Депутат українського парламенту (а в минулому — Міністр фінансів) Віктор Пинзеник розкритикував новий законопроект щодо фінансування науки в Україні, що був днями прийнятий Верховною Радою у першому читанні. За його словами, законопроект містить чимало суперечливих та проблемних моментів, які лише на користь бюрократам, але аж ніяк не науковцям:
— Який зв’язок між науковими досягненнями та бюджетним утриманням наукових установ?
А такий самий як між якістю медичних послуг та фінансуванням медицини за принципом ліжко-місць. Ні один, ні другий підхід не здатний забезпечити прорив у відповідних секторах, оскільки бюджетне фінансування не ув’язано з результатом.
Піднімаю дану проблему тому, що парламент схвалив у першому читанні законопроект «Про наукову і науково-технічну діяльність». Схвалив майже конституційною більшістю – 290 голосів. Документ консервує архаїчну систему фінансування науки, виділяючи кошти на утримання установ замість відбору фінансування ідей, проектів, тем. А це далеко не одне і те ж. Натяк на гранти не міняє філософії проекту, бо розглядається він лише як спосіб приробітку, додаткового фінансування. А базове фінансування дай. Дай на утримання. А що робити в таких умовах талановитим українським науковцям чи проривним науковим установам?
Замовники і виконавці робіт у законі – в одній особі. Національна академія наук та ще 5 галузевих установ не тільки представляють систему наукових установ, вони ще і головні розпорядники бюджетних коштів. Сподіваюся, більшість з нас розуміють, що нічого доброго в такому поєднанні немає. Варто наголосити і на тому, що державні (публічні) функції не можуть виконувати самоврядні організації, якими є академії наук.
У нас полюбляють махати прапором європейської інтеграції. Поки не доходить до конкретних рішень. Хотів би почути, в якій країні ЄС регулюють законом діяльність академій наук? У якій країні ЄС вони виконують функції держави, будучи головними розпорядниками бюджетних коштів?
Можна позаздрити кількості «опікунів» науки, передбачених проектом закону. Це звичайно Кабінет Міністрів, профільне міністерство, інші центральні органи, 6 академій наук, Національна рада з питань науки і технологій, науковий комітет Національної ради, ідентифікаційний комітет з питань науки, національний фонд досліджень, наукова рада національного фонду досліджень, наглядова рада фонду, рада молодих вчених. Трохи не добрали панове-автори. Додали б іще десяток-два «опікунів». Тоді б у нас був прорив у науці. Важко тільки збагнути, як за такої кількості опікунів дитині залишитися з оком?
Попри постійно озвучувані декларації щодо єдиних правил пенсійного забезпечення, закон зберігає спеціальну пенсійну систему в даному секторі. Хоча ця проблема має регулюватися єдиним для всіх громадян пенсійним законом.
Запахом нафталіну несе від норм щодо права кандидатів чи докторів наук мати додаткову житлову площу або кімнату в розмірі до 20 м² із оплатою цієї площі в одинарному розмірі. Як приємно це чути науковцям. Не пригадаю тільки, чи це чути з часів Брежнєва, чи Сталіна.
Складається враження, що в країні не тільки мало задумуються над проектами рішень, але мало хто їх і читає. І маю на увазі не лише те місце, де приймають закони, а й де їх готують. Виправити закон до другого читання неможливо. Бо він потребує принципово іншої філософії, переходу від системи утримання установ до оплати замовлень. А шанс же стати законом, судячи з першого голосування, законопроект має. А тому спробую лише «вибити» поправками деякі норми, що мають регулюватися іншими функціональними законами.
Джерело: Facebook-сторінка Віктора Пинзеника