Багато людей готові витрачати гроші, щоб створити генетичні копії своїх улюбленців. За великі гроші компанії готові створити фізичні копії котів та собак, а в майбутньому прагнуть клонувати види тварин, що зникають та переносити розум у нові тіла. Якщо є попит на ринку, то в чому тоді проблема? У статті ми розповімо як працює бізнес на основі клонування тварин.
У січні 2019 року підприємець Хуанг Ю (Yu-Shan Huang) втратив британського кота на ім’я «Часник». Кіт помер від проблем з нирками. Хуанг спочатку поховав кота, але не зміг змиритися з втратою. Через деякий час він відкопав свого улюбленця та поклав в холодильник для збереження ДНК.
За його словами, Часник був особливим котом, якого неможливо замінити іншим. Але кіт не залишив потомства, клонування було єдиним виходом, щоб повернути його до життя.
Так Хуанг відкрив для себе Sinogene — комерційну китайську компанію по клонуванню тварин. Через сім місяців роботи та за 250 тис. юанів ($35,4 тис.) в Sinogene офіційно заявили, що компанії вдалося створити першого в країні клонованого кота.
Sinogene – не єдина компанія на ринку, південнокорейська Sooam Biotech вже більше десятка років клонує собак та сільськогосподарських тварин, а у 2018 році Барбара Стрейзанд (Barbra Joan Streisand) двічі клонувала загиблу собаку Саманту в техаській компанії ViaGen. Вартість такої процедури від $50 тис. до $100 тис.
Sinogene: у Китаї нема заборон, лише бізнес, який набирає популярності
Китай може перетворити клонування тварин в життєздатний бізнес через одержимість їх господарів. За даними пекінського агентства Gouminwang, витрати на домашніх тварин в Китаї у 2019 році досягнув $28,2 млрд, по усій країні нараховується 55 млн домашніх собак та 44 млн домашніх котів та попит на них зростає.
Генетичні експерименти в Китаї мають попит. Китайські вчені першими у світі клонували приматів, редагували ембріони шимпанзе для вставки генів, пов’язаних з аутизмом та психічним захворюваннями та створили надсильних собак за допомогою генетичних змін.
У країнах, де ведуть експерименти по клонуванню домашніх тварин, вони не регулюються, але в Китаї етичні бар’єри особливо низькі – у країні нема закону, що засуджував би жорстоке поводження з тваринами. Китайці взагалі не вважають, що використання тварин для медичних досліджень або тестування косметики є жорстокою поведінкою, або ж що клонування домашніх тварин – це неетично та може завдати шкоди.
«Клонування задовольняє духовні потреби господаря тварини та робить його щасливим. Існує ринковий попит. В чому ж тоді проблема?» — каже Ван Чудуань, професор сільськогосподарського університету в Пекіні.
Sinogene вирішили почати клонування домашніх тварин у 2015 році після вивчення попиту. Компанія клонувала понад 40 собак, серед яких шнауцери, шпіци та мальтійські болонки, частина з яких були домашніми тваринами, а інша – медичними піддослідними.
Вартість такої процедури становить біля $53 тис., вже більше сотні людей зберегли ДНК своїх тварин для створення клонів, заявляє виконавчий директор Мі Джідонг. За його словами, виростити собаку буде дорожче кота через дуже коротке «вікно» для збору яйцеклітин.
Мі Джідонг
Аби клонувати Часника, вчені імплантували клітини, взяті зі шкіри «оригінальної» тварини, в яйцеклітини інших котів. Для цього з яйцеклітини видаляється ядро та заміщується ДНК мертвої тварини, а потім за допомогою електричної чи хімічної дії клітини починають ділитися та утворюється ембріон.
40 клонів-ембріонів Часника імплантували у четвірку сурогатних матерів-кицьок. З трьох вагітностей дві призвели до викиднів, одна пройшла успішно, заявляє керівник групи медичних експериментів Sinogen Чен Бенчі (Benchi Chen).
21 липня 2019 року народився клон Часника. Журналісти The New York Times прийшли до лабораторії та порівняли побачене з «котячою версією антиутопії “Розповідь служниці”» – сіро-білий клон Часника спав зі своєю сурогатною матір’ю іншої породи, а потім грав з хутряним м’ячиком, поки три вагітних сурогатних кішки спостерігали за ним з кліток.
