Що дійсно відбувається, коли людина робить ДНК-аналіз

ДНК-аналізи набирають популярності. Користувачів всесвітньої мережі вже не здивуєш рекламою протестувати ДНК і дізнатись про себе все. Здавалося б, це досить просто: заплати грошенят і дізнайся, що твої предки жили в Німеччині! Про те, що відбувається насправді – в адаптованому перекладі статті з порталу Grunge.

Дезоксирибонуклеїнова кислота простими словами

У кожного є генетичні мама й тато – яйцеклітина та сперматозоїд, що зустрілись одного дня й утворили нову людину, яка й отримала від них ДНК: половину від мами та половину від тата. Проте батьки не передають абсолютно однакову ДНК кожного разу. Ось чому брати й сестри лише дещо схожі між собою. Ще цікавіше те, які саме гени передають батьки дітям. Може статись так, що мати з європейською та африканською ДНК передає одній своїй дитині лише європейську ДНК, а іншій – лише африканську, як, приміром, трапилось з двійнятами в Англії:

Тож просто пам’ятайте, що ДНК будь-якої людини – це 50% ДНК генетичної матері та 50% ДНК генетичного батька, але яких саме відсотків – невідомо. Припустимо, що за генетичним аналізом мати – італійка на 19%, а батько – на 0%. Генетично їх діти можуть бути італійцями і на 12%, і на 10%, і на 3%. Інший приклад: один з батьків має менше ніж 0,5% єврейської ДНК, його/її партнер – 1% єврейської ДНК, а от діти вже можуть бути генетичними євреями на 1,5%. Все вирішує його величність випадок, як у лотереї.

Знайдімо родичів, про яких не знали

Давши крихту власної слини на аналіз, людина може виявити цілу когорту нових родичів (за умови, що й вони вирішили проаналізувати ДНК): адже завдяки цьому розподілу 50/50 кожен несе в собі ДНК бабусь і дідусів, прабабць і прадідів. Існує безліч історій, як люди знаходили своїх біологічних батьків, дітей, братів і сестер, про існування яких навіть не здогадувались, після ДНК-тесту. Годі й говорити про родичів більш віддаленого коліна.

Але варто розуміти, що аналіз ДНК не розкриває всі можливі варіанти. Скажімо, хтось склав генеалогічне дерево власної родини, що охоплює вже багато поколінь, і виявив, що у родині були, припустимо, араби. Людина вирішує «підтвердити» свій висновок ДНК-тестом, але його результат показує, що генетично наш піддослідний – стовідсотковий європеєць. Виявляється, що аналіз ДНК розглядає лише частину повного ДНК людини. Отой гарненький графік результатів дослідження, згідно з яким піддослідний – італієць на 9%, насправді говорить, що 9% протестованого ДНК – італійського походження. Іншими словами, коли справа доходить до спадщини, старий добрий олівець і аркуш паперу можуть виявитись точнішими, ніж гени. Ймовірність існування спільних генів з родичем на сім поколінь назад складає менш як 1%. Тобто, якщо араби у генеалогічному дереві були присутні десь у XVII столітті, відсутність арабського ДНК зовсім не означає, що людина помиляється.

Ще один приклад. Дослідники вивчили результати аналізу ДНК двох груп ідентичних трійнят. Тобто, кожна група трійнят «вийшла» з однієї яйцеклітини та повинна бути генетично однаковою (або однаковою на 99,9%). Проте в одній з груп у всіх представників виявили різний відсоток французько-німецького походження: 11%, 18% і 23%. В іншої групи цей показник був однаковим для всіх представників. Тому деякі лабораторії до своїх результатів додають ще й так звану «шкалу впевненості» – від 50% до 90%. Тобто, аналіз ДНК може показати людині, що вчені на 67% впевнені, що піддослідний – німець на 13%.

Лабораторії використовують дані на власний розсуд

Що саме компанії, які пропонують послуги з тестування ДНК, роблять з отриманою інформацією? Власне, що їм заманеться. У 2017 році компанія Ancestry прямо заявила, що «ми не продаємо Ваші генетичні дані страховикам, роботодавцям або стороннім рекламодавцям». Однак, де гарантії, що цього не роблять інші? У листопаді 2017 року видання Atlanta Journal Constitution повідомило, що компанія 23 And Me відмовилась передати п’ять зразків ДНК різним правоохоронним органам. А от вже згадувана Ancestry, навпаки, передала зразок ДНК у справі про розслідування вбивства. Якщо на видачу вашого ДНК виписано належний ордер, не очікуйте, що лабораторія буде сперечатися.

