Заплановане старіння техніки: добро чи зло?

Яка прикрість: ноутбук зламався відразу після закінчення гарантії, а принтер, який служив вірою та правдою кілька років, відмовляється друкувати. Розберемося, чи випадкова низка цих неприємних збігів.

Недовговічність електронних продуктів, таких як смартфони та комп’ютери, на руку виробникам техніки. Деякі компанії, що займаються випуском компонентів, перестають удосконалювати драйвери для своїх продуктів вже через рік-два після виходу самого пристрою, внаслідок чого вони не розпізнаються новою операційною системою. Інші роблять акумулятори частиною корпусу, і коли батарея перестає тримати заряд, змінювати доводиться весь пристрій повністю. Треті проєктують техніку таким чином, щоб вона ламалася одразу після закінчення гарантійного терміну. За усі прорахунки виробників розплачуються споживачі.

Сьогодні людей усюди оточує техніка. Вона робить наше життя простіше, бере частину рутинних функцій на себе та заощаджує час, який можна витратити на сім’ю та спілкування з друзями. Тому коли будь-який пристрій ламається, ми намагаємося знайти йому заміну або полагодити в найкоротші терміни. Однак деякі прилади виходять з ладу з підозрілою частотою. Це наводить на думку про те, що поломки є невипадковими. І дійсно, багато виробників проєктують техніку таким чином, щоб вона ламалася або застарівала через певний проміжок часу. Цей процес зветься життєвим циклом пристрою. Якщо техніка ламається через деякий час, то можна більше не турбувати себе пошуком нових клієнтів, а продавати свої продукти знову і знову або лагодити поламані пристрої за нечувану плату. Так працює принцип запланованого старіння.

Порятунок від великої депресії

Розробники електронних пристроїв та побутової техніки взяли принцип запланованого старіння на озброєння ще на початку XX століття, коли у західних країнах розпочався перехід до масового виробництва товарів широкого вжитку. Світ у цей час переживав далеко не найкращі часи: через Велику депресію десятки мільйонів людей у ​​західних країнах перебували на межі голодної смерті.

У розпал світової економічної кризи великий торговець нерухомістю Бернард Лондон запропонував концепцію запланованого старіння в памфлеті «Кінець депресії через заплановане старіння». У його роботі пропонувалося зобов’язати споживачів повертати товар назад виробнику через певний проміжок часу, обумовлений для придбання, для подальшої утилізації. На його думку, ця ідея мала оживити економіку та забезпечити роботою мільйони людей по всьому світу.

Описана Бернардом Лондоном ідея лягла в основу сучасної концепції запланованого старіння, з тією різницею, що товари у споживачів ніхто не забирає — вони виходять з ладу самі або морально старіють у встановлений продавцем термін. Вперше в масштабах індустрії цей принцип було втілено у життя до 1940-х років.

Тоді термін служби лампочок розжарювання був штучно занижений з 2500 до 1000 год, і залишається таким і досі. Не всі виробники електричних ламп побажали погіршувати споживчі якості своєї продукції, однак були змушені поступитися під тиском та загрозою величезних штрафів з боку картеля «Фебус», заснованого великими компаніями, що випускають електролампи. Для стеження за дрібними та середніми гравцями ринку був створений цілий бюрократичний апарат.

Згодом випускати довговічні товари стало просто невигідно — споживачі були готові купувати техніку, що ламається, або оплачувати її ремонт, оскільки всілякі побутові прилади істотно полегшували їм життя, а виробники таких пристроїв отримували нечуваний прибуток. Підприємства, що випускали довговічні товари, розорялися, не витримуючи конкуренції.

Лампа розжарювання з вугільною ниткою, встановлена ​​в одному з пожежних депо США, не перестаючи горить вже понад 110 років

Купи, викинь, купи

Заплановане старіння необов’язково пов’язане із передчасною поломкою пристрою. У деяких випадках йдеться про естетичне старіння. Наприклад, провідні виробники смартфонів і планшетних комп’ютерів щорічно майже повністю змінюють асортимент продукції, хоча нові пристрої в плані функціональних можливостей мало чим відрізняються від старих.

Естетичне старіння часто супроводжується нав’язуванням споживачам моди на нові товари та спробами переконати покупців у тому, що старі моделі пристроїв вже виглядають недоречно і зовсім не відповідають сучасному уявленню про стиль.

Прогрес модельного ряду iPhone з 2007 по 2017 рік

Коли ваш комп’ютер починає гальмувати при спробі запустити на ньому нову програму або гру, ви насамперед вирушаєте в магазин з метою покупки нового процесора. Однак там ви з подивом дізнаєтеся, що нові моделі CPU несумісні з вашою материнською платою, тому вам доведеться заплатити ще й за нову системну плату, систему охолодження для процесора і модулі оперативної пам’яті.

В цьому випадку йдеться про системне старіння, тобто навмисне обмеження виробниками техніки або програм сумісності нових продуктів зі старими. Щоб змусити споживача купити новий продукт, достатньо змінити конструкцію роз’єму або кріпильного елемента або відмовитись від підтримки старих пристроїв.

Приклад системного старіння на прикладі роз’ємів оперативної пам’яті

Цим же пояснюється «забудькуватість» деяких розробників компонентів, які перестають удосконалювати драйвери для своїх продуктів через кілька років після виходу на ринок. В результаті пристрої виявляються несумісними з новою операційною системою, і користувачі змушені їх замінювати.

