Розмова про атом, уроки ЧАЕС та майбутнє

Наша пам’ять має  характерну властивість: травмуючі й страшні події згодом перетворюються на прикрі спогади, які ховаються далеко у підсвідомості. На жаль, не всі катастрофи стають лише окремими темами в підручниках з історії – деякі з них продовжують впливати на наше сьогодення.

14 травня в приміщенні вільного простору «АртПРИЧАЛ» (м. Київ) відбудеться фестиваль ядерного стресу «Реакція», присвячений 30-ій річниці трагедії на Чорнобильській АЕС. Головною метою заходу є відкрита дискусія на тему Чорнобиля із відвідувачами, зміна призми, через яку середньостатистичний громадянин України дивиться на причини та наслідки катастрофи, а також ознайомлення дітей із цією складною і неоднозначною темою. Детальніше про фестиваль нашій редакції розповіла Ірина Головко, координаторка громадських кампаній у сфері енергетики:

12953302_10208468127371018_243751334_o

Про катастрофу на ЧАЕС та потребу діалогу

Чорнобильська катастрофа — це не перегорнута сторінка історії, а все ще наше сьогодення. Разом із п’ятнадцятьма досі працюючими реакторами, які несуть загрозу повторення Чорнобиля. Тисячі люди все ще живуть на забрудненій землі, жертвуючи своїм здоров’ям і довголіттям, народжуються дітки із вадами розвитку і різноманітними захворюваннями. Сама станція не є і не буде безпечним об’єктом ще довгі десятиліття. А ми вже майже про це не знаємо, забули, заколисані офіційною риторикою, що Чорнобиль у минулому.

Але багато хто пам’ятає: молоді натхненні митці творять музику, літератори та свідки пишуть прекрасні твори, фотохудожники віднайшли і зобразили багато цікавого і повчального на теренах закинутої Прип’яті та молодого Славутича, де виросло покоління «дітей Чорнобиля». Ми хочемо створити простір, де це все можна буде побачити, доторкнутися і врешті зрозуміти те, чого не зрозуміли тоді — безпечної атомної енергетики не існує, зате є альтернатива.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Про програму заходів

Перша зона фестивалю буде присвячена пам’яті Чорнобильської катастрофи та її жертв. Ми спробуємо відтворити частинку тієї атмосфери, яка панує у знівеченій катастрофою Прип’яті. Ніяка інша індустріальна катастрофа не призводила до миттєвої смерті цілого міста, на це здатен лише «мирний атом». Наші гості зможуть написати листівки вдячності ліквідаторам, оглянути мистецькі інсталяції, послухати уривки із текстів лауреатки Нобелівської премії Світлани Алєксієвіч, яка була свідком подій 1986 року.

Друга зона — ми її зараз умовно називаємо «А чё там у АЕС» 🙂 — покликана візуалізувати етапи ядерного циклу, кожен з яких навіть на нормальних умов є джерелом радіоактивного забруднення та «неоплаченим рахунком», який ми виставляємо нашим дітям. Вам доведеться одягнути бахіли і шапочки перед входом. А на виході наш Дід Симон пригостить пончиками і розкаже, як перевіряється безпека на українських АЕС.

Третя зона «Альтернатива Є» — зона майбутнього, якій ми звісно приділяємо велику увагу, адже уже зараз є безпечні альтернативи атомній енергетиці, але їх розвиток в буквальному сенсі б’ється головою об стіну старої радянської системи, яка все ще панує в українській енергетиці.

Протягом дня на фестивалі також відбуватиметься низка заходів: діятиме лекторій, кінозал, для якого ми підібрали найсильніші тематичні відео та фільми, а ввечері ми готуємо музичну програму з сюрпризом для глядачів.

monument-1062297_960_720

Про ініціаторів, спонсорів та організаторів

Ініціатор фестивалю – природоохоронна громадська організація «Національний екологічний центр України» (НЕЦУ). НЕЦУ працює на захист природних територій, біорізноманіття, для попередження глобальних змін клімату та негативних наслідків енергетичного сектору.

Над організацією фестивалю також натхненно працює команда Екоцентру — спільноти волонтерів і активістів, які підтримують місію НЕЦУ. Ми також вдячні за підтримку нашої ініціативи Фонду ім. Гайнріха Бьолля.

Про уроки й висновки подій у Прип’яті

Урок Чорнобильської трагедії не був вивчений до кінця, ні Україною ні світом. Якби був – Фукусіми (аварія на АЕС в префектурі Фукусіма, Японія, 2011 р. – прим. ред.) б не сталося. Атомне лобі каже нам, що Чорнобиль повторитися не може, що інші атомні реактори в Україні є безпечні. Однак після Фукусіми ніхто в світі в це уже не вірить.

Багато хто вважає, що ця катастрофа забила останній гвіздок у труну СРСР і я поділяю цю думку. Українських екологічний рух та загалом рух за незалежність України у 1980-ті розвинувся саме на хвилі антиядерного руху. В свій час саме активна антиядерна позиція громадян зробила Німеччину одним із флагманів розвитку «енергетики майбутнього». Як кажуть, «хто першим встав, того і капці». Ми хочемо, щоб Україні теж дісталися «капці» від вчасного розвитку безпечної відновлюваної енергетики, щоб нікому з нас не довелося більше пережити ядерних лих.