Автоматизація роботи фермерів: закордонний досвід

Як в Америці, так і в Європі все більше ферм починають автоматизувати свої процеси – від вирощування урожаю в теплицях, та збору бур’яну до доїння корів. Видавництво The New York Times розповіло про декілька найяскравіших прикладів автоматизації на сільськогосподарській ниві та приблизно припустило, що саме очікується на цю індустрію в майбутньому.

Біля 150 корів на фермі Rivendale, яка знаходяться неподалік від Піттсбурга носять нашийники, які чимось схожі на браслети Fitbit, що контролюють їх пересування та харчування. Таких корів доять не люди, а роботи. А ще тут в автоматизованій теплиці росте капуста, рукола та морква. Температуру, вологість та світло контролюють датчики та екрани. Незабаром по фермі будуть ходити маленькі роботи та зривати бур’яни.

Сільське господарство в Америці стає дедалі високотехнологічним. GPS, дрони, супутникові зображення, датчики ґрунту та суперкомп’ютери допомагають національному виробництву харчових продуктів. Однак, вони створені поки для великих промислових ферм, де поля розширяються мало не до горизонту.

Сучасні гаджети не лише збільшують врожайність та скорочують витрати. Разом з тим вони позбавляють від великої кількості рутинних дій. Ймовірно, це може переконати молоде покоління не продавати сімейні ферми, а залишатися на них.

Ціль компанії Rivendale – показати, як технології можуть використовувати невеличкі угіддя, щоб створити «ультрасучасну високотехнологічну ферму, яка буде виробляти якісні харчові продукти» – сказав її господар Томас Тулл (Thomas Tull).

Rivendale здатна дозволити собі такі наукові експерименти, оскільки Тулл – це підприємець-мільярдер, який є й інвестором. Він вже витратив на своє господарство декілька мільйонів доларів. Але він запевняє, що все окупиться вже до 2020 року.

Тулл купив землю у 2015 році, а вже через рік вже почав будівництво. Тепер він вирощує тут овочі та кукурудзу, розводить корів, курчат і навіть збудував свою пасіку. Молоко, яйця та продукти Rivendale купують місцеві ресторани та готелі. Ферма також постачає їжу в спортивні команди Pittsburgh Pirates та Pittsburgh Steelers, власником яких є Тулл.

У сараї, де доять корів, нема людей – лише корови, автоматизована система харчування та роботи-доярки. Корів Rivendale доять чотири рази на день – на решті фермах це роблять у середньому два рази на день. Крім того, вони виробляють на 15% більше молока, ніж їх порода у середньому, їх молоко містить більше білків та жирів, розповідає Крістін Греді (Christine Grady), менеджер Rivendale.

«Вони харчуються, коли хочуть та відпочивають коли їм це потрібно. Щаслива корова дає більше смачнішого молока», – сказала вона.

Зазвичай, на те, аби тварини звикли до «машин-доярок», потрібно два тижні. На молочних станціях існують кормові гранули зі смаком ванілі, але корова не може просто декілька разів повертатися за смаколиками. Сенсори визначають вагу корови та не допускають тих, у кого вим’я недостатнього розміру для доїння.

Як тільки корова попадає у стійку миють її вим’я. Лазери сканують та направляють пристрій для дійки молока до соска. В середньому процес триває шість хвилин. На завершені процедури корову оприскують йодом та парою, таким чином очищаючи її вим’я.

«Машини-доярки» вже протягом довгого часу доступні на ринку. Але з того часу технологія значно покращилась: тепер їй практично не потрібна людська допомога, як це було декілька років тому. Кожна така машина коштує $200 тис. Без них та автоматизованої системи харчування на молочній станції у Rivendale повинні були б працювати п’ять осіб, наразі за процесом слідкує лише один робочий», — розповідає Греді.

Машини для доїння у Rivendale робить нідерландська компанія Lely – лідер індустрії. У деяких європейських країнах біля 30% корів дояться машинами, у США ж тільки 2%. Така різниця пояснюється більш прийнятними програмами, які підтримують ціни на молоко та високі трати на працю. Ці два фактори стимулювали інвестиції в автоматизацію у Європі.

У США навіть великі господарства з тисячами корів у Каліфорнії починають тестувати такі машини. Частково це обумовлюється зміною міграційної політики, яка може привести незабаром до нестачі сільськогосподарських робочих. Однак, на сьогодні, основним ринком збуту являються невеличкі угіддя з 120-240 коровами, сказав Стів Фрайд, менеджер по продажах в Lely.

Джордж Кантор, старший науковий співробітник системотехніки в інституті робототехніки Карнегі-Меллона очолює у Рівердейлі програму по розробці «роботів-розвідників», які будуть визначати хвороби та бур’яни в овочевому урожаї та відправляти повідомлення про їх знайдення на телефон. Здоровий урожай буде відрізняти від хворого комп’ютерне бачення та машинне навчання.

Наступний крок – позбавлення буряну. Органічне фермерство уникає пестицидів. За словами Кантора, виривання буряну – завдання, яке зручніше виконувати людськими руками, і це викликає певні проблеми для машин.

Декотрі технології в Rivendale – це скоріше крутий лафхак, ніж хай-тек. Сюзанне Мейер (Susanna Meyer), котра відповідає за урожай, подобається пристрій для зрізки зелені, двигун являє собою електричний дрель з батарейним живленням та невеличкий електричний культиватор Tillie. Його спроектував колишній науковий співробітник Лос-Аламаської національної лабораторії Майкл Макгауен, який після купівлі ферми десять років назад усвідомив, що для невеличких угідь практично нема доступних інструментів. Його бізнес користується сьогодні великою популярністю.

Сюзанна Майер

«У фермерів змінився стиль мислення, тепер вони намагаються бути на крок попереду конкурентів та шукати нове застосування високим технологіям», – сказав Джефф Ейнслай (Jeff Ainslie), віце-президент Red Barn Consulting – компанії, які консультують сімейні ферми.

На одній з таких господарств працює Скотт Флорі, який отримав диплом у галузі молочної промисловості, а потім повернувся в Дублін до батьків на ферму з ідеями модернізації.

З того часу він встановив чотири роботи від Lely, купив пристрої для відстежування активності тварин та збільшити стадо корів до 240 голів, не наймаючи при цьому нових робітників. Ферма майже повністю є сімейним бізнесом, яким керує Скот, його дружина Лора та його батьки Дейл та Джанет.

«Якби не ці речі, я б зараз не працював у молочному бізнесі», – говорить він.

Тулл, власник Rivendale, не сумнівається в тому, що технології одного разу трансформують невеликі ферми:

«Після цього досвіду я все сильніше став поважати фермерів: їх робота надто тяжка. Головне у цій сфері – знайти оптимальне поєднання мистецтва та науки».

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: The New York Times

Читайте также:

Робособаки Mini Cheetah грають у футбол та роблять сальто назад. Відео

Штучна шкіра зможе передавати ваші емоції гаджетам

Дослідження: як технології впливають на споживацькі настрої та попит

5 дуже незвичайних прогнозів від IBM Research