За даними Державної фіскальної служби, сума сплачених ІТ-компаніями податків у 2017 році досягла 4,1 млрд гривень, продемонструвавши щорічне зростання приблизно на 27%. У 2018 році ця позитивна тенденція збережеться — тільки за перше півріччя 2018 року сума внесених українською ІТ-індустрією податків збільшилася на 30,1% і склала близько 5 млрд гривень. Крім того, значна кількість ІТ-спеціалістів співпрацює з компаніями за контрактом у якості фізичних осіб-підприємців й самостійно сплачує єдиний податок. Обсяг надходжень зростав у середньому на 58,8% протягом останніх 4 років і сягнув 3,2 млрд гривень у 2017.
Стрімко зростає частка ІТ-послуг в структурі українського експорту. Так, якщо у 2017 році комп’ютерні послуги посіли 3-тє місце в експорті з України, то за результатами першого півріччя 2018 року вони обігнали трубопровідний транспорт і стали другою найбільшою галуззю, займаючи понад 20% від усіх послуг, що експортуються Україною. Кількість фахівців на цьому ринку щороку зростала в середньому на 19% і на кінець 2017 року налічувала вже 127 тис. осіб. Лише за минулий рік кількість зайнятих на ринку збільшилися на 27 тис. фахівців.
SWOT-аналіз ІТ-індустрії України
Втім, абсолютна більшість доходів вітчизняного ІТ-бізнесу має іноземне походження, переважно розробники співпрацюють з США, Великою Британією, Німеччиною, Канадою, Ізраїлем, Швецією та Швейцарією. Що мають робити держава та основні гравці ринку, щоб зміцнити свої позиції та забезпечити подальше стрімке зростання ринку? В рамках Software Development Forum (SDF) – головної події Асоціації IT Ukraine — Керрі Халлард (Kerry Hallard), президент організації Global Sourcing Association, провела SWOT-аналіз ІТ-індустрії та розказала про головні напрямки формування позитивної репутації українського бізнесу за кордоном.
Серед сильних сторін українських ІТ К. Халлард відзначила високу кваліфікацію розробників, потужну освітню базу, географічну та культурну близькість до Європи і, відповідно, відносно короткий переліт, а також чималий потенціал ринку праці та гнучкість законів стосовно найманих працівників. В якості підтвердження вона навела статтю в The Financial Times, де Україну називають провідною країною в Східній Європі по IT-інноваціям.
Керрі Халлард, президент організації Global Sourcing Association
До слабких сторін спікер відносить корупцію в країні, політичну нестабільність, нестачу ефективних менеджерів, слабку промоцію сильних сторін за кордоном (та й всередині країни), малу кількість бізнес-кейсів та внутрішніх історій успіху, відсутність достатньої підготовки фахівців по новим напрямкам індустрії, таким як штучний інтелект та великі дані. Справді, софтверні компанії вказують на те, що військовий конфлікт у Донбасі, повільні темпи реформ та непередбачуваний діловий клімат стримують інвестиції.
Серед можливостей (opportunities) Керрі Халлард називає підвищення кваліфікації розробників, збільшення експорту ІТ-послуг завдяки виходу на нові ринки, активізацію роботи з діаспорою, подальше створення та розвиток ІТ-кластерів.
Втім, загрози (threats) залишаються. Оскільки зарплати українських розробників зростають, це приводить до підвищення ціни кінцевого продукту, адже оплата послуг спеціалістів займає 80-85% в структурі вартості ІТ-послуг. В підсумку це може привести до того, що українській продукт стане неконкурентоспроможним на світовому ринку. До речі, такий результат може стати і наслідком зміни конкурентного середовища. Дуже небезпечною загрозою є «витік мізків», адже, як і раніше, значна кількість спеціалістів від’їзджає за кордон. Крім того, певні ризики несуть вибори президента та ВР у наступному році, тому що є загроза приходу до влади популістів.
Тому Керрі Халлард радить посилити співпрацю між усіма асоціаціями, кластерами та державою, сфокусуватися на ключовій бізнес-аудиторії та максимізувати експортні можливості.
Наскільки креативною є українська ІТ-індустрія?
Втримати високий рівень якості ІТ-послуг неможливо без створення потужного внутрішнього ринку ІТ-послуг та внесення в її структуру певної креативної складової. Саме до такого висновку прийшли учасники дискусії на SDF, в якій взяли участь Юрій Антонюк, очільник EPAM Ukraine; Олександр Данченко, народний депутат України, Голова Комітету з питань інформатизації та зв’язку; Анже Йереб, виконавчий креативний директор BBDO Ukraine & Central Asia, Валерій Красовський, співзасновник Sigma Software, та Ольга Пантелеймонова, СЕО StaLight Media.
