Дивовижні прориви в галузі генеративного штучного інтелекту, розумних роботів та безпілотних автомобілів знову змушують нас турбуватися про те, що передові технології замінять людей та зменшать попит на робочу силу. Деякі провідні технооптимісти Кремнієвої долини навіть стверджують, що ми рухаємося до майбутнього, де все за нас зможе робити штучний інтелект.
Побоювання щодо майбутнього робочих місць не нові. Розбираємось, що думають на цю тему аналітики та економісти, і чого можна очікувати від нашестя штучного інтелекту у наше життя.
Це вже було?
Так, і неодноразово. Як людство ми переживаємо четверту технологічну революцію, а технологічних сплесків було значно більше.
Простий приклад – заміна тягової кінської сили на автомобілі. Нікому не треба пояснювати, що на довгій історичній перспективі автомобільна галузь створила набагато більше робочих місць, ніж знищила.
З зовсім недавньої історії — початок 2010-х років був часом високого рівня безробіття, насамперед тому, що економіка щосили намагалася оговтатися від фінансової кризи 2007–2009 років. Але також це був час дивовижних нових технологій: з’явилися смартфони, соцмережі набирали обертів, з’явилися проблиски безпілотних автомобілів. Чи можуть ці досягнення бути пов’язані зі слабким попитом на робочу силу? Чи можуть вони віщувати безробітне майбутнє?
Телефоністки, яких «звільнив» технологічний прогрес
Важко визначити єдину причину такого складного явища, як падіння зайнятості: це може бути просто результатом млявого економічного зростання.
Стає все очевидніше: нові технології змінюють структуру зайнятості. І хоча в цьому немає нічого нового, масштаби викликають тривогу, як і швидкість, з якою це відбувається.
А що кажуть візіонери штучного інтелекту?
Олії у вогонь нещодавно підлив Ілон Маск. Наприкінці минулого року в бесіді з прем’єр-міністром Великобританії Ріші Сунаку він заявив, що настане час, коли «ніяка робота не знадобиться» завдяки штучному інтелекту.
Прориви в галузі генеративного штучного інтелекту, очевидно, змінять економіку та ринки праці. Але на жаль, поки що немає переконливих доказів того, що ми знаходимося на шляху до майбутнього, де не потрібно працювати.
Інші візіонери штучного інтелекту більш обережні у своїх оцінках, хоч і сходяться на тому, що штучний інтелект дозволить нам менше працювати, але за умови відповідального ставлення до технології.
Так, Білл Гейтс вважає, що ми зможемо більше сконцентруватися на тому, де машина не може замінити людину — на соціальну діяльність. Сем Альтман також впевнено говорить про світле, майбутнє з приходом штучного інтелекту, де головне питання — справедливий перерозподіл багатства, який впаде на суспільство за допомогою штучного інтелекту.
Що кажуть дослідження?
Навіть оптимістична оцінка наслідків розвитку генеративного штучного інтелекту від Goldman Sachs передбачає, що його вплив на зростання продуктивності становитиме близько 1,5% на рік протягом наступних 10 років, разом додавши 7% зростання світового ВВП. Тобто вплив на економіку є, але не такий вже й великий, що не повинно викликати потрясінь.
Вплив застосування штучного інтелекту на щорічне зростання продуктивності праці за 10 років.
Goldman Sachs вважає, що приблизно дві третини робочих місць у США «схильні до певної міри автоматизації за допомогою штучного інтелекту». Проте це висновок часто інтерпретується неправильно. Це зовсім не означає, що всі ці робочі місця будуть заміщені. Для багатьох працівників штучний інтелект стане частиною робочої рутини та не обов’язково призведе до звільнень.
Частка робочої сили, яка зазнає автоматизації за допомогою штучного інтелекту
Що каже наука?
У 1930 році відомий британський економіст Джон Кейнс попередив, що ми «страждаємо від нової хвороби», яка називається технологічним безробіттям. Це відбувається, коли досягнення в економії праці випереджають темпи, з якими суспільство може знайти нові засоби застосування цієї праці.
Щоб усе це зрозуміти, Карл Комптон, президент Массачусетського технологічного інституту та один із провідних вчених того часу, у статті 1938 року провів чітку різницю між наслідками технічного прогресу для «промисловості в цілому» та наслідками для окремих людей, часто вкрай болючими.
«Для промисловості загалом технологічне безробіття — це міф». — сказав Карл Комптон, президент Массачусетського технологічного інституту у 1938 році.
Технології створюють нові галузі та розширюють ринок, знижують собівартість виробництва, щоб зробити товари доступними для широкого кола покупців. Одним словом, технологічний прогрес загалом створює більше робочих місць.
Але не всі погоджувалися з висновками Комптона. Наприклад, Старк, провідний журналіст із трудових питань New York Times, вважав, що головне питання в тому, «чи не призведе технологічний прогрес до скорочення робочих місць швидше, ніж до створення»? Як сказав Старк, навіть ті, хто погоджувався з тим, що робочі місця відновляться «в довгостроковій перспективі», були стурбовані тим, що «витіснені наймані працівники повинні їсти та піклуватися про свої сім’ї «в короткостроковій перспективі».
Як пояснив Старк, занепокоєння полягало в наступному: як швидко підвищення продуктивності призведе до зниження цін та збільшення попиту?
Старк зібрав дані про значне зростання продуктивності внаслідок нових машин та виробничих процесів у різних секторах економіки. Теоретично, як стверджував Комптон, це означало більше товарів за нижчою ціною і — знову ж таки теоретично — більший попит на ці дешевші товари, що призводило б до збільшення кількості робочих місць.
На початку 1960-х років безробіття було високим, і в 1962 році журнал MIT Technology Review спробував вгамувати паніку, опублікувавши есе Роберта Солоу, економіста Массачусетського технологічного інституту, який отримав Нобелівську премію 1987 року за пояснення ролі технологій в економічному зростанні віком 99 років.
У статті під назвою «Проблеми, які мене не турбують» Роберт Солоу висміяв ідею, що автоматизація веде до масового безробіття. Але, як і Комптон, Солоу визнав проблему, пов’язану зі швидкими технологічними змінами.
Ілюстрація до статті Р.Солоу «Проблеми, які мене не турбують»
На початку 2010-х років знову розпочалися дебати. На той час стало ясно, що оптимізм Комптона не обґрунтований: технічний прогрес не призводить до неминучого зростання кількості робочих місць, і проблема не обмежується кількома конкретними місцями та галузями.
У статті під назвою «Як технології знищують робочі місця» економісти Ерік Бріньольфссон та Ендрю Макафі стверджували, що технологічні зміни знищують робочі місця швидше, ніж створюють їх. Передові цифрові технології призводили до скорочення робочих місць у багатьох галузