Що таке Web 3.0 і які недоліки нинішнього інтернету він має намір виправити

У сучасному інтернеті правлять корпорації, під їх контролем всі дані користувача та ідеї. Концепція Web 3.0, можливо, поверне права законним авторам та побудує нову економіку.

У 2020-х роках все більше фірм, розробників і користувачів говорять про Web 3.0 – третє «покоління» інтернету, головну роль у якому відіграватимуть блокчейн-технології. Згідно з новою філософією, влада більше не буде зосереджена в руках великих корпорацій та інститутів. Рівні можливості заробляти та будувати бізнес отримають усі.

Які зміни переживав інтернет

Перші принципи Інтернету ще в 1970-х роках заклав уряд США. Влада розуміла, що управляти ядерною зброєю з одного комп’ютера нерозумно, і тому обладнали децентралізовану мережу з декількох пристроїв. Завдяки цьому США змогли б наслідувати доктрину взаємного гарантованого знищення, навіть якщо радянські хакери спробували б зламати систему.

Тоді інтернетом користувалися здебільшого вчені, але все змінилося у 1990-х, коли на ринку з’явилися браузери Mosaic та Internet Explorer. Web 1.0 працював як гігантська бібліотека даних, які збиралися з безлічі підключених до мережі комп’ютерів і виводилися на екран.

Користувачі підключалися до інтернету по телефонній лінії, що комутується, фотографії вантажили годинами, інформацію шукали в пошуковику Altavista, а про веб-дизайн навіть не думали.

Публікувати контент було нелегко — для цього були потрібні технічні навички, тому більшість людей була скоріше читачами, ніж авторами. Але зробити це за бажання міг будь-хто, оскільки тоді інтернет працював як децентралізована структура.

Так будувалися зв’язки в першому інтернеті: розробник підкований створював сайт, а користувачі ставали його читачами

Згодом мережа стала більшою і швидшою. У 2020-х їй користуються три мільярди людей, витрачаючи на це 80% свого дня, і щоб опублікувати щось в інтернеті Web 2.0, жодних особливих умінь більше не потрібно. Тому кількість творців та інструментів для них стрімко побільшало.

Сталося це у зв’язку з трьома великими зрушеннями, вважає інвестиційна фірма Fabric Ventures:

Мобільні телефони. Приблизно до 2007 року люди заходили в інтернет в основному на пару годин з домашнього комп’ютера, але завдяки смартфонам залишаються на зв’язку цілодобово.
Соціальні мережі. До початку 2000-х інтернет підтримував анонімність, але послуги MySpace і Facebook стали спонукати користувачів шукати онлайн-друзів і публічно ділитися фотографіями. А з появою Airbnb та Uber нормальним стало сідати в машину до незнайомця та довіряти ключі від квартири невідомим туристам.
Хмарні технології. Раніше фірмам доводилося самостійно купувати та обслуговувати дорогі сервери, щоб утримувати сайти. Тепер обчислювальні потужності можна орендувати в Amazon, Google і Microsoft, тому запуск бізнесу обходиться дешевше.

Так колись децентралізований інтернет перетворився на набір взаємодіючих один з одним, але все ж таки замкнутих систем. Кожна з них бореться за переваги на ринку, тобто за користувачів. Адже що їх більше, то вища цінність продукту.

Компанії вдають, що користуватися їхніми сервісами можна безплатно, але це не так. Насправді людина їх оплачує, просто не у звичній валюті, а у вигляді власних даних та контенту, який публікує. Чиєсь самовираження — це спосіб для фірм підвищити свою ринкову капіталізацію.

Які недоліки є у Web 2.0

Боротьба за увагу. Спочатку бізнес-модель в інтернеті рідко мала на увазі будь-які економічні відносини між постачальниками послуг і користувачами. Останні, наприклад, не поспішали вводити номери кредитних карток в онлайні. Так що щоб залучити клієнтів, компанії пропонували безплатний контент і запускали рекламу, яку людина не змогла б пропустити.

Якщо телебачення транслювало подібний контент величезним групам людей, то контент у соціальних мережах, своєю чергою, у кожного користувача свій. Така поляризація думок та інтересів сварить інтернет-користувачів, але стимулює зростання компаній.

Чим більше інформації про користувача, тим більше грошей можна отримати від нього

Контент має власника, і це не автор. Творці сервісів володіють усім, що користувач каже, викладає і робить – це дані профілів, публікації, переходи за посиланнями. Всю інформацію власники можуть продати рекламодавцям, щоб вони продовжували стимулювати економіку уваги.

