За останні десятиліття смертність стала скорочуватися. Винахід антибіотиків, продовження середньої тривалості життя вдвічі та перемога над дитячою смертністю – зайвий тому доказ. Вчені стверджують, що у кожної смерті неодмінно є своя причина. Смерть від старості відбувається не через досягнення вікового порогу, а саме через нездатність якогось органу функціонувати так, як треба для життя людини.
В наші часи людство починає нову війну – війну зі смертю, якій вже був кинутий виклик. У 2013 році Time написала про Calico (“California Life Company”) – компанії, що належить Google, та, що веде розробки у сфері боротьби зі смертю. Не дивлячись на мільярдне фінансування та залучення відомих вчених, діяльність організації тримають в таємниці – офіційні звіти посилаються на розмите формулювання досліджуваних проблем старіння та пов’язаних з ним захворювань, тоді коли результати роботи Calico обіцяють презентувати аж у 2027 році.
Calico була одною з перших компаній, що здійняла інтерес серед венчурних інвесторів, що шукають новий ринок. Еліта Кремнієвої долини, котра виросла з думкою, що все може бути хакнуто, не бачить причин, за якими те ж саме не можна зробити й з нашими тілами. Але навіть якщо взяти це за аксіому, до повноцінної конфронтації людини зі смертю ще далеко.
Ще один цікавий момент у цій темі – життя в цифровому просторі. Сама ідея того, що соціальне життя можливе після смерті – не нова, але дискусії щодо смерті в соціальних мережах все ще подібні до рівнянь з невідомими.
Право
На жаль, питання цифрової спадщини у світі майже або ж зовсім не вирішене, а це значить, що принципи, моделі поведінки та закони ще тільки мають з’явитися у майбутньому. Можливо, навіть розділення на віртуальну та реальну смерть через якийсь час буде вже неактуальним.
Інший важливий аспект – це питання існування персональних даних після смерті людини. Чи маємо ми дбати про приватність листування, фотографій, плейлистів людини після смерті так само охайно, як при житті цієї самої людини?
У 2018 році почав діяти Європейський регламент захисту даних (GDPR) який до персональних даних відносить лише ті дані, які належать живим людям. Тобто, до прикладу, ваші особисті фотографії за чинним законодавством можуть перейти у спадщину вашим близьким та рідним.
Подібним чином все відбувається в Америці. Нещодавнє діло (Estate of Swezey) виявило деяку заплутаність в законах штату щодо управління та розподілу цифрових активів при смерті. У цьому ділі спадкоємець користувача Apple попросив передати йому фотографії покійного, що зберігалися в iCloud.
При цьому, жодне положення у заповіті покійного не вповноважувало представника до отримання такого доступу, але передавало всю решту власності. Але суд виразив думку, що власність містить в собі активи, що зберігаються у віртуальному просторі, а це значить спадкоємець має повне право до отримання доступу в хмарний сервіс iCloud та для цього не потребує окремого судового рішення. А ось для отримання доступу до особистих повідомлень все-таки потрібне окреме судове рішення.
Соціальні мережі та сервіси
На сьогодні в Facebook біля 1.8 млрд мертвих користувачів. Соціальна мережа дозволила спадкоємцям перетворювати профілі в «пам’ятні сторінки», котрі існують вічно. Спадкоємця («legacy contact») можливо призначити ще під час життя. Коли користувач помре, його спадкоємець має надіслати в службу підтримки соціальної мережі спеціальний запит.
Після його підтвердження у профілі покійної людини навпроти імені з’явиться спеціальна помітка (Remembering), а спадкоємець зможе додати на сторінку прикріплений пост з некрологом, хорошими словами про померлого з датою та обставинами смерті. При цьому він може відповідати на запити від нових друзів, змінювати аватарку, тощо. При цьому внести зміни в минулі записи, видалити старі фото або когось з друзів, отримати доступ до листування з друзями покійного спадкоємець не зможе. Ніхто не зможе увійти в обліковий запис чи оновити його, він залишиться замороженим як місце для близьких, аби поділитися своїм горем.
8000 користувачів Facebook помирають щоденно
У 2012 році почалося одне з найгучніших справ у цій сфері – німецька дівчинка загинула після того, як потрапила під потяг, коли їй було 15. В 14 років вона передала усі паролі від своїх облікових записів батькам (в обмін на те, що вони дозволять їй користуватися соціальними мережами). Facebook ще до того, як батьки авторизувалися під обліковим записом встиг зробити сторінку «меморіальною», тому батьки не змогли увійти до профілю. Як результат – 6 років судових тяганин та врешті решт, у 2018 році німецька судова система вирішила діло на користь батьків та постановила соціальній мережі надати доступ батькам до сторінки своєї доньки у повному обсязі, включно з листуванням. Тобто, навіть особисте листування людини не захищене навіть після її смерті.
Як і в Facebook, в Instagram профіль померлої людини можна перетвореним на меморіальний профіль, або ж ближній родич може дати запит на видалення профілю. Для того, щоб зробити профіль меморіальним, Instagram може запросити підтвердження факту смерті – від документів до посилання на некролог або новинну статтю.
The New York Times
Ще один вихід для продовження життя у цифрі – це створення чат-ботів. Такий чат дозволяє спілкуватися з померлим, навіть після його смерті. За основу береться поведінка померлого та стиль його спілкування, які аналізуються за допомогою штучного інтелекту. Тобто розробка «меморіальних» чат-ботів – це лише питання часу.
Як приклад додаток під назвою Replika. Це сервіс, який являє собою спеціальний AI чат-бот. Теоретично, такий чат-бот — це майбутнє для спілкування з людьми, яких вже немає. На сьогодні додаток має понад 200 тис. активних користувачів на місяць та залучив $11 млн від інвесторів, включаючи Y Combinator та All Turtles, бізнес-інкубатор, яким керує колишній гендиректор Evernote Філ Лібін.
Існує з десяток подібних сервісів, проте більшість з них знаходиться у зародковому стані.
Чи повинні ми залишити свою особу «живою» назавжди? Чи повинні ми видаляти сторінки близьких, фактично видаляючи їх з віртуального простору чи залишати їх як меморіали, місця де можна було б прийняти чи виразити свої співчуття, написати кілька хороших слів про померлого, згадати ті світлі часи, коли небіжчик був живим та усміхненим? Чи етично буде «відтворювати» людей в окремих сервісах та чатах-ботах, не отримавши на те дозвіл?
Однозначних відповідей на ці питання годі й шукати. Але навіть такі питання, скоріше етичні, ніж технічні, міжнародні компанії повинні вирішувати. Як підказують політики, поширені в основних соціальних мережах сьогодні, смерть користувача – це не просто видалення облікового запису або навіть залишання його таким, як він є, у стані спокою. Після смерті профілі людей все ще продовжують взаємодіяти з іншими користувачами, де б вони не були…
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО: