Команда дослідників з різних університетів США працює над проектом, присвяченим відтворенню наших снів на екранах. І поки неясно, для чого можна буде використовувати цю технологію.
Проект — дітище незалежного дослідника сну Деніела Олдіса (Daniel Oldis), і він являє собою питання, який вчені почали вивчати десятки років назад: навчаємося ми, коли спимо, і чи може сон вплинути на нашу поведінку в реальному житті? Олдіс і інші вирішили, що так, обґрунтувавши це наступним: коли люди сплять, їх тіла рухаються.
«Ваші очі та м’язи уві сні поводяться так само, як і під час неспання. Ми навчаємося, коли спимо, і це впливає на нашу особистість», — пояснює Олдіс.
Навколо цієї теми вже довгий час ведуться дебати серед психологів і неврологів. У той час як деякі експерти вважають, що сни — просто результат випадкових імпульсів нейронів в мозку, інші вірять в те, що сни мають глибоке значення для нашого життя і пов’язані з нашим здоров’ям. Цьому твердженню є кілька доказів. Було виявлено, що сон допомагає нам обробляти емоції, перетворювати короткострокові спогади в довгострокові й потенційно запобігати депресію.
Деякі психологи все ще використовують сни в терапії, щоб допомогти людям краще зрозуміти себе і свою психіку. Рубін Нейман (Rubin Naiman) — один з них. Він не тільки виступає в підтримку сили снів, але також вважає, що сучасне суспільство переживає «епідемію втрати сну».
«Ми так зневажливо ставимося до наших снів. Це те ж саме, що прикидатися, що місяця не існує », — говорить він.
У 1970-х Олдіс брав участь в ранніх дослідженнях, які фокусувалися на питанні впливу снів на наше життя. Саме тоді вчені виявили, що наше тіло рухається, коли ми спимо. Ця інформація стала знову актуальною для Олдіса у 2014 році, коли він прочитав про дослідників з Японії, які змогли показати зображення зі снів за допомогою Функціональної магнітно-резонансної томографії (ФМРТ). Тоді він подумав: а чому б не спробувати записати рухи людини і її мову?
«Якщо скласти все це докупи, вийде фільм», — каже Олдіс.
Його нове дослідження тепер фокусується на наступному питанні: чи можна сни перетворити в фільми? Щоб на нього відповісти, Олдіс став співпрацювати з Когнітивною нейробіологічною лабораторією при Техаському університеті в Остіні. За допомогою електроміограми дослідники успішно записали рухи суб’єкта уві сні та перетворили їх у відео.
Також Олдіс спробував записати мову уві сні. Прикріпивши електроди до мовних м’язів сплячого, він зміг відрізнити деякі елементи діалогів, хоча не зміг витягти з них сенс і розібрати повні речення.
На додаток до цих експериментів Олдіс зібрав команду з приблизно двадцяти дослідників сну, нейробіологів і психологів з різних академічних установ і організацій по всій країні, щоб склеїти всі компоненти воєдино і створити перший фільм-сон. Наступного літа вони спробують записати рухи, мову і зображення зі снів трьох осіб.
Поки що неясно, чи можливо це, і попереду ще багато роботи, щоб це зрозуміти. Головна складність, з якою зіткнеться Олдіс — фільмування. І хоча він не намагався поки зобразити картинки зі сну, команда з Кіотського університету це вже зробила. Дослідники під керівництвом нейробіолога Юкіацу Камітані (Yukiyasu Kamitani) виявили, що за допомогою ФМРТ зі свідомості людини, що прокидається можна відновити «глибокі зображення» — коли він думає про сову, наприклад, можна побачити розмиту форму сови.
Вчені розробили глибоку нейронну мережу, яка може витягувати інформацію з різних рівнів візуальної системи мозку — від простого світла до зображень облич. Потім мережа відновлює ці шари, щоб відтворити зображення з мозку.
Команда Олдіса не працює з Камітані, але наступного літа вони планують використовувати схожий метод для відтворення зображень з усвідомленого сну — коли сплячий розуміє, що він спить. Це дозволить Олдісу сказати учаснику експерименту, про що думати, і протестувати, чи відповідають рухи, мова і зображення, які він записує, справжньому сну.
Звичайно, все, що Олдіс вже зробив і планує зробити — це просто перевірка того, чи можливо записувати наші сни. Але поки що неясно, навіщо нам це потрібно і що ми зможемо робити з цією технологією.
«Як і місяць, сни реальні. Тому потрібно спробувати. Як сказав би Кеннеді, “Ми спробуємо зрозуміти сни в цьому десятилітті, не тому, що це просто, а тому, що це складно”. І, будемо сподіватися, це принесе якусь цінність», — говорить він.
Не всі так вважають. «Є щось демонічне в тому, що робить Олдіс. Звичайно, не в буквальному сенсі — я поважаю і ціную його роботу. Але недолік полягає в тому, що ми намагаємося відтворити сон в реальному житті, а не увійти в нього безпосередньо. Це те ж саме, що діставати рибу з води. Але в підсумку ми ж захочемо дихати під водою, правда?» — пояснює Нейман.
Водночас Нейман скаржиться на знецінення сну в нашій культурі й стверджує, що все, що привертає увагу до цієї теми, може бути корисним. У цьому з ним погоджується психолог Дейрдре Баррет (Deirdre Barrett).
«Перевага в тому, що з’явився новий спосіб бачити сни. І ця можливість може дати нам якусь нову інформацію про них », — вважає вона.
Якщо бачення Олдіса стане реальністю, ми зможемо використовувати технологію і в терапевтичних цілях. Оскільки багато хто не пам’ятає свої сни, здатність відтворювати їх дасть додаткову інформацію про психічний стан людини. Але це дуже спірне питання. Зрештою, записи повинні будуть бути дуже точними — а не повторювати просто базові рухи й мову сплячого — і психологи, що працюють зі сном, більше фокусуються на його емоційній складовій, а не фізичній.
«Ніхто не думає про емоційні дані, до того ж поки неясно, як їх можна уявити візуально. І все одно ми добре відчуваємо емоції в різних снах, і це дуже важливо. Коли ми згадуємо наші сни, ми в першу чергу згадуємо наші відчуття », — каже Баррет.
Проект Олдіса знаходиться ще на ранніх стадіях розвитку. Можливо пройде десять або двадцять років перед тим, як технології зможуть записувати повноцінний фільм-сон. А поки залишається тільки гадати, скільки часу на це знадобиться і що вчені будуть робити з цим досягненням.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
- Наука в кіно — як зображають на екрані досліди над людьми
- Пристрої для сну на CES-2018: вже краще, але бракує персоналізації
- Наука прийняття рішень і стратегії вибору — що вивчає нейроекономіка
Джерело: Medium