Чому «покоління нульових» не гребує додатковою роботою

У вихідні дні Коллін викладає фітнес-класи. Мері створює веб-сайти. Люк продає старі відеоігри. Тоні проектує 3D-макети для шанувальників ігрових мініатюр Star Wars. А хтось пише колонки для Quartz, і одну із них ми саме перекладаємо сьогодні.

Серед ваших друзів, напевно, теж є чимало людей у віці від 20 до 30 років, які на додачу до звичайної повсякденної роботи ще щось роблять. І роблять це за гроші. Навесні 2016-го видання Glamour Magazine звернуло увагу на той факт, що ми живемо в час «кризи ідентичності»: ми перестали асоціювати себе виключно із одним фахом чи одним заняттям.

До речі, на цей тренд «додаткового заробітку» вже звернули увагу і рекламодавці. Наприклад, в рекламі Chevy Cruze вже виринає слоган «#FuelYourHustle», а весь двохвилинний ролик побудовано довкола заклику «бути самому собі начальником». Ні, тут ще немає явної згадки про можливість використати ваш новенький автомобіль як засіб для заробітку в Uber. Але якщо вам менше 35 років, ви, ймовірно, вже «прокрутили» в голові таку можливість.

Додатковий заробіток «на стороні» — тренд нашого часу, який знайомий кожному; але логічного пояснення до нього (особливо для міленіалів із непоганими зарплатами на основному місці роботи) поки що не підшукали. Представники покоління «нульових» не винайшли другу роботу, вони просто винайшли для неї нове визначення. Більшість історій починається із питання «де взяти додаткові 200 баксів на місяць, щоби покрити платежі за мобільний телефон чи інтернет?» — і готівка не є виключним стимулом для роботи.

Це правда: криза 2008 року змусила багатьох людей шукати додаткові джерела доходу. Серед них було чимало недавніх випускників, які, з невеликим досвідом роботи і обмеженим колом зв’язків, потрапили вперше на ринок праці. Але бажання заробити більше грошей «на стороні» — також ознака наближення нової кризи.

Ось приклад. Ті, чиї робочі місця є найбільш прямо спрямовані на створення суспільного блага — вчителі, місцеві державні службовці, — всі вони говорять, що їхній додатковий підробіток (окрім основної роботи) крутиться довкола можливості дозволити собі жити на більш-менш звичайному рівні. Або просто, щоби повечеряти з дівчиною чи приятелями у ресторані інколи. Ніхто не буде претендувати на ці робочі місця, що були «виплачені» ще задовго до кризи.

І це — не кажучи про тих, хто не має доступу до освіти у коледжі, не має постійної денної роботи чи за власним вибором перебивається випадковими заробітками. Справа не завжди у дефіциті грошей. Дехто розглядає додатковий заробіток як гру: візьміть до прикладу популярність таких стартапів, як Uber і TaskRabbit. Дехто працює на стороні, аби мати саморекламу (тренери, інструктори з йоги, коучі зі стилю життя чи тайм-менеджменту). Художники та фотографи роблять це, аби пробитися до нової аудиторії. Витрати американців зростають, тому зайвими гроші не бувають ніколи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Те, що отримало нове визначення — термін hustle (колись під цим словом розуміли продаж наркотиків, оборутки з алкоголем, одягом чи повіями; а тепер — додатковий приробіток). Покоління «нульових» таксує, проводить семінари за гроші та береться за фрілансерські переклади ночами, аби отримати перемогу над відчуттям того, що ви «застрягли» на одній і тій же роботі, а життя вас «надурило». Психологічна перевага над ситуацією — ось справжня причина того, для чого люди починають працювати за межами основної роботи.

Підробітки — результат ситуації, коли покоління, що дорослішало в часи необмежених можливостей, раптом опинилося на найгіршому ринку праці за весь цей час. Мрії про кар’єру адвоката чи вислугу років — це ніщо, з огляду на нинішні реалії.

Розрив очікувань та реалій для поколінь — не новина; попередні покоління також впоралися з такою трагедією невизначеності: видатні актори були офіціантами чи прибиральниками, мріючи про сцену. У всякому разі, ті з нас, хто має основну роботу, розуміють, що нам вже пощастило. Робота в якості адміністратора сайту оголошень чи навіть інженера у Facebook не може бути роботою мрії. Але ваш підробіток може стати для вас емоційним порятунком. Це відволікає вас від почуття розчарування, стає мостом між отуплюючими реаліями і вашої переконаністю у тому, що ваше життя має свою мету. Робота заради роботи — більше не мета; а самореалізація не обов’язково зосереджена у офісі.

Джерело: Quartz

Читайте также:

4 простих кроки щоб отримати клієнтів не покладаючись на біржі фрілансу

Ми нічого не встигаємо, бо мало відпочиваємо

Все про електрокари ХХ століття. Частина 2

Інтерактивна карта найпопулярніших книг