо за сильного вітру).
Дуже великі розміри потрібних ангарів (елінгів), складність зберігання та обслуговування на землі.
Відносно висока вартість обслуговування дирижабля (особливо великогабаритного). Як правило, для сучасних малих дирижаблів потрібна так звана причально-стартова команда, що становить від 2 до 6 осіб. Американські військові дирижаблі 1950—1960-х років вимагали зусиль близько 50 матросів для надійної посадки, і тому після появи надійних гелікоптерів їх було знято з озброєння.
Низька надійність та незначна довговічність оболонки.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Bloomberg