5 проблем сучасної української журналістики за Отаром Довженком

У нещодавньому інтерв’ю Отара Довженка — журналіста, медіаексперта та викладача Українського католицького університету — для «ДетекторМедіа» піднято було низку проблемних моментів для українських ЗМІ, про які варто говорити. Ми вирішили озвучені проблеми звести до 5 основних тез — в якості нагадування усім, хто займається інтернет-журналістикою у тому числі.

5 проблем сучасної української журналістики за Отаром Довженком

Факт-чекінг — незнайоме слово

Історія із фейковою новиною про тиф на Львівщині, яка постала із фотожарту в соціальній мережі — наочний приклад того, як можна сьогодні досить легко маніпулювати інформацією у традиційних ЗМІ:

«—Всі вони посилались на «соцмережі», «громадського активіста» або просто «небайдужого громадянина», подекуди титруючи Івана Савицького жартівливим титулом, який він вигадав собі для профайла в Фейсбуку. Ніхто не просто не з’ясував, що це за табличка, де вона була сфотографована і за яких обставин могла виникнути – Іван каже, що до нього по додаткову інформацію не звернувся жоден журналіст».

Надзвичайно низький рівень дотриманння журналістських стандартів

—Підплінтусний рівень дотримання журналістських стандартів, нехтування перевіркою інформації та безвідповідальність редакторів в умовах постійного змагання зі швидкісного копіпейсту – це найбільша проблема і для професії, і для суспільства. Важливіша за цензуру, якої немає, і навіть за печерну свідомість медіавласників, яка гальмує розвиток наших ЗМІ. Поняття якості взагалі виноситься за дужки – замість нього ключовими характеристиками контенту стають оперативність і клікабельність.

Війна на Сході України є не лише суспільною, але й журналістською проблемою

—Сама абревіатура «АТО» і цинічний евфемізм, який вона символізує – «антитерористична операція» – є найкращим відображенням проблеми, яка існує і в медіа, і в діалозі політикуму (держави) та суспільства, і, зрештою, в суспільній свідомості. В нас немає ніякої антитерористичної операції. Є збройний конфлікт низької інтенсивності, в якому сили правопорядку (армія, правоохоронці) протистоять російським інтервентам та їхнім союзникам. Намагання трактувати Росію як ворога і партнера водночас, призвело до страшної плутанини в головах. У держави немає цілісної, послідовної політики щодо Росії, бойовиків, окупаційної влади, мешканців окупованих територій, мешканців прифронтових територій, біженців, добровольців, військових, демобілізованих тощо. Медіа ж, замість вимагати від влади виробити й чітко комунікувати цю політику, примножують плутанину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Проблема самоцензури щодо влади та «джинсової» опозиційності

—За моїми суб’єктивними відчуттями, критики Порошенка менше, ніж, наприклад, було критики Ющенка за часів його президентства, але значно більше, ніж було критики Януковича. З іншого боку, я не маю стовідсоткової впевненості, що Порошенко заслуговує на більше критики, ніж є. На жаль, у теперішньому інформаційному хаосі, де джинса, «версії», блогери, вкидання та піар заглушують новини і фахову аналітику, наші уявлення про політика можуть бути спотвореними.

Із цензурою чи самоцензурою я не стикався, але часто стикаюсь із мислевірусом «критикуючи Порошенка, думай про те, хто прийде на його місце, якщо з ним щось станеться». Думаю, що цей мислевірус не є цілком безпідставним, але це точно не те, по що повинні думати журналісти, які мають важливу та актуальну інформацію хоч про Президента, хоч про дідька лисого.

Відсутність цілісності медіаспільноти в Україні

—В мене нема відчуття, що цілісна журналістська спільнота існує. Востаннє таке відчуття в мене було під час Майдану, але думаю, що це була ілюзія, викликана революційним неврозом. Є кілька фракцій, які обстоюють певні ідеї та цінності, і є нігілістична фронда, яка – на мою скромну думку – працює на користь ворога, навіть якщо вважає, що відіграє роль санітара лісу. Крім цих кількох середовищ, є стабільна маса журналістів, що не належать до жодних тусовок і займаються своєю повсякденною роботою, не цікавляться срачами та суперечками, часом навіть пишуть про моду і погоду. Об’єднувати все це не треба, воно не об’єднається, бо в активних середовищ занадто різні ідеї та цінності.

Джерело: «ДМ»

Читайте также:

Цікаві природні явища на Марсі та їх наслідки

Теорії змови про 5G, або чому люди бояться нових технологій

Подальші плани NASA або для чого потрібна місячна космічна станція?

Як стати дата-саентістом: сім більш зручних способів, ніж онлайн-курси