Лорен Смайлі (Lauren Smiley) для тематичного блогу Matter на платформі Medium досліджує нову економічну та соціальну реальність — світ 2016 року, в якому для засновників, розробників та маркетологів численних стартапів та інтернет-сервісів вигідно, аби ви якомога довше залишалися вдома. А ще — вивчає ймовірні наслідки такої зміни нашої поведінки.
У холі 37-поверхівки у фешенебельному районі Сан-Франциско консьєржка дає характеристики пожильцям, киваючи в бік ліфтових дверей: «Тут трапляються в основному працівники Uber, Square, трохи хлопців з Twitter; і ще купа фрілансерів, котрі працюють з дому».
Пізно увечері вони буквально завалюються у хол із виразом крайньої втоми та бажання, аби цей весь світ кудись провалився, із сумками через плече. В цей час у холі можна спостерігати ще одне цікаве явище: справжню вервечку кур’єрів зі служб доставки їжі — більшість із цих служб працюють на основі мобільних сервісів та модних стартапів. Тут можна побачити зелені логотипи Sprig, велетенську літеру «М» на коробках із їжею від Munchery, кур’єрів із Amazon та вакуумні пакування для холодильників від Instacart.
Живучи у цій будівлі упродовж вже 5 місяців, Лорен спостерігає цю сцену щоденно. В коридорах в основному тісняться або кур’єри зі служб доставки численних стартапів, або коробки із замовленнями — їстівними та не дуже. Втім, самих мешканців будинку вона практично ніколи не бачить наживо за межами їхніх квартир. А навіть коли вони там з’являються, у повітрі панує щось схоже на мовчазну згоду: не розмовляти один із одним, уникати привітань, зорового контакту чи будь-яких натяків на щонайменше вербальне спілкування. В цій будівлі панують інші звички.
Розмови тут ведуться хіба що із кур’єрами із різних сервісів — Postmates, Seamless, EAT24, GrubHub, Safeway.com, Whole Foods. Між 4 та 8 годинами сюди буквально лине потік замовлень — мешканці квартир, оренда котрих обходиться щонайменше $5 тис, не готують, але щедро замовляють. Коротка репліка до кур’єра на підтвердження замовлення — і двері зачиняються практично миттєво. Спостерігаючи усе це, розумієш: сучасні сервіси доставки базуються не на потребі поділитися послугами чи товарами — а на потребі мати непомітних слуг. Ми будуємо економіку відлюдників.
У 1998 році дослідники з Carnegie Mellon попереджали, що інтернет може перетворити нас на мешканців квартир, які уникають прямого людського контакту. За результатами їхнього дослідження соціальної поведінки 169 людей, котрі тільки-но підключилися до інтернету, виявилось, що активні інтернет-користувачі стали менше спілкуватися із рідними та друзями, більш замкненими у власному просторі, частіше почали поринати у депресивний стан та самоізоляцію. При цьому ці ж люди описували інтернет як явище вкрай позитивне та таке, що змінює життя на краще.
Економіка доставки на вимогу розвивається нині шаленими темпами — у платформи, мобільні додатки, онлайн-сервіси вкладають просто божевільні суми. Майже 8% усіх харчових продуктів американці зараз купують онлайн.
Чимало сервісів позиціонують себе як спосіб розширити власний життєвий простір — натомість, вивільнений вами час для спілкування з рідними чи друзями ми витрачаємо на те, аби просто нікуди не йти. Сервіси доставки перестали приховувати грубу відвертість: їм просто треба, аби ви якомога довше і частіше сиділи вдома — і замовляли із стін власної квартири їжу, товари, гаджети, ліки та розваги.
«Не виходь з кімнати. Ніколи»
Необов’язково ставати класичним відлюдником, аби це відчути. Стартапів, котрі доставляють вам будь-які види товарів, стає все більше — а до «проблем першого світу» додалась мала рухомість та рідкісна нагода вийти із квартири. Все — від сміттєвих пакетів до ліків та медичної маріхуани — можна замовити та отримати через мобільний додаток. Дехто буквально все купує на Amazon, аби лиш кредитка була поповнена.
Логіка розвитку таких стартапів достатньо проста: їх створює одна міська молодь для іншої міської молоді. Обмежений час і багатозадачність формують потребу на розвиток подібних сервісів — немає часу мити брудні тарілки, опікуватися сміттям та доставкою їжі, для цього є додатки, які буквально дозволяють вам «викупити» трохи часу. Проблема у тому, що «викуплений» час ми витрачаємо не на своїх близьких, а на перегляд серіалів на Netflix чи на те, аби додатково попрацювати вдома (якщо мало «напрацювалися» у офісі).
Найбільше досягнення нової «економіки відлюдників» — це сервіс Alfred, ваш електронний консьєрж, котрий координує роботу із замовленнями із різних додатків служб доставки без вашої участі в цьому процесі. За його допомогою ваші квитки на літак, їжа в холодильнику та сміття в пакетах покидатиме та надходитиме у ваше помешкання коли вас немає вдома без того, аби відволікати вас від роботи. Економіка «відлюдників» працює на повну потужність. Додатки почали спілкуватися із додатками, сервіси координують сервіси — людина десь там, зникає у просторі серед екранів, мобілок, ноутбуків та додатків. Схоже, починають формуватися нові соціальні класи — на основі того, які послуги та яких персональних живих та електронних асистентів ви будете замовляти.
З іншого боку, подібні стартапи постають з економіки попиту, у якій значну роль традиційно десятиліттями відігравали жінки: вони працювали вдома, маючи повну чи часткову зайнятість плюс низку домашніх обов’язків — тож і нині вони є основними клієнтами таких електронних помічників, як Alfred чи численні стартапи у сфері доставки продуктів, підгузків чи ліків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Новий сценарій економіки — і наша залежність
Економіка сервісів-на-замовлення заснована як на тих, хто працює із погодинною оплатою, так і на контрактниках-фрілансерах. Одним це до вподоби і цілком влаштовує, інші йдуть у суди із купою скарг (найкращий приклад — те, що відбувається довкола Uber).
Кур’єри, що працюють в «економіці відлюдників», в цілому задоволені своїм становищем та можливістю заробляти трохи грошей на додачу до основної роботи. В країнах, що розвиваються, онлайн-сервіси доставки нині знаходяться на підйомі, хоча конкретних цифр в дослідженнях поки бракує. Деякі дані є за окремими мегаполісами; втім, слід ще досліджувати нову модель взаємин між постачальниками та споживачами послуг подібного штибу.
По мірі того, як зростає різниця між доходами різних верств населення та представників різних професій, відбувається розшарування суспільства додатково ще й через «економіку відлюдників», котра зростає. Зрештою, все зводиться до простого вибору: або ви той, хто приносить їжу з іншого боку дверей на замовлення, або ви той, хто замовляє їжу з доставкою додому, не маючи часу нащось інше, окрім як привітатися із «слугою» з мобільником у руці. При цьому кур’єр прагне опинитися на вашому боці дверей; а у вас… у вас немає часу про це думати.
Джерело: medium.com/matter