Новий кіт-клон залишиться в лабораторії ще на місяць, а потім його передають господарю. Під час своєї першої зустрічі з новим улюбленцем, господар Часника Хуанг виявив, що клонування не допомогло створити повну копію колишнього кота – у клона був відсутній шматочок чорного хутра на підборідді.
Sinogene підтвердила, що клони можуть мати невеличкі відмінності у кольорі хутра або очей, але найнята ними стороння фірма підтверджує відповідність ДНК.
«Я збрешу, якщо скажу, що не розчарований. Але я готовий визнати певні обмеження технологій», — заявив Хуанг виданню The New York Times.
У Sinogene великі амбіції: наступними цілями компанії стануть коні та тварини, що знаходяться на межі вимирання – панди та китайські тигри.
При презентації клону Часника виконавчий директор компанії Мі Джидонг заявив, що розглядає використання технологій штучного інтелекту, щоб трансплантувати клонам спогади ще живих тварин. Поки Sinogene не працює над цим, але спеціалісти впевнені, що технології штучного інтелекту здатні трансплантувати навіть свідомість тварини.
Sooam Biotech: «позачасові близнята» від скандального лікаря
У 2004 році хірург Сеульського національного університету Хван У Сок став співавтором наукової статті в журналі Science, в якій він заявив, що його команді вдалося вдало клонувати людський ембріон.
Хван у Сок
У 2005 році він створив першу у світі клоновану собаку – він використав клітини афганської борзої Снупі для створення клону-ембріону та імплантував його в 123 сурогатні матері, з яких тільки одна змогла народити цуценятко, яке вижило.
Його назвали «гордістю Кореї» та «королем клонів», портрет Хвана з’явився на поштових марках, а корейська авіакомпанія подарувала йому за цю працю сертифікат на 10 років безкоштовних польотів.
У 2006 році Хвана виключили з університету та звільнити – з’ясувалося, що він сфабрикував дослідження, отримав гроші від уряду та незаконно платив за донорські яйцеклітини від жінок-дослідників. Його засудили до двох років ув’язнення, але він зміг уникнути покарання після каяття та прохання про помилування.
Після цього Хван (Dr. Woosuk Hwang) заснував компанію Sooam, аби продовжити свої дослідження. Він почав з клонування свиней та корів, які досі залишаються основним бізнесом компанії, а у 2007 році з Хваном зв’язався представник мільярдера Джона Сперлінга (John Spurling), чия дівчина переживала через смерть собаки Міссі. Хван клонував Міссі у 2009 році та після цього почав комерційне клонування собак.
За думкою Хвана, багато людей хочуть клонувати своїх собак, тому що для них домашня тварина – повноцінний член родини. Вони хотіли б як можна довше продовжити спілкування з домашнім улюбленцем. Але він попереджує, що клієнти не отримують повноцінну копію собаки: клони схожі на оригінал та мають спільні риси, але в них нема спогадів оригіналу та їх характер може відрізнятися.
«Клоновані цуценята схожі на близнюків, народжених у різний час. Це позачасові близнята», — заявив Хван.
Вартість клону складає від $100 тис. до $150 тис. Такі ціни пояснюються тим, що донорські яйцеклітини можна використовувати лише двічі на рік, їх не можна вирощувати в лабораторії. Більш того, не існує ефективних технологій по дозріванню яйцеклітин, тому доводиться використовувати одразу декілька матерів – процес клонування довготривалий, дорогий та важкий.
ViaGen
У березні 2017 року Барбара Стрейзанд (Barbra Joan Streisand) зізналась, що її цуценята Вайолетт та Скарлетт – насправді клони улюбленої собаки Саманти, котрих виростила техаська компанія по клонуванню домашніх тварин ViaGen Pets.
Клони Саманти на могилі «матері»
ViaGen була заснована у 2002 році, компанія спочатку збирала та зберігала ДНК корів, свиней та коней. Потім вона купила частину біологічних тканин в першій в історії компанії по клонуванню кішок Genetic Savings and Clone, котра була заснована в Каліфорнії у 2004 році та закрилась у 2006 році через банкрутство.
Також ViaGen придбала патенти на технології вчених, які клонували вівцю Долі та продала ліцензію на використання Sooam. З 2017 року у ViaGen власна технологія клонування тварин. Вперше компанія клонувала собаку у 2017 році, а вже до осені 2019 року клонувала біля сотні тварин.