Для обивателів є свої плюси: інтернет подарував авторам можливість швидше заробити репутацію, знайти аудиторію, зав’язати корисні знайомства та потім монетизувати соціальний капітал. Але цю можливість компанії дають для себе, а не заради користувачів.

Цензура та монополія. Майже 90% сайтів зосереджено в руках всього чотирьох хостинг-провайдерів, які підтримують роботу звичних для всіх сервісів: Facebook, Twitter, Airbnb, Uber, Reddit, Netflix. За бажання вони можуть закрити доступ до небажаних для себе платформ.

Те саме можуть зробити й держави за допомогою систем фільтрації, як це робить, наприклад, Китай. Він неодноразово блокував на території країни Twitter, Google та «Вікіпедію» — заради захисту державної таємниці.

Загроза зламу. Децентралізована творчість та централізоване зберігання – ідеальні умови для хакерів. Цілі мільярди даних «лежать» лише у парі центрів обробки даних, немов це головний банк із кількома входами. Сьогодні отримати облікові дані сусіда можна, просто зламавши його «розумний» холодильник.

На світову кібербезпеку йде понад $100 млрд, при цьому щорічний збиток, який може завдати кіберзлочинність, до 2025 року становитиме $10,5 трлн.

Чому децентралізована Web 1.0 стала централізованою Web 2.0

Інтернет-першопрохідці навряд чи думали, що децентралізована мережа стане своєю повною протилежністю, але вони забули про важливий аспект соціалізації — довіру.

У первісному суспільстві люди не вели справи з незнайомцями та працювали лише з рідними та друзями. Саме тому до перших мисливських груп входило по 150 учасників — приблизно стільки зв’язків, згідно з теорією Данбара, людина може підтримувати.

Після першої аграрної революції, коли людина вже не тільки полювала, але також сама займалася виробництвом, почастішали випадки крадіжки. Щоб упорядкувати відносини, у світі з’явилися інститути як довірча третя сторона. Вони фіксують, хто і чим володіє і хто, чим і кому зобов’язаний: чи то податки, платежі, нерухомість, угоди.

Інститути стали посередниками

Записи допомагають «узаконити» відносини, підтвердити у разі чого правоту однієї зі сторін та зміцнити довіру. А інститутами можуть бути банки, уряди, суди, церкви — залежно від сфери.

Як виявилося, така сама система була потрібна й інтернету. Компанії впровадили програмне забезпечення, яке за допомогою алгоритмів та на основі безлічі даних перевіряє надійність сторін. Зросла кількість платформ для відгуків, які дають ділитися своїм досвідом з іншими.

Людина тепер не так боїться сідати в машину до незнайомця, селитися в чужій квартирі або скористатися новим маркетплейсом. Правда, ці нові інститути, як і раніше, належать людині, а вона будь-якої миті може нехтувати інтересами користувача або клієнта на догоду собі.

Web 3.0 – об’єктивність гарантує математика, а не людина

Інститути допомагають фіксувати та регулювати відносини, а їх дані можна використовувати, щоб підтвердити чиїсь міркування. Але всі ці «записи» все одно можуть бути суб’єктивними. Їх автор така сама людина — і упередженість та маніпуляції йому не чужі.

Щоб домогтися об’єктивності, варто виключити з ланцюжка людини-посередника і натомість запровадити блокчейн. Це загальнодоступний децентралізований цифровий реєстр того, хто і чим володіє в мережі: будь то гроші, право власності, медичні записи. Кожен новий запис у цьому реєстрі посилатиметься на попередній, тому всі вони будуть пов’язані як ланцюжок, і підробити їх не можна.

Щоб додавати нові записи, потрібні майнери: на комп’ютерах вони зберігають копії блокчейну, щоб захистити дані від втрати, а також перевіряють та підтверджують транзакції, вирішуючи математичні завдання. Чим потужніший комп’ютер, тим більше шансів впоратися швидше за інших і отримати відсоток із транзакції у вигляді криптовалюти.

Завдяки блокчейну користувачам не доведеться самостійно перевіряти записи – це зроблять абсолютно незнайомі та неупереджені учасники мережі.

На що здатний децентралізований веб 3.0

Право на свій контент отримають автори. Торгувати своїми активами у децентралізованому інтернеті майбутнього можна буде без посередників, які зазвичай диктують свої правила та стягують плату за транзакції. Економіка буде виглядати так:

Кожен користувач – це гаманець.
Кожен його файл – це актив, записаний на гаманець.
Кожна угода — це переказ з одного гаманця на інший.

