Міць та єдність будь-якого суспільства визначається ступенем турботи про особливі категорії громадян. Якщо за певних причин цього не відбувається, ентузіасти та небайдужі люди беруть усе в свої руки.
Юлія Ресенчук, Президент благодійного фонду розвитку комп’ютерних й інформаційних технологій «АІК» — одна із таких людей. В розмові із нашою редакцією вона розповідає про діяльність фонду, його діючи програми й важливість віри у себе:

Юлія Ресенчук, Президент «АІК»
— Як виникла ідея створення «АІК», хто втілював її в життя?
Історія нашого благодійного фонду почалася у 1999 році. Тоді четверо друзів — молодих людей з важкими формами фізичних захворювань, вирішили об’єднатися для взаємодопомоги один одному у вивченні і освоєнні комп’ютера. Незабаром вони придумали своєму об’єднанню назву: «Асоціація інвалідів-комп’ютерників», скорочено «АІК». Асоціацію очолили Євген Монукало і його близький друг Сергій Страпак. На початку свого становлення АІК був неформальним об’єднанням, який діяв на громадських засадах і не мав офіційного статусу юридичної особи.
Після державної реєстрації фонду у 2002 році Євгеном і його командою був придуманий і реалізований цілий ряд нових проектів, серед яких:
- Інтернет-портал «INVAK.INFO», на якому міститься різноманітна корисна і цікава інформація для людей з інвалідністю;
- «комп’ютер – спосіб життя», в рамках якого люди з інвалідністю мають можливість в порядку черговості забезпечуватися безкоштовними комп’ютерами і необхідним програмним забезпеченням;
- «Інтернет без кордонів», завдяки якому члени фонду в міру можливостей забезпечуються безкоштовним інтернетом;
- «веб-студія «VAIK», на сьогоднішній день перейменована в «UNAIK», в якій працюють люди з інвалідністю та створюють сайти на замовлення;
- «світ без обмежень», мета якого боротьба з бар’єрністю в житті людей з обмеженими фізичними можливостями;
- дистанційна школа «АІК», в якій люди з інвалідністю навчалися основам комп’ютерної грамотності;
- «віртуальна біржа праці», на сайті якої розміщувалися резюме інвалідів і вакансії для них від роботодавців;
- «інформаційно-консультаційний центр для інвалідів», в якому люди з інвалідністю отримували юридичні та психологічні консультації та ін.
Але, 11 жовтня 2006 року Євгена не стало, а через півтора року, 22 березня 2008 року з життя пішов і Сергій. Їм було по 26 років. З їх смертю фонд і всі його члени завмерли в скорботі — і лише невелика група, очолювана сестрою Євгена, Оленою Монукало, знайшла в собі сили продовжити діяльність фонду. Завдяки їх зусиллям велика частина соціальних проектів були збережені і існують до сьогоднішнього дня.
За свою активну діяльність фонд, його керівники та активні члени відзначені подяками, почесними грамотами та цінними подарунками від місцевих органів влади і уряду. Перший президент фонду Євген Монукало за активну життєву позицію, вагомий особистий внесок у вирішення питань соціального захисту та реабілітації інвалідів, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом Президента України «За заслуги» III ступеня посмертно.
В кінці 2009 року новим президентом фонду обрали мене, Юлію Ресенчук.
— Чи складно було реалізовувати IT-проект на початку 2000-х? З якими труднощами зустрілись першопрохідці?
Коли починалась наша фактична діяльність, в 1999 році, комп’ютери в нашій країні було чимось новим; їх ще мало хто міг собі дозволити. Звичайно, в ті часи було складно пояснити людям з інвалідністю, що це невідоме їм «ноу-хау» може відкрити для таких людей нові можливості. В ці роки ми почали з того, що навчали людей звичайній комп’ютерній грамотності.
Перші свої кроки асоціація зробила завдяки активній підтримці видавництва «Діалектика». Вони були першими, хто посприяв «АІК» і значимо вплинули на всю його історію. В якості благодійної допомоги видавництво подарувало асоціації спеціальну комп’ютерну літературу і безкоштовно надало можливість вперше в житті учасників увійти в світ інтернету. Крім того, постійна допомога видавництва «Діалектика» дала можливість «АІК» реалізувати його перший соціальний проект «Бібліотека комп’ютерної літератури». Завдяки цьому проекту учасники асоціації мали можливість замовити необхідну книгу, а волонтери доставляли її за місцем їх проживання.
Після цього фонд запустив проект «Комп’ютер – спосіб життя», в якому ми намагались комп’ютеризувати людей з інвалідністю, звертаючись до різних фірм та компаній, які віддавали нам стару техніку, ми її ремонтували і передавали людям, які потребували комп’ютерів. Другий проект «Інтернет без кордонів», в якому ми звертались до різних провайдерів з проханням підключення пільгового, або навіть безкоштовного Інтернету.
З часом діяльність ініціативи почала стрімко рости, тому для захисту прав та відстоювання інтересів своїх членів виникла необхідність у придбанні асоціацією офіційного статусу. У зв’язку з цим керівники «АІК» вирішили створити юридичну особу у формі благодійного фонду. Але на даному етапі асоціація зіткнулася з серйозною проблемою. Більше двох років у зв’язку з бюрократичними перешкодами, неможливістю самостійно пересуватися і відсутністю юридичних знань асоціація не могла зареєструвати свій благодійний фонд.
Ситуація змінилася з появою в асоціації професійного юриста Вадима Ресенчука, також людини з обмеженими фізичними можливостями. Завдяки його зусиллям 14 травня 2002 року Благодійний фонд розвитку комп’ютерних та інформаційних технологій для інвалідів «АІК» був офіційно зареєстрований. Загальними зборами засновників фонду, яке відбулося 4 березня 2002 року, Євген Монукало був обраний президентом фонду, Сергій Страпак — віце-президентом, а Вадим Ресенчук — головою наглядової ради.
— Розкажіть детальніше про те, як працює фонд сьогодні
Засновниками, керівниками і членами нашого фонду є люди з інвалідністю 1 і 2 групи важких форм фізичних захворювань або травм. Головна мета нашого фонду — створити в Україні умови, які забезпечать людям з обмеженими фізичними можливостями гідне і безбар’єрне існування в суспільстві.
Свої цілі і завдання фонд реалізує за допомогою комп’ютерів, інтернету і сучасних комп’ютерних та інформаційних технологій, завдяки яким ми допомагаємо людям з фізичними обмеженнями проходити реабілітацію, вчитися, працювати, брати участь у політичному і громадському житті, захищати свої права, займатися творчістю, отримувати корисну інформацію, спілкуватися і знаходити друзів. Ми намагається сприяти всьому, що розширює життєвий простір таких людей і допомагає їм здобувати навички для самостійного життя.
Ми намагаємось відкрити людям з інвалідністю ті можливості, які може надати ІТ-сфера. Ми впевнені в тому, що саме ІТ-сфера дозволяє людям з інвалідністю, в умовах високої бар’єрності країни бути конкурентоспроможними на ринку праці, адже дозволяє навчатись на працювати дистанційно.
Крім того, ми всіляко намагаємось поширювати ідею незалежного життя та прибирати стереотипи в суспільстві по відношенню до людей з інвалідністю. Все це ми робимо власними зусиллями, пишемо проекти, шукаємо донорів та спонсорів.
— До «АІК» може звернутись будь-яка людина з інвалідністю та бажанням реалізувати себе в IT? Наскільки важливі професійні навички та освіта?
Наш фонд тому і існує щоб люди з інвалідністю, які не мають ніяких професійних навичок та відповідної освіти змогли отримати знання, досвід та шанс на ринку праці. Але для нас важливо брати в проекти по навчанню дійсно мотивованих людей, які хочуть отримати роботу, а не лише задовольнятись пенсією за інвалідністю.
Здебільшого люди з інвалідністю в нашій країні ведуть малоактивний та споживацький спосіб життя. А ми намагаємось розповідати нашим учасникам про те, що треба прагнути бути незалежною та успішною людиною і не сидіти на шиї у батьків та держави.
— Чи отримує «АІК» належну спонсорську і державну підтримку на сьогодні?
Від початку нашої діяльності усі наші проекти підтримувались завдяки небайдужим людям і волонтерам. Хтось дарував комп’ютери, хтось безкоштовний інтернет, книжки, грошову допомогу і т.д.
Останні три роки ми почали вести гранти, тому зараз усі наші кошти є цільовими на реалізацію соціальних проектів. Але ми також, як і раніше звертаємось до наших партнерів та друзів, які довгі роки допомагають нам в нашій діяльності, якщо комусь з наших членів конче необхідний ноутбук, або інтернет, або допомога з операцією. Звичайно, що ми не в змозі допомогти усім, так як в Україні близько трьох мільйонів людей з інвалідністю, тому пріоритети в допомозі ми віддаємо тим людям, які вже приймали участь в якомусь нашому проекті і кого ми особисто знаємо.
Ми ніколи не звертались по допомогу до держави.
— Чи плануєте відновлювати призупинені проекти Дистанційної школи «АІК» та Біржи працевлаштування для інвалідів?
Дистанційна школа АІК не те щоб призупинена, цей проект ми модернізували та змінили назву. Зараз в нас є проект «Кожен має право на працю», який ми реалізовуємо спільно з МБФ «Фонд Східна Європа», за фінансової підтримки МБФ «Всесвітня єврейська допомога».
Проект спрямований на поліпшення ситуації з працевлаштуванням людей з інвалідністю в Україні шляхом навчання їх професій ІТ-сфери.
В рамках цього проекту ми, спільно з Університетом «Україна», створили навчальну платформу і проводимо для людей з інвалідністю декілька ІТ-курсів. Після чого сприяємо в працевлаштуванні тих людей, які успішно закінчують наші курси.
— Як ви ставитеся до співпраці з аналогічними міжнародними організаціями?
Ми відкриті для будь-якої співпраці, яка буде іти на користь людям з інвалідністю. Тому ми, звичайно, відносимось до цього дуже позитивно. Ми дружні та маємо друзів в різних країнах світу.
— Які плани в «АІК» на 2016 рік?
В цьому році ми плануємо активно вести проект «Кожен має право на працю», а також маємо ще декілька ідей проектів, які готуємо до реалізації.
— Дякуємо за розмову. Завершити хотілося би Вашими побажаннями для наших читачів
Завжди вірити в себе! Ніколи не здаватись! Жити на повну!