Юрій Антонюк впевнений, що креативним класом треба називати саме тих людей, які створюють нові форми. Такі люди в Україні є і чимало, проблема в тому, що ми не забезпечуємо для них достатню промоцію, щоб донести цю інформацію до світу. Адже в України нема іншого шляху, ніж підвищення якості сервісів при виході на глобальний ринок. Ми вже пройшли той шлях, коли були аутсорсерами й навіть аутстаферами, і ми не зможемо перемогти таких гігантів, як Індія чи Бразилія за кількістю людей. Зате вже зараз перемагаємо по якості сервісів. І щоб перемагати й далі, треба піднімати освіту, розвивати внутрішній ринок, оскільки він дуже слабко розвинутий, і виходити на світові ринки.
Сьогодні на глобальному ринку нема великої кількості продуктів, що розробляються в Україні. Хоча, звичайно, є платформа Jelastic, продукти Terrasoft, Pet Cube та інші. Тому маємо вчити людей, як робити власні рішення. На сьогодні чимало найкращих продуктів світу розробляються саме в Україні, але продаються під іншими брендами.
«Наприклад, коли я у 2006 році повернувся в Україну, то менеджери з Oracle просили мене відкрити офіс в Харкові, тому що там, з їх точки зору, працювали найкращі математики світу. Чим більше компаній буде підніматися з аутсорсингу на рівень власних продуктів, тим краще буде для ринку. Водночас наша освіта зараз не підтримує розвиток креативності. А розвивати нам треба не старих, а дітей, що тільки йдуть в школу. Мають вирости нові люди».
Валерій Красовський також вважає, що наша ІТ-індустрія достатньо креативна і здатна робити (і вже робить) рішення світового рівня. Хоча не всі знають, що ці рішення з України. Спікер також наголосив, що креативна індустрія розвивалася б швидше, якби був внутрішній попит.
Анже Йереб був налаштований більш песимістично: український ринок креативу слабкий, низькомаржинальний, на ньому важко розвиватися. Та щоб в Україні було більше талановитих digital-дизайнерів, треба щоб їх виховували в кожній школі, в кожному місці. По аналогії з футболом: якщо ви хочете мати хороших футболістів, стадіон має бути в кожному селі.
Тому нам треба створювати потужний внутрішній ринок — тільки тоді ми зможемо отримати велику кількість талантів та продавати хороший продукт за кордон.
«Поки що ми – лише сировина. Інтелектуальна праця не ціниться в Україні, як не цінилася в СРСР. Ми вимушені ловити спеціалістів прямо з інституту, оскільки вони масово їдуть за кордон. Так, багато людей потім повертаються, тому що їм цікаво працювати тут, але не всі».
Олександр Данченко підтримав всіх попередніх спікерів у твердженні, що необхідно будувати внутрішній ринок. Але це означає, що держава має створити попит на цифрові послуги. Та тут є нюанс — окрім програмних рішень має бути готова інфраструктура, наприклад – повне покриття країни швидкісним інтернетом. А з цим поки що проблеми.
«Цифрові сервіси вбивають корупцію. Тому владна система чинить опір. Замість того, щоб розробити електронну акцизну марку, електронну митницю, ми все до сих пір робимо на папері. Якщо подивитися на країни з цифровою економікою, то всі вони мають спеціалізовані міністерства по розвитку ІТ. Так, Південна Корея навіть зробила Міністерство по стартапам. В нас же зараз питаннями ІТ в Кабміні формально займаються 5 міністерств та близько 20 департаментів, а в реальності — ніхто. Але ж, наприклад, у жодній країні Інтернет речей без підтримки держави не розвивався».
Цифрові сервіси — це не документообіг, адже він мав стати вже давно пройденим етапом. Скоріше мова про штучний інтелект, зауважив Юрій Антонюк.
«Ми запропонували меру Києва замінити call-центр 1551 на чатботів і вивільнити людей для вирішення інших завдань. Це дозволить зекономити чимало грошей та ресурсів. Але в мерії поки не можуть приймати такі інноваційні рішення».
Певну ноту оптимізму вніс Валерій Красовський: вже існують українські компанії, що створюють цікаві рішення для лікарень, для медицини в цілому. З’явилися унікальні розробки у сфері fintech, наприклад — Монобанк. Аналогів у світі просто немає, навіть в США.
Та й деякі державні підприємства вже працюють на самописних українських рішеннях. Тобто внутрішній ринок потроху розвивається. В той час не треба боятися приходу сюди західних продуктів, адже це лише буде стимулювати розвиток українського ринку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: