Фрілансер та підприємець чимось схожі між собою. Вони обидва незалежні, а їх успішність залежить від прикладених зусиль. Але в іншому вони сильно відрізняються та не завжди легко визначити, що підходить саме вам. Письменник Август Бірч (August Birch) детально описав фрілансера та підприємця у короткій п’єсі з трьох частин.
Перша частина. Початок.
Були собі хлопець та дівчина. Хлопець був фрілансером, а дівчина – підприємцем. Обидва вони вважалися експертами у своїй галузі. Хлопець був ремісником. Сидячи у своїй спальні, він запустив невеличке інтернет-видання. Дівчина відрізнялася мрійливою натурою. Вона відкрила виробництво шнурків по плану, який вона накреслила на серветці, сидячи в кав’ярні.
Хлопець хотів контролювати всі аспекти своєї діяльності. Дівчина думала системно. Вона хотіла побудувати компанію, яка працювала б і без її участі. Хлопець працював заради грошей, а дівчина – заради розвитку власного бізнесу.
Дівчина знала, що їй доведеться прикласти багато зусиль для отримання доходу від своєї справи. Потрібно було винаймати персонал, налаштувати виробництво, вибудувати відносини з продавцями та шукати канали збуту. Все це вимагало стартового капіталу, тому вона брала багато кредитів в банках та отримувала гроші від інвесторів.
Хлопець не хотів мати справу з інвесторами. Йому подобалась простота в роботі. Його бізнес був маленьким, але прибуток йшов з самого початку. Йому вдавалося зібрати передоплату з 50 підписників перед тим, як він надіслав їм перший випуск своєї газети.
Дівчині вдалося продати інвесторам своє бачення бізнесу перед тим, як це стало реальністю. Вона розуміла, що для створення чогось значного їй потрібна буде команда. Вона хотіла, аби компанія стала її власністю та працювала ще багато років після її смерті.
Частина друга. Середина.
Дівчина мала лідерські здібності. Вона працювала цілодобово протягом всього року. У її бізнесі не було жодного моменту, який вона не розуміла та жодної хвилини коли вона не слідкувала за своїм бізнесом.
Дівчина почала з одного центру збуту шнурків. Вона купувала та перепродавала їх клієнтам по всьому світові. Спочатку у неї було 500 співробітників, а потім – ще дві тисячі. По мірі розширення бізнесу зростав не лише рівень стресу, але й можливості. В результаті дівчина побудувала фабрику для виробництва власної лінії шнурків.
Хлопець розвивав своє видання. З 50 підписників його аудиторія збільшилася до 5 тисяч. Він потроху починав втомлюватися від щоденного написання текстів та їх поширення. Він постійно працював, аби продавати рекламні місця в майбутніх випусках. Він майже досягнув максимального обсягу аудиторії, а отже – і прибутку. Але він добре спав вночі.
Частина третя. Кінець.
Невеличке інтернет-видавництво хлопця зросло до 10 тисяч підписників. Він став щасливим. Хлопець добре харчувався, добре одягався, добре спав. Він самостійно займався своїм бізнесом, а отже не було суперечок між працівниками. Він планував статті заздалегідь, тому при хворобі, травмі чи при будь-якій іншій екстреній ситуації приводів до занепокоєння в нього не було.
Цей журнал не був його спадщиною, але жив він у комфорті. Хлопець не витрачав часу на збори та наради. Він працював старанно, але лише в першій половині дня. Іншу частину свого дня він проводив зі своєю сім’єю та займався своїм хобі.
Хоча хлопець знав, що не міг кинути видавництво та при цьому продовжувати отримувати гроші, йому подобалось його життя. Він не відповідав ні перед ким, крім себе. Бізнес працював, а банки йому не надзвонювали.
Він придумав яким чином зберегти комфорт, коли було прийнято рішення піти на пенсію та закрити газету, яка просто не могла існувати без його щоденної праці. Він вклав значну частину своїх прибутків в компанію, яка виплачуватиме йому дивіденди.
Дівчина ж побудувала міжнародний бізнес по виробництву шнурків. Її товари продавалися в кожному магазині світу. У її компанії працювали 4 000 робітників. Вона найняла гендиректора та віцепрезидента. Тепер вона спала лише 5 годин на добу. Хоча дівчина не відповідала за бізнес-процеси, їй щоденно доводилось відповідати на тисячі питань.
Вона майже завжди була на зв’язку та розв’язувала нагальні проблеми, але все ж бізнес міг працювати та без її щоденної участі. Більш того, найбільша компанія взуття у світі була готова купити її діло та виплачувати заробітну плату на рівні її доходу. Кожен рік вона брала чотирьох тижневу відпустку, залишаючи бізнес майже без контролю. Повертаючись, вона бачила, що справи йшли все так же добре, як і за день до її від’їзду.
Хто з них ви?
Фрілансер виконує, рекламує та продає свою роботу. Він може наймати помічників, але якщо він хоче заробляти, то у будь-якому випадку повинен працювати самостійно. Фрілансери – це письменники, художники, менеджери по продажах та представники тисяч інших професій, котрі можуть напряму пропонувати свої послуги.
Звичайно, у фрілансерів може бути пасивний дохід, але основну частину грошей все ж приносить регулярна робота. Як правило, вони палають ідеєю тотального контролю та не хочуть нести відповідальність за рішення підлеглих.
Фрілансери можуть бути успішними людьми, але у бізнесу, яким займається одна людина є своя червона лінія.
Підприємці розуміють, що бізнес має працювати без них. Вони можуть заснувати його з ціллю продати в майбутньому. Сам по собі бізнес – це своєрідний актив. Щоденний дохід приносить не робота господаря бізнесу, а робота співробітників.
Підприємці отримують винагородження згодом, фрілансери – одразу.
Як у фрілансерів, так і у підприємців існують свої плюси та мінуси. Єдиного вірного варіанту вибору тут немає. Вибір шляху повинні визначати як особливості вашого характеру, так і результат, котрий ви хочете отримати. Ніяких правил тут нема. Ви можете почати як фрілансер та з часом перейти до ролі підприємця, коли ваш бізнес починає зростати.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
- 7 корисних книжок для інтернет-підприємців
- Як перейти на віддалену роботу в компанії, де це не прийнято
- Все, що потрібно знати починаючому фрілансеру
Джерело: Medium