Інші прогнози від ДНК-тестування

  • Аналіз ДНК може використовуватися для вимірювання медичних ймовірностей.

Існують тести, які дозволять з’ясувати, чи є у людини певні спадкові захворювання. Приміром, якщо хтось успадкував ген BRCA, така людина має підвищений ризик виникнення раку молочної залози.

  • ДНК вирішує історичні таємниці.

Шекспір зобразив англійського короля Річарда III горбанем. Дуже довго ніхто не знав, де похований останній з британських монархів, що загинув у битві. Потім його рештки знайшли на стоянці: проаналізувавши історичні джерела, дослідники виявили, що на місці сучасного паркувального майданчика колись була церква. Зі знайдених кісток і зубів вилучили ДНК, аби підтвердити (чи спростувати) справжню особистість людини. Фахівці зі складання сімейних дерев знайшли певного Майкла Ібсена (Michael Ibsen), безпосереднього нащадка сестри Річарда, канадця, який мешкає у Лондоні, а інші вчені порівняли його мітохондріальну ДНК з ДНК решток зі стоянки. Варто зауважити, що мітохондріальна ДНК не сильно змінюється від покоління до покоління, тож таким чином можна знайти прямих родичів ще тих сивих часів, коли Колумб і не мріяв про подорож до Індії, яка виявилась Америкою. ДНК-тест довів, що вириті кістки дійсно належали Річарду III. Горбу в нього не було, хоча був сколіоз.

  • ДНК також може допомогти у розкритті старих злочинів.

Певно, кожен, хоча б завдяки голлівудському фільму, чув про Бостонського душителя – серійного вбивцю 13 жінок. У 1967 році до в’язниці за ці злочини потрапив Альберт де Сальво (Albert DeSalvo), хоча лишались певні сумніви щодо того, чи саме він вчинив злочини, чи його просто підставили. Автор Сьюзен Келлі (Susan Kelly) висунула теорію про те, що вбивства були вчинені більше, ніж однією людиною. Якщо ця теорія вірна, то сьогодні ми точно знаємо, хто був одним з убивць. Мері Салліван (Mary Sullivan) було всього 19 років, коли вона стала жертвою Душителя в 1964 році. Правопорушник лишив на місці злочину фізичні докази, а слідчі зберегли їх, можливо, сподіваючись, що колись технології прийдуть на поміч. Це сталось через 49 років: Національний інститут юстиції оприлюднив інформацію про те, що чоловіча ДНК з місця злочину на 99,9% збігається з ДНК племінника де Сальво.

  • ДНК може довести, що людина – не зовсім людина.

Як пояснює National Geographic, люди не були єдиними гомінідами, які блукали планетою у пошуках мамонтів. Разом з ними Землею ходили неандертальці й так звані денисівські люди, а наші пращури вступали у статеві контакти з представниками обох видів. Сьогодні ДНК всіх, хто не походить з африканського континенту, щонайменше на 2% складається з ДНК неандертальців. А ДНК меланезійців – групи, що населяє тихоокеанські острови, складається з ДНК денисівської людини щонайменше на 5%.

Всі ми – родичі

Знаєте, той дурень, що підрізав вас зранку на дорозі, – ваш скількисьюрідний брат, а жінка, яка голосно розмовляє у публічному місці, – якасьюрідна тітка. Божевілля? Але це – правда. Ви знаєте свої батьків, певно, й дідусів і бабць. У них теж були і батьки, і дідусі, і бабусі. У кожного з нас 16 прабабусь і прадідусів (з деякими з них ми зустрічались особисто). Уявіть кількість свої предків за останні 500 років! А якщо зупинити підрахунок на часі Володимира Великого, який жив 1000 років тому, то отримаєте близько 40 поколінь, а це – понад трильйон прямих предків. Фахівці говорять, що майже всі європейці можуть стверджувати певний ступінь спорідненості з Карлом Великим, майже кожен англієць є родичем короля Едуарда III, а азіати – ті чи інші нащадки Чингісхана. Все людство так чи інакше споріднене з Нефертіті та Конфуцієм. Пряма лінія Конфуція відстежує своє коріння майже на 80 поколінь і дуже цим пишається, але, якщо всі ми – родичі, можливо, в цьому немає нічого особливого.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Grunge, переклад підготувала Ірина Гоял, спеціально для «Блог Imena.UA»