Німеччина довела, що сучасний автомобіль має зникнути

Німеччина мала бути взірцем вирішення проблеми глобального потепління. У 2007 році уряд країни оголосив, що до 2020 року він зменшить викиди парникових газів на 40%. Це була смілива, рішуча кліматична ціль, яка, на думку вчених, необхідна у всіх розвинутих країнах. Якщо б Німеччина змогла це зробити, це довело б, що цю ціль можна досягти.

Зразкова мета

На сьогоднішній день Німеччина скоротила викиди парникових газів на 27,7% — дивовижне досягнення для розвинутої країни з високо розвиненою виробничою галуззю. Проте, не дивлячись на вкладення $580 млрд в енергосистему з низьким вмістом вуглецю, «країна, ймовірно, не досягне своєї мети щодо зменшення шкідливих викидів вуглекислого газу», повідомило агентство Bloomberg News у серпні. І причина цього вкрай проста: автомобілі.

« — На той час, коли Німеччина встановила ціль, вона була дуже амбітною, — сказала Bloomberg Патріція Еспіноса (Patricia Espinosa), топ-менеджер Організації Об’єднаних Націй з питань зміни клімату. — Подібна ситуація обумовлена тим, що промисловість, особливо автомобільна, не розвивається».

Зміна способу, за допомогою якого ми постачаємо електроенергію у наші оселі та компанії, безумовно, важлива. Але на прикладі дефіциту у Німеччині можна побачити, що єдиний спосіб досягнення цих необхідних і рішучих знижень викидів шкідливих речовин для боротьби з глобальним потеплінням є радикальна зміна автомобільної галузі, що працює на бензині та усієї культури навколо неї. Питання полягає в тому, як це зробити.

У 2010 році в дослідженні NASA було офіційно заявлено, що автомобілі найбільше джерело забруднення у світі. «Автомобілі, автобуси та вантажівки викидають забруднюючі речовини та гази, що сприяють потеплінню, при цьому випускають небагато аерозолів, які протидіють цьому», — сказано в дослідженні. — На відміну від цього, промислові та енергетичні сектори виділяють також багато шкідливих газів, з більшим впливом на потепління, але вони також випускають сульфати та інші аерозолі, які призводять до охолодження, відбиваючи світло та змінюючи хмари».

Іншими словами, енергетичний сектор може виділяти найбільшу кількість парникових газів в цілому. Проте, за даними NASA, він також виробляє достатню кількість сульфатів та охолоджувальних аерозолів, що призводить до того, що його чистий вплив виявився меншим, ніж у автомобільної промисловості.

З того часу розвинені країни скоротили кількість охолоджуючих аерозолів з метою боротьби з регулярним забрудненням повітря, що, ймовірно, збільшило чисте забруднення клімату в енергетичній галузі. Але, згідно з даними Союзу стурбованих вчених, «легкові та вантажні автомобілі складають майже одну п’яту частину всіх викидів США», тоді як «в цілому транспортний сектор США, який включає в себе автомобілі, вантажівки, літаки, потяги, кораблі та вантажоперевезення — виробляє майже 30% усіх викидів, що сприяють глобальному потеплінню у США».

Фактично, перевезення зараз є найбільшим джерелом емісії двоокису вуглецю у Сполучених Штатах — це відбувається впродовж 2 років, згідно з аналізом з Rhodium Group.
Аналогічна картина спостерігається у Німеччині. У минулому році викиди парникових газів в країні в цілому зменшились «значною мірою завдяки закриттю вугільних електростанцій», повідомляє Reuters. Тим часом викиди в транспортній галузі зросли на 2,%, «оскільки частка власників автомобілів збільшилась, а зростаюча економіка означає, що на дорогах з’явилося більше великих автівок. Транспортний сектор Німеччини залишається другим за величиною джерелом викидів парникових газів, але якщо ці тенденції не зміняться, скоро стане першим.

Очевидно, що енергетична індустрія змінює свої пріорітети. Так чому б машинобудівникам не піти тим самим шляхом?

Імідж vs. здоров’я планети

Для американців, Німеччина може виглядати як рай для громадського транспорту. Але в країні також процвітає автомобільна культура, яка започалася більше ста років тому і з того часу тільки зросла.

Після Японії та Сполучених Штатів Німеччина — третій за величиною автомобільний виробник у світі: BMW, Audi, Mercedes Benz та Volkswagen. Ці бренди та економічне процвітання, яке вони принесли в країну, формують культурну та політичну ідентичність Німеччини. «Немає іншої настільки ж важливої галузі», — заявив Арнелл Еллінгорст (Arndt Ellinghorst), керівник Global Automotive Research у Evercore.