Критика клонування та вплив досліджень на лікування людських захворювань
За думкою критиків, клонування тварин – нелюдяно та малоефективно, а гроші краще витратити на догляд за справжніми тваринами, пише The New York Times. Наприклад, незрозуміло, що буде відбуватися з тваринами та їх потомством, якщо клони змішаються з рештою генофонду.
Біоетик Джессіка Пірс (Jessica Pearce) з Колорадського університету вважає, що використання кішок у якості сурогатних матерів для виробництва клонів можна зрівняти з тим, якби перетворити жінку в фабрику по народженню дітей. «Кішка використовується як засіб досягнення чужої мети», — заявила вона.
За словами Хвана з компанії Sooam, його технологія клонування відповідає усім нормам етики, а процес постійно вдосконалюється та колись замість донорських яйцеклітин будуть використовуватися вирощені зі стовбурових клітин. Вже зараз замість сотні сурогатних тварин достатньо використати лише трьох собак, розповів Хван виданню Vanity Fair у 2018 році.
Клони Sooam
Також Хван вважає, що технологія клонування може допомогти людям. У результаті досліджень Sooam у сфері стовбурових клітин та розвитку ембріонів були створені десятки наукових робіт про те, як розвиваються клітини у тварин, та про більш ефективні підходи до лікування людських захворювань, таких як хвороба Альцгеймера та діабет.
Sooam має грант від уряду Південної Кореї на створення моделі для скринінгу ліків проти меланоми, в знак поваги до «Парку Юрського Періоду» Хванг планує використати неушкоджену тканину Сибірського мамонта для відродження вимерлих і видів тварин, що зникають за допомогою донорських яйцеклітин сучасних слонів.
Але провідний спеціаліст по стовбуровим клітинам та клонуванню в Бостонському інституті Уайтхеда Рудольф Хениш (Rudolf Jaenisch) вважає, що клонування неефективне.
«Ви втрачаєте багато клонів, декотрі помирають при трансплантації. Також ви отримуєте аномальні зміни в ДНК тварини по мірі його старіння. Коли компанії просто беруть соматичні клітини старих тварин та вживлюють їх в яйцеклітину, яка має вирости з ембріона в життєздатну тварину, вони зберігають помилки старої ДНК, котрих не було б в ембріоні, який отримали природнім шляхом. Більшість клонованих собак не проживуть так довго, як звичайні.» — каже Рудольф Хениш.
Долею невдалих клонів цікавиться і біоетик зі Стенфорда Хенк Грилі: «Вони народжуються мертвими або ж понівеченими? Вони народжуються з болем?». За його словами, клонування собак неетично, тому що викликає більше страждань, ніж природне розмноження.
Для народження клонів сурогатним матерям часто вводять гормони, аби зробити їх чутливими до ембріонів, пише Vanity Fair.
«Це ж ті самі гормони, котрі люди використовують під час ЕКО. Вони шкідливі для собак, особливо, коли процес повторюється знову і знову», — вважає керівник дослідницької лабораторії по репродукції та стовбуровим клітинам Че Мен Джей Ко в університеті Іллінойсу.
Поки компанії не зацікавлені в клонуванні людей як по етичних, так і по технологічних нормах. Наприклад, для клонування двох приматів, генетично близьких до людини тварин, знадобилося 63 сурогатних мавп.
«Ви можете уявити собі схвалення клінічних випробувань клонування на людях і використання такої кількості сурогатних матерів? І що робити, якщо в результаті ми отримаємо знівечену або пошкоджену дитину?» — ставить питання біоетик Хенк Грілі.
Але дослідник вважає, що може пройти зовсім небагато часу, перед тим, як вбиті горем батьки-мільярдери не намагатимуться клонувати втрачену дитину.
«Якщо збожеволілі батьки будуть згодні, що клон хоча б на 85% буде схожим зовнішністю та характером на дитину – це тільки питання часу, поки хтось не витримає і не спробує дати технологіям шанс. Якщо з’явиться попит – ринок зробить все можливе, аби його задовольнити», — вважає науковий журналіст та письменник Девід Ірвінг (David John Cawdell Irving).
Вчені вважають, що звичайне клонування не підходить для людей та вже застаріле, а справжній науковий прорив полягає не тільки в клонуванні людини, а в тому, щоб переписати ДНК — це допоможе краще лікувати хвороби й створити поліпшені версії людей.
«Нема сенсу просто копіювати людину, ми хотіли б створити покращену версію з відредагованою ДНК, котра не боїться раку», — говорить Джордж Черч, гарвардський генетик, який також працює над клонуванням мамонту.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО: