В чому українські інженери виграють, а в чому програють в порівнянні з програмістами Індії, Аргентини, Бразилії та інших країн? Які основні тренди на ринку програмного забезпечення можна зараз відзначити? Щоб відповісти на ці питання, редакція blog.imena.ua побалакала з представниками великих аутсорсінгових компаній України.
У чому відмінності між програмістами різних країн
Пригадуєте анекдот про Холмса з Ватсоном на повітряній кулі? Коли вони пролітали над незнайомою місцевістю і, спустившись донизу, запитали у хлопця на землі: «Сер, де ми знаходимося?». Хлопець подумав і відповів: «На повітряній кулі». Знову піднявшись вгору, Холмс задумливо зауважив: «Це був програміст! По-перше, він довго думав над відповіддю. По-друге, його відповідь була абсолютно точна. І по-третє — абсолютно марна!».
Українським розробникам доводилося працювати з колегами з різних країн, і на підставі їх досвіду можна стверджувати, що на поставлене запитання програмісти в різних країнах можуть дати абсолютно різні відповіді.
Наприклад, у індійських інженерів взагалі не прийнято говорити «ні». Це пов’язано не з особливістю програмування в Індії, а із загальною культурою нації. В Індії дружелюбно ставляться до оточуючих, в тому числі до колег і замовників. Тому вони відповідають «так», навіть коли не зрозуміли суть питання. «Ти мене розумієш?» — «Так». «Я хочу, щоб ти зробив ось це, зробиш?» — «Добре!».
Ствердна відповідь зовсім не означає, що людина зрозуміла, чого ви від неї хочете. З позитивних сторін можна відзначити те, що індуси беруться фактично за будь-яку роботу. З негативних — ви повинні бути впевнені в тому, що вони правильно зрозуміли поставлене питання. Якщо це складне завдання — то потрібно вміти знаходити спільну мову.
З українцями інша ситуація — вони майже завжди говорять «ні». І вам потрібно «розкрутити» українського програміста, щоб він в результаті сказав «так». Тобто, спочатку він говорить, що це неможливо, але коли ви починаєте його «пресувати», то він сідає за роботу і робить. Фактично це як каучук — чим сильніше тиснеш на нього, тим більше віддача.
Особливість українських інженерів в тому, що вони постійно скаржаться на недоліки коду: «що це таке, чому тут не так, як має бути. Я зараз візьму і перепишу все це за 2 тижні». «— Так люди ж такий код писали 5 років!». «— То й що, я перепишу його за 2 тижні з нуля, і набагато краще».
Такі міркування в Україні можна почути дуже часто, причому від програмістів самого різного рівня кваліфікації: від Junior до Senior. Звичайно, за 2 тижні написати все, як треба, неможливо, але тим не менш, якщо вам потрібен партнер, що не просто виконує дані йому інструкції, а робить набагато більше, то підхід українських програмістів цілком правильний і корисний.
Взагалі, сфера обслуговування — не найсильніша сторона українців, тому що тут потрібно дуже сильно муштрувати людей. У ресторанах наші люди ще якось навчилися надавати якісні послуги, але в іншому все набагато гірше. В той же час в Індії сервіс дуже хороший. Вони з задоволенням посміхаються клієнту, радісно його зустрічають, їм не складно відповідати клієнту «так», навіть якщо вони не зрозуміли, що від них хочуть. Наприклад, в ресторані офіціант на будь-який запит відповість «так», і щось принесе, але не факт, що принесе те, що потрібно.
В Аргентині та у Південній Америці взагалі місцевим народам властива певна недбалість. Вони хороші хлопці, вони розумні і талановиті інженери, але коли їх ставиш в систему складного механізму, де «крутяться коліщатка», то вся команда вписується дуже погано. З ними потрібно працювати індивідуально. Вони дуже креативні та імпульсивно-спонтанні, їх оптимально залучати на якихось креативних проектах, і бажано не дуже масштабних. Робота у великій корпорації для них досить складна, втім, як і для українців.
А ось індусам, навпаки, працювати у великій корпорації дуже комфортно, тому що їм все зрозуміло: нагорі є бос, який дає вказівки, внизу є підлеглі, і ось вони день у день роблять одне і те ж, не особливо замислюючись на тим, наскільки це потрібно і які будуть кінцеві результати.
У наших інженерів є поняття кругозору. Якщо їм сказали створити додаток, то вони одразу проаналізують, а чи буде він взагалі працювати в загальній системі, і що в ньому можна оптимізувати. Індійські інженери такими питаннями не цікавляться.
Але насправді в кожному характері нації є свої плюси і мінуси. Коли потрібно щось зробити дуже швидко і чітко по інструкції, то з українцями це майже неможливо. Є таке прислів’я: «один українець — це партизанський загін, а два — це партизанський загін зі зрадником». Тому зібрати 5 інженерів і змусити їх «бігти» в одному напрямку, не переконавши в тому, що їм це дійсно потрібно, вкрай складно. А ось з індусами таке завдання вирішується дуже просто.
Фріланс чи робота в штаті?
Є дві причини, чому люди можуть йти у фріланс. Наприклад, якщо ти хочеш щодня писати новий софт. У великій компанії, коли ти працюєш над великим проектом, до побажань розробника придивляються, коли обирають наступну задачу. Тим не менше, іноді люди втомлюються від роботи над одним проектом та переходять на фріланс. У цьому випадку вони просто сидять удома і шукають, де підзаробити.
Інше питання — стартапи, адже розробник залишає велику корпорацію і стабільну зарплату, та переходить в невелику команду, яка працює над певним додатком. І ось тоді він може розповісти за пивом друзям, що вийшов новий цікавий продукт, і він сам долучився до роботи над ним.
Чи замінять роботи програмістів?
Нещодавно інтернет-громаду схвилювала новина про те, що в Індії почали звільняти програмістів і замінювати їх на роботів. Протягом декількох місяців робочих місць позбулися десятки тисяч програмістів. Однак вітчизняні фахівці впевнені, що мова йде не про фахових програмістів, а про кодувальників низького рівня. А рутинні процеси справді зараз активно автоматизують. Тому базові професії будуть відмирати, причому в будь-якій галузі, мова йде не тільки про ІТ.
Роботи поступово витісняють людей на багатьох позиціях, які вимагають виконання рутинних завдань. В минулому році Ілон Макс заявив, що найбільші ризики безробіття передбачаються в сфері транспортних перевезень, завдяки появі безпілотного транспорту. Адже саме в цій сфері задіяно найбільше людей, в процентному співвідношенні. У той же час, надзвичайно складно автоматизувати професії, що вимагають високої кваліфікації і творчого таланту.
Що стосується України, то вона славиться фахівцями по складному інженірингу, а програмне забезпечення для всіх роботів хтось повинен писати. Наприклад, зараз українські програмісти однієї з компаній пишуть систему для американських замовників, яка в повністю автоматизованому режимі обслуговуватиме величезний склад. Штатний персонал — лише 2 людини, всю іншу роботу виконують роботи.
Міграція програмістів: як з нею боротися
У 2014 році у всіх ІТ-аутсорсингових компаніях була помічена досить велика хвиля міграції на Захід. Але потім багато хто повернувся в Україну, оскільки фахівці зрозуміли, що хоча зарплати там вище, однак і податки більше. Крім того, за кордоном набагато дорожче життя.
Все питання в тому, хто до чого прагне. Якщо ти хочеш стабільної зарплати і повільного ритму життя, то в Європі тобі буде комфортно. Але якщо взяти до уваги швидкість підйому кар’єрними сходами, то в українській компанії темпи зростання не порівняти з будь-якою фірмою в Європі. В Україні інженер може отримати посаду рівня Senior software engineer вже через 6-8 років. Іноземці дивуються таким речам.
Імміграційну політику треба змінювати на державному рівні
В українських компаніях працює дуже мало іноземців, хоча серед розробників є поляки, ірландці, білоруси, росіяни. Але до нас не приїжджають не тому, що не хочуть, а тому що їм заважає наша імміграційна політика, яка дуже непрозора з точки зору працевлаштування. Над її вдосконаленням, до речі, працює Асоціація «ІТ України».
Про еволюцію ринку
На думку багатьох експертів, ІТ-ринок в Україні розвивається по рейках Ізраїлю. Спочатку світ дізнається, що є країна з талановитими інженерами. Потім сюди починають заходити великі компанії через посередників — аутсорсингові компанії. А далі тут з’являються продуктові компанії, оскільки вони хочуть працювати з цими розробниками напряму.
20 років тому в Україні не було великих сервісних ІТ-компаній, оскільки цей ринок тільки зароджувався. Зараз з’явилася велика кількість середніх і дрібних гравців. Число компаній, які налічують 500-1000 співробітників, збільшилося в 2-3 рази в порівнянні з тим, що було пару років тому. При цьому кожного разу, коли в країну заходить чергова велика продуктова компанія, відбувається зростання зарплат розробників. Перш за все, вона росте в продуктових фірмах, оскільки для аутсорсингу вартість розробника ключова і не має бути занадто високою.
І ось тепер, на думку спікера, починається 3-й етап еволюції. Коли країна вже має сформований ринок інженерів, які набралися досвіду спочатку у аутсорсерів, а потім в продуктових компаніях, вони починають створювати свої стартапи. В результаті через деякий час ми можемо отримати стартап-націю.
Слід зазначити, що розробку стартапами всіляких апаратних пристроїв гальмує відсутність законодавства про ввезення зразків RnD-обладнання. Сьогодні можна привести будь-який пристрій для дослідження на рік, в режимі тимчасового ввезення. Але при тому треба заплатити ПДВ, який при вивезенні пристрою не повертається. І це ще один важливий напрямок вдосконалення законодавства, над яким працюватиме Асоціація «ІТ України» в цьому році.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО: