«Цифрове омолодження» за допомогою штучного інтелекту – популярна процедура в Голлівуді. Завдяки їй у фільмах ми все частіше бачимо молоді версії знаменитих (і вже постарілих) акторів. Як це відбивається на молодому поколінні акторів та індустрії загалом? І чому взяти на роль відому особистість та омолодити її — не завжди найкраща ідея? Відповіді у статті.
Може здатися, що 80-річний Харрісон Форд занадто старий, щоб носити коричневий капелюх-федору і розмахувати батогом. Проте в трейлері нового фільму «Індіана Джонс і годинник долі» він постає у звичному образі.
«Це моє справжнє обличчя в тому віці», — пояснив Форд в інтерв’ю для «Пізнього шоу зі Стівеном Кольбером». Його відтворили за допомогою програми на базі штучного інтелекту та безлічі відеоматеріалів з актором, якими володіє кіностудія Lucasfilm, відповідальна за знімання франшизи.
Форд, який відкрив секрет вічної молодості, пожартував: «Саме це я й бачу, коли дивлюся у дзеркало».
Цифрову підтяжку обличчя роблять й інші представники галузі. Так, у фільмі Роберта Земекіса Here («Тут») з’являться молодші версії Тома Хенкса, Робін Райт та інших акторів. Це можливо завдяки інструменту від Metaphysic, який, як стверджує розробник, здатний фотореалістично та у високій якості міняти та омолоджувати обличчя акторів.
ChatGPT загрожує змінити наш підхід до журналістики, спічрайтингу і навіть шкільних творів. Своєю чергою, штучний інтелект може перетворити цифрове омолодження з процесу, що вимагає багатомісячних праць висококваліфікованих художників, на просте заняття на дозвіллі.
Проте з розвитком технології виникають і побоювання, що інструменти можуть потрапити не в ті руки й бути використані в поганих цілях.
«Ми переживаємо велику революцію», — стверджує супервайзер з візуальних ефектів Олкун Тан, порівнюючи розвиток штучного інтелекту з винаходом атомної енергії. На його думку, вплив технології недооцінюють: зараз вона видається «іграшкою», але надалі серйозно змінить економічну структуру, оскільки її можливості значно перевищують людські.
До цього моменту цифрове омолодження давало неоднозначні результати. Ось лише кілька прикладів:
- «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» — Бред Пітт;
- «Пірати Карибського моря: Мерці не розповідають казки» — Джонні Депп;
- «Трон: Спадщина» — Джефф Бріджес;
- «Перший месник: протистояння» — Роберт Дауні-молодший;
- «Людина-мураха» — Майкл Дуглас;
- «Вартові Галактики. Частина 2» — Курт Рассел;
- «Геміні» — Вілл Сміт;
- франшиза «Зоряні війни» — Кері Фішер та Марк Хемілл.
Одна з найбільш вражаючих реалізацій — «Капітан Марвел» 2019 року, в якому Семюел Л. Джексон не лише помолодшав приблизно на 25 років, а й з’являвся протягом усього фільму, а не просто в епізодичній ролі.
Вілл Сміт у фільмі «Геміні».
Щоб досягти реалістичності, митці ретельно порівнювали поточну зовнішність Джексона з тим, як він виглядав у своїх фільмах середини 1990-х років. Вони враховували всі тонкощі: як звисатиме шкіра на обличчі актора і як має світло падати на його щоки.
Неоднозначна реакція
Дехто вважає, що краще омолодити Харрісона Форда, ніж наймати іншого актора на одну з його культових ролей. Наприклад, багатьом шанувальникам не сподобалося, що у фільмі «Хан Соло: Зоряні війни. Історії» замість Форда молодого Хана Соло зіграв Олден Еренрайк.
Політичний активіст Дрексель Херд, який працював у Голлівуді, вважає, що сучасний глядач хоче бачити одного й того ж актора. «Бо наш мозок автоматично починає розмірковувати: «Це інша людина. Що це за актор? Чи буде цей актор кращим, ніж той, якого ми зараз дивимося?», — міркує Херд.
Проте, так вважають не всі. На думку Тана, це створює «культуру перероблення»: актори перетворюються на бренд, подібний до Мікі Мауса, якого можна нескінченно монетизувати.
Тан додає, що творці франшизи могли б легко уявити Індіану Джонса наступного покоління.
«Якщо на екрані з’являтимуться ті самі кумири, як це вплине на наше суспільство? — каже він. — Схоже, ніби ми застрягли у минулому і не хочемо дивитися у майбутнє».
Результат не завжди виходить вдалим. Наприклад, у фільмі Мартіна Скорсезе «Ірландець» 2019 року Аль Пачіно (79 років на той момент), а також Роберта де Ніро та Джо Пеші (по 76 років) омолодили на чотири десятиліття. При цьому виник ефект «зловісної долини»: картина виглядає недостатньо реалістично і місцями моторошно.
Кадр із фільму «Ірландець».
Художник із візуальних ефектів Джо Павло, нагороджений премією «Еммі», каже, що Скорсезе варто звернутися до нього. «Я б сказав, що неможливо зробити це з Робертом Де Ніро та Джо Пеші – вони надто знамениті та всі їх знають, – міркує він. — Якщо ви хочете це зробити, то обирайте невідомих акторів та старіть їх».
Павло додає, що акторів видає і поведінка: «Роберт Де Ніро рухається як 70-річна людина. Старий не рухається, як молодий. Він не ходить так само. Його манери відрізняються».
Проте кінофільм «Ірландець», можливо, варто просто доопрацювати. Один із шанувальників створив його дипфейк-версію, взявши за основу кадри фільму, над якими працювала студія Industrial Light & Magic. Коментатори на YouTube похвалили роботу та висловили готовність заплатити за цілий фільм у такому форматі.
«Технологія стає все кращою», — стверджує Павло, який і сам автоматизує нудні завдання за допомогою штучного інтелекту. За його словами, попри недосконалості, ці інструменти покращуються багаторазово щоразу, коли він до них звертається.
Вплив штучного інтелекту на суспільство
Чи варто побоюватися незворотних наслідків розповсюдження дипфейків? Павло зазначає, що програми на базі штучного інтелекту з високою точністю не лише їх створюють, а й виявляють.
«Технологія штучного інтелекту — це і хвороба, і засіб проти неї», — говорить Павло.
Однак у Тана є сумніви щодо цього. Все через здатність штучного інтелекту змушувати людей робити на екрані те, що вони ніколи не робили. Проблема, за його словами, у тому, що суспільство віритиме цим роликам, і дипфейки завдаватимуть реальної шкоди репутації.
Технологія викликає етичні питання, і державні регулятори важко встигають за її розвитком. Проте в руках благонадійних людей таких проблем не виникає, вважає один із представників індустрії візуальних ефектів, який побажав залишитися анонімним. «Десятиліттями ми робили це вручну за допомогою макіяжу та комп’ютерної графіки, і це може стати ефективним елементом сторітелінгу», — пише він.
Проте, на думку анонімного джерела, проблема виникає, коли такі інструменти стають широко доступними, зокрема й менш сумлінним користувачам, а суспільство ще не розуміє, як із цим боротися.
Він наводить як приклад дипфейк-порнороликів за участю знаменитостей. «Здатність середньої людини визначити фейк завжди на роки відстає від рівня розвитку технологій, а вони дозріли для поширення дезінформації», — додає він.
Що робити, якщо неможливо буде довіряти тому, що ми бачимо та чуємо? Як повірити, що знаменита людина не казала щось жахливе? І яким чином притягувати людей до відповідальності, якщо вони можуть вдавати, що це фейк? На ці запитання ми ще маємо знайти відповіді.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
- Діпфейки знаменитостей почали з’являтися в рекламі без їх дозволу. Які можуть бути наслідки?
- Мультфільм The Dog and The Boy — експеримент Netflix зі штучним інтелектом
- Ілюзія 21 століття або як технології можуть нас збентежити
Джерело: The Guardian