У першому інтернеті вносити щось своє на сайт міг лише його власник. В інтернеті Web 2.0 створювати щось своє можна будь-кому – ті ж публікації у Twitter. Але все, що користувач робить на сайті, належить самій платформі: як пости, що зберігаються в її базі даних, так і дії, на основі яких вона потім продає рекламу.

Централізований Twitter має всі публікації, а в децентралізованому вони належать авторам

Якби Twitter працював на блокчейні, всі публікації належали б самому автору — тобто були тими самими активами в гаманці. Можливу механіку можна представити так:

Умовний користувач на ім’я Джек приєднується до соціальної мережі, прив’язуючи до облікового запису свій криптогаманець.
Після кожного твіту Джека алгоритм створює файл і поміщає його в децентралізовану систему типу IPFS.
Паралельно з цим алгоритм «чеканить» унікальний NFT-токен, прив’язаний до цього файлу, розміщує його на Twitter-блокчейні та відправляє Джеку в гаманець.
Так Джек стає повноправним власником публікації та може продати її за взаємозамінну валюту — наприклад, «ефір», отримавши з незамінного об’єкта грошовий еквівалент.

Блокчейн завдяки технології смарт-контрактів автоматично перевірить, чи виконали обидва «гаманці» умови угоди, і лише потім завершить транзакцію. Наприклад, якщо Джек, як і обіцяв умовному Марку, відправив свій NFT, йому присуджується обумовлена винагорода.

У гаманці можуть бути різні активи – валюти, об’єкти мистецтва, публікації

Децентралізована мережа – прозора система, де кожен може побачити, у кого скільки активів у гаманці, тому адреси гаманців складаються з чисел та літер: наприклад, 0xec98c7935ae1db71884969919de58cd776cc017c. За бажанням можна прив’язати комбінацію до доменного імені – name.eth або jack.sol.

Економіка без посередників. Децентралізовані фінанси, або DeFi – це криптовалютний Уолл-стріт. Такі послуги дозволяють змінювати та інвестувати у валюту, позичати та забезпечувати кредити. Тільки для транзакцій більше не потрібні банкіри, тому витрати нижчі та немає упередженості.

У DeFi-протоколах на жовтень 2021 року близько $200 млрд.

Децентралізовані організації. Будь-яку компанію, можна представити у вигляді мережі із зацікавлених сторін. Кожна бере участь у процесі на основі певних умов:

Якщо працівник виконав роботу, то одержав зарплату.
Якщо клієнт отримав послугу, компанія отримала оплату.
Якщо позичальник відповідає вимогам банку, отримує кредит.
Якщо інвестор спонсорує фірму, значить отримує ту чи іншу вигоду від неї.

Всі ці умови можна прописати у вигляді смартконтрактів у блокчейні, виключивши менеджерів-посередників. А організувавши децентралізовану автономну організацію (DAO), можна також розподілити між учасниками права на управління у вигляді нативних токенів. Від їхньої кількості залежатиме, на які рішення може вплинути людина, а на які ні.

Ліворуч те, як виглядає централізована структура, а праворуч децентралізована

Теорія нового інтернету має критиків, які вважають, що нові технології:

Недосконалі, дорого коштують, не зрозумілі звичайним людям і шкодять довкіллю, оскільки майнерам потрібні потужні комп’ютери, щоб створювати нові блоки в блокчейні.
Не гарантують абсолютної безпеки та збереження даних, як технології другого інтернету, оскільки все пізнається з досвідом. А його у розробників поки що мало.
Орієнтуються виключно на грошові відносини, а значить інтернет у майбутньому перетвориться на один великий маркетплейс.

Проте майбутня хвиля Web 3.0 виходить далеко за межі грошей і криптовалют, відзначають прихильники. Новий інтернет, за їхніми словами, навпаки, обіцяє побудувати «глобальне село» — світ, орієнтований на людину та міжособистісну взаємодію, яка сприятиме як розвитку технологій та бізнесу, так і просуванню приватних ініціатив.

Втім, так вважали й інші покоління, коли будували першу та другу версії інтернету, і першу врешті-решт монополізувала Google, а другу поглинули сервіси на кшталт Facebook та YouTube. Чи зможе уникнути подібної долі Web 3.0 – покаже лише час, оскільки всі експерименти на ринку залежатимуть від інвестицій.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Gillesdc