Подібний феномен існує в Сполучених Штатах, де «пожирач бензину» символізує кліше американської гордості: багатство, здатність до індивідуального вираження та особисті свободи. Свобода, зокрема, «не є точкою продажу, яку можна легко проігнорувати, — написав Едвард Х’юмс (Edward Humes) в The Atlantic у 2016 році. — Це надійний транспортний засіб, завжди тут, завжди готовий, по графіку лише свого власника. Автобуси не можуть цього зробити. Потяги не можуть цього зробити. Навіть Uber примушує пасажирів чекати».

Саме ця культурна любов до автомобілів — і політичний вплив автомобільної промисловості — досі перешкоджає суспільному тиску, необхідному для того, щоб спровокувати широкомасштабні зміни у багатьох розвинутих країнах. Але кажуть, що цих бар’єрів не існувало. Як розвинені країни могли б відкоригувати свою автомобільну політику для вирішення проблеми зміни клімату?

Для того, щоб Німеччина домоглася поставлених цілей, «половина людей, які зараз використовують свої машини, повинні пересісти на велосипеди, громадський транспорт або долучитися до райдшерингу», — пояснив журналисту YaleEnvironment360 Христіану Швагерлу (Christian Schwägerl) берлінський консультант із стратегій мобільності Хайнріх Штьосенреутер (Heinrich Strößenreuther). Це вимагатиме суворих заходів, наприклад, заборона місцевими органами влади автомобілів із високим рівнем викидів у населених пунктах, таких як міста (власне, німецька автомобільна столиця – Штутгарт розглядає це питання). Це також вимагатиме масштабних державних інвестицій в інфраструктуру громадського транспорту: «Нова транспортна система, яка сполучає велосипеди, автобуси, потяги та автомобілі загального користування — усі вони контролюються цифровими платформи, які дозволяють користувачам пересуватися з пункту A до пункту B найшвидшим і найдешевшим способом, але без власної машини, — сказав Швагерл.

Можна було обійтися скромнішими інвестиціями в інфраструктуру, якщо уряди поставили б автовиробникам умову: зробити свій автомобільний парк більш паливоекономічним, що дозволить спалювати менше нафти. Проблема в тому, що більшість автовиробників прагнуть задовольнити ці вимоги, розвиваючи електромобілі. Якщо ці автомобілі заряджаються електроенергією з вугільної електростанції, вони створюють «більше викидів, ніж машина, яка спалює бензин», — зазначив експерт з енергозбереження Дені Ксала (Dénes Csala) в минулому році. « — Для такого переходу, який зменшить виходи, електроенергію має бути поновлено».

Найефективнішим рішенням буде поєднання цих політик. Уряди вимагатимуть суттєвого поліпшення ефективності використання палива для газових транспортних засобів, а також інвестуватимуть в інфраструктуру електричних машин із поновлюваним джерелом енергії. У той же час, міста будуть реконструювати свої системи громадського транспорту, додавши більше велосипедів, потягів, автобусів та райдшерингу. Все менше людей матимуть власні автівки.

На певному етапі США були на шляху до цих змін. У 2012 році адміністрація президента США Барака Обами (Barack Obama) запровадила правила, що вимагають від автовиробників майже вдвічі збільшити економію палива для пасажирських автомобілів до 2025 року. Але адміністрація Трампа (Trump) оголосила про відміну цих правил у серпні цього року. Їхні наміри полягають у гаслі «Make Cars Great Again».

Сучасні автомобілі, які прагнуть зберегти, і те, як ми їх використовуємо, зовсім не чудові. Звичайно, певну роль відіграє вплив клімату – трільйони збитків від екстремальних погодних явищ і підвищення рівня моря, частково викликані нашими вихлопними трубами. Але 53 тисячі американців щороку передчасно вмирають від забруднення, спричиненого транспортними засобами, а нещасні випадки є однією з головних причин смерті в Сполучених Штатах.

« — Якщо б дороги у США були військовою зоною, вони були б самим небезпечним полем бою, з яким коли-небудь стикалися американські військові. С кожним днем вони стають все більш небезпечнішими». — написав Х’юмс.

Доводиться лише сподіватись, що Німеччина, а за нею і інші розвинені країні втілять у життя свої амбіційні і водночас вкрай важливі плани.

ВАРТО ЧИТАТИ:

Джерело: Wired