У класичному випадку прилад, у якому закладено принцип запланованого старіння, виготовляється з недовговічних матеріалів або має механізм, який обмежує термін його служби. Наприклад, у деяких принтерах є мікросхема, що веде підрахунок кількості надрукованих сторінок і блокує роботу пристрою після того, як досягається задане виробником граничне значення.

Кожен товар має свій заздалегідь запланований термін служби, з урахуванням якого інженери проєктують пристрій і підбирають компоненти. Наприклад, шестерня з металу в черв’ячній передачі вентилятора прослужить довше пластмасової, однак принесе менше прибутку виробнику, оскільки виготовлений з довговічних матеріалів продукт працюватиме довше і споживач не матиме стимулу придбати нову модель. У результаті до закінчення гарантійного терміну такі товари зношуються майже повністю, і міняти окремі вузли їх недоцільно — споживачеві вигідніше купити новий пристрій, а старий викинути.

Деякі виробники спеціально випускають техніку, яку важко обслуговувати. Якщо дві половини корпусу смартфона скріпити не гвинтами, а клеєм, то замінити рідкокристалічний екран, що тріснув в результаті падіння, виявиться дуже проблематичним. Тому величезна кількість гаджетів прямує прямо на звалище, і це вже стало екологічним лихом.

Наслідки запланованого марнотратства

Прагнення споживачів у розвинених країнах відповідати нав’язаній виробниками моді та постійні поломки пристроїв породжують гори електронного сміття, яке спрямовується переважно до країн Африки та Азії під виглядом техніки, що була у використанні. До 80% пристроїв які прибувають на місце призначення в неробочому стані, відремонтувати вдається лише малу частину. Решта техніки відправляється на численні звалища.

Місцеві жителі вилучають з електронного сміття цінні метали без дотримання елементарних норм безпеки. Пластикові деталі та ізоляція проводів спалюються на багаттях, виділяючи отруйний дим, а в землю та воду потрапляють токсичні речовини, у тому числі з елементів живлення. Наприклад, звичайна батарея заражає понад 20 квадратних метрів ґрунту важкими металами. В результаті під загрозою виявляється існування цілих країн.

Найбільше у світі звалище електроніки Агбогблоші, Гана

Однак це не єдина екологічна проблема, яка породжується запланованим старінням. Для «швидко псованих» товарів у промислових масштабах потрібна величезна кількість різних природних ресурсів, багато з яких не відновлюються. Занадто марнотратне використання людством корисних копалин загрожує обернутися їх дефіцитом вже за кілька десятків років. Так чи інакше, поступово від надмірного споживання товарів доведеться відмовитись.
У деяких країнах застосування розробниками механізмів принципу запланованого старіння вважається порушенням прав споживачів і переслідується за законом. Наприклад, у 2003 році суд зобов’язав компанію Apple збільшити гарантійний термін iPod до двох років і виплатити компенсації позивачам на тій підставі, що незнімний акумулятор плеєра був навмисно створений недовговічним.

Але встановити та довести факт застосування принципу запланованого старіння не так просто. Розробники пристроїв завжди стверджуватимуть, що численні поломки обумовлені недосконалістю технологій, адже в іншому випадку їм загрожують штрафи та серйозні втрати репутації.

Переваги передчасного старіння техніки

Втім, заплановане старіння має і позитивні сторони. Прихильники цієї теорії стверджують, що в тому випадку, якби виробники не обмежували термін служби своїх товарів штучно, технології розвивалися б суттєво повільніше, і з цим важко посперечатися. Сьогодні одна інновація замінює іншу так швидко, що ми не встигаємо за ними стежити. Але що було б, якби термін служби пристроїв був штучно обмежений?

Цілком імовірно, що багатьох видів техніки ще б не існувало — наприклад, смартфонів і планшетів. Адже вони завдячують своєю появою перегонам технологій на комп’ютерному ринку.

Щоб випустити новий пристрій, його потрібно не лише спроєктувати, а й зробити. А для цього потрібен доступ до відповідних технологій, обладнання та кваліфікованого персоналу. Тому перші смартфони з’явилися майже через 20 років після виходу перших персональних комп’ютерів — обладнання для випуску мініатюрних деталей «розумних» телефонів у промислових масштабах у 70–80-х роках минулого століття просто не існувало.

У міру вдосконалення комп’ютерів їх розмір зменшувався, а технології виробництва ставали більш витонченими, що дозволило IBM в 1992 створити перший кишеньковий комп’ютер з функціями телефону. Пристрій називався Simon і надійшов у продаж 1994 року за ціною $900. Але справжній бум на цьому ринку почався лише через десять років.

Швидше за все, швидкі темпи науково-технічного прогресу були б неможливі, якби розробники пристроїв не дотримувалися принципу запланованого старіння.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Читайте также:

Прозорий ноутбук, смартфон-браслет та машина Xiaomi: що показали на виставці MWC 2024?

Виростити котедж: як виглядатимуть приватні будинки з живих дерев

Британський стартап обіцяє відновити льодовики Арктики

Новий мобільний пристрій на базі штучного інтелекту, який обіцяє нам революцію