Віртуальна реальність — вже не новинка, а факт. Робототехніка та портативна електроніка, здатна виконувати складні набори дій та команд, — теж поширена сучасна технологія. Що станеться, коли ми зможемо нарешті поєднати всі ці досягнення сучасного людства? Про це пропонуємо поміркувати цього тижня.
Віртуалізація свідомості: бажане та дійсне
[aesop_parallax img=”https://www.imena.ua/blog/wp-content/uploads/2015/10/Screen-Shot-2015-10-06-at-12.46.47.png” parallaxbg=”on” caption=”Гадаю, мало залишилося тих, хто не переглянув «Ex Machina». Історія про красиву форму штучного інтелекту, котра не лише може реагувати на поведінку людину та вести осмислену бесіду — але й відтворювати сама себе і змінювати оточуючий світ (нехай і через вбивство власного творця та свого друга серед людей).” captionposition=”top-left” lightbox=”on” floater=”on” floaterposition=”left” floaterdirection=”up”]
По інший бік цієї дилеми — кінематографічна історія про розумну операційну систему, котра не лише здатна до саморозвитку та самонавчання, але й закохується у власника; а потім їй стає сумно і нецікаво з людьми, — і всі копії розумної ОС просто мігрують в сферу поза межами людської свідомості.
Скопіювати увесь досвід, розум, сприйняття реальності на матеріальний носій і надати йому вічне тіло — це описували у своїх оповіданнях ще брати Стругацькі. Зараз ми стоїмо дуже близько від цього — але рівень розвитку медицини та робототехніки поки що не співпали в часі та просторі. Якщо роботи «порозумнішали», то технологія клонування особистості чи перенесення свідомості живої людини в механічне тіло і на електронний носій із можливістю саморозвитку поки що залишається далеко від того, про що писали фантасти.
Військові технології на основі штучного інтелекту
Перша ластівка в сфері віртуалізації свідомості — поява бойових роботів, здатних приймати рішення при появи супротивника у полі зору. Універсальні солдати, які не втікають при небезпеці, вражають найбільшу кількість ворога та стріляють максимально точно і завжди дотримуються наказів — мрія кожного полководця. Втім, залишається питання етики — і про це ми вже дискутували. Скандалів із штучними системами прийняття рішень найбільше саме у військовій сфері. Роботизовані пушки Skyguard та Oerlikon GDF, котрі «ненавмисне» вбили низку людей, виконуючи наказ, — лише одна частина проблеми.
[aesop_parallax img=”https://www.imena.ua/blog/wp-content/uploads/2015/10/Screen-Shot-2015-10-06-at-12.50.34.png” parallaxbg=”on” caption=”Дотримання законів робототехніки та загальнолюдської етики одночасно із вирішенням військових завдань ставить під питання доцільність створення якоїсь універсальної схеми. На війні часто навіть живі солдати не можуть прийняти єдино правильного рішення. Що вже говорити про автоматизованих — вони ж теж залежать (принаймні, поки що) від суб’єктивних людських рішень.” captionposition=”top-left” lightbox=”on” floater=”on” floaterposition=”left” floaterdirection=”up”]
І одна із ключових проблем — це здатність хакерів зламувати навіть складні протоколи управління такими системами. Достатньо втрутитися в систему керування чи віртуальну «свідомість» штучного солдата — і наслідки можуть бути прямо протилежні тим, що їх собі запланували власники новітньої армії роботів.
Наші домашні помічники
Часткова віртуальна свідомість — це помічники по дому, котрі вже почали з’являтися на ринку в якості комерційних зразків. Візьмемо історію з попередніми замовленнями на сімейного робота з Японії. Перші ж 24 години зібрали для творців $1,8 млн — при тому, що від початку вони інвестували в розробку лише $100 тис.
[aesop_parallax img=”https://www.imena.ua/blog/wp-content/uploads/2015/10/Screen-Shot-2015-10-06-at-13.03.51.png” parallaxbg=”on” caption=”Привітний помічник, котрий доглядає за дітьми, нагадує вам про повсякденні завдання, доглядає сад чи наводить лад вдома, керуючи автоматичними засобами для прибирання — хто ж від такого відмовиться?” captionposition=”top-right” lightbox=”on” floater=”on” floaterposition=”left” floaterdirection=”up”]
Але з іншого боку — помічники, яких зараз пропонує ринок, поки що виступають лише як кумедні напіватоматичні доповнення до господарчої та побутової техніки із набором попередньо встановлених програм та команд. Повноцінною свідомістю такі системи та роботи не наділені. Клімат-контроль чи розумний термостат від Google не вміють відчувати емоції чи реагувати на ваші запитання, котрі виходять за межі «Яка там температура надворі?» До повноцінного голема з електронікою замість душі та розуму нам все ще далеко.
Андроїди вже близько
Коли мова заходить про роботів, схожих на людину не лише за інтелектом та мотивацією, але й за опорно-руховим апаратом, — час згадати про розробки Boston Dynamics.
Цю компанію 2013 року купила корпорація Google — і з того часу фахівці цієї команди активно розробляють та перевіряють на практиці чотириногих та двоногих роботів, здатні пересуватися будь-якою поверхнею, а також тримати рівновагу, реагувати на удари та змінювати напрямо руху, оминаючи перешкоди.
На початку серпня 2015 року Марк Рейберт (Marc Raibert), засновник Boston Dynamics, під час наукової доповіді в Кембріджі показав новий тип роботів, котрі вже схожі за манерою поведінки та ходою на повноцінних людей. Залишилося лише надати їм рис робота Chappie из однойменного фільму — і матимемо новий тип віртуальної свідомості у матеріальній оболонці.
Ера мікросистем
Віртуалізація можлива не лише на основі створення окремого централізованого «мозку». Не можна виключати багатокомпонентність. Зокрема Cара Бергбрайтер (Sarah Bergbreiter) 2014 року продемонструвала розробку мініатюрних роботів завбільшки з мураху. Система з таких роботів може допомагати під час хірургічних операцій, створення комунікативних систем чи прокладенні кабелів та здійсненню ремонту в складних багатокомпонентних установках.
[aesop_parallax img=”https://www.imena.ua/blog/wp-content/uploads/2015/10/Screen-Shot-2015-10-06-at-13.07.01.png” parallaxbg=”on” caption=”Основна проблема віртуалізації полягає в даному випадкові не лише в розробці штучного інтелекту для керування такими малими механізмами. Основна проблема тут — в створенні мікрокомпонентів та електросхем такого малого розміру. Гнучкі матеріали, новітні розробки та експерименти, подібні до тих, що вже проводяться в американському Берклі, можуть відкрити ще один напрямок віртуальних технологій та створення систем зі штучним та напівштучним інтелектом.” captionposition=”top-left” lightbox=”on” floater=”on” floaterposition=”left” floaterdirection=”up”]
Штучний інтелект без тіла
І взагалі — з чого ми взяли, що штучний інтелект буде схожий на робота чи андроїда чи навіть групу маленьких механізмів? Як щодо свідомості без тіла?
Перші спроби віртуалізувати систему роботи з інформацією та обробкою вхідних даних з оточуючої реальності вже реалізовують в Associated. Влітку 2014 року в агенції запровадили систему електронних протоколів та алгоритмів, котра публікує тисячі фінансових звітів на місяць без втручання людини. Щоквартально така система створює 3 тис нотаток та статей, звітів та прес-релізів про фінансові дані — і при цьому в процесі не задіяно журналістів-людей. Розробники твердять: система може генерувати самостійно до 2 тис нотаток на секунду. Фінансова звітність — достатньо складна інформаційна база, для її обробки та коректної інтерпретації потрібно чимало часу та зусиль. Штучна система журналістики від Associated Press та компанії Automated Insights стала основою для платформи Wordsmith — вона генерує мільйони новин на добу, не потребуючи жодного живого редактора чи журналіста.
До списку тих, хто вже використовує цей безтілесний штучний інтелект на початковій стадії розвитку, вже долучилися Allstate, Comcast та Yahoo. Вони таким чином «пишуть» не лише фінансові, але й спортивні новини.
Імітація життя
Віртуальні технології та робототехніка здатні допомогти й у дослідженнях звичайного людського життя шляхом його симуляції (як би дивно це не звучало). Зокрема, в Сполучених Штатах протягом шести років роботи в двох житлових будинках симулювали повний цикл життєдіяльності звичайних американських родин. Метою такої віртуалізації стало вивчення механізмів енергоефективності у приміській зоні. В кожен будинок було підключено всю необхідну електроніку та побутову техніку, але параметри енергоспоживання були різними.
Роботи цілком імітували звичайне людське життя, вмикаючи та вимикаючи техніку, світло, холодильники, побутові прибори, системи опалення та кондиціонування приміщень. Використання роботів та віртуальної системи керування ними було зумовлено точністю експерименту. Роботи виконували однакові операції протягом однакових проміжків часу щодоби, але в приміщеннях із різними типами техніки — енергоефективної та такої, що витрачала енергію без заощадження. Результати дослідження довели не лише ефективність енергоощадливих технологій, але й точність вимірів завдяки моделям симуляції людського життя. До того ж, це значно дешевше та надійніше, ніж використовувати родини чи групи людей-волонтерів.
Ринок праці зміниться назавжди
Головне досягнення віртуалізації свідомості та систем прийняття рішень — це те, як подібні розробки здатні змінити ринок праці, вивільняючи робочі руки та час (натомість породжуючи конкуренцію вже не між людьми та людьми, а між людьми та машинами). До 2025 року прогнозують стрибок технологій, котрий призведе до автоматизації ручної праці та системних повторюваних операцій. Втім, менеджмент, творчість та лікування, як і створення медійних матеріалів роботи навряд чи зможуть взяти на себе на 100%.
Віртуальна свідомість та системи прийняття рішень змінять ринок офісної праці. Офісні співробітники — ті, кого можна замінити десятком автоматизованих скриптів і однією ОС, схожою на Corezoid чи аналогічну «хмарну» розробку. Прогнозувати курси валют, котирування акцій чи стан економіки можна і «вручну» — однак надійність та довгостроковість таких прогнозів є сумнівною. Алгоритм та штучна «хмарна» система можуть впоратись із цим завданням в десятки разів швидше та надійніше, ніж група банківських аналітиків-людей.
[aesop_parallax img=”https://www.imena.ua/blog/wp-content/uploads/2015/10/Screen-Shot-2015-10-06-at-13.08.55.png” parallaxbg=”on” caption=”Якщо довгий час другою групою ризику були люди робітничих професій, пов’язані із конвеєрним виробництвом (де вже давно домінують роботизовані лінії та автоматичні системи керування на віртуальних програмних платформах), то за минулі декілька років до них долучилися перевізники. Автобуси та автомобілі без водія можуть перевозити не лише пасажирів, але й вантажі. Як тільки завершаться випробування серійних зразків такої техніки — зміниться і транспортний ринок та собівартість виконання пасажирських та вантажних наземних перевезень за допомогою автотранспорту.” captionposition=”top-left” lightbox=”on” floater=”on” floaterposition=”left” floaterdirection=”up”]
Віруталізація та використання систем, близьких до повноцінного штучного інтелекту, впродовж наступних 5-10 років можуть докорінно змінити наше повсякденне життя. Питання лише в тому, чи захоче саме людство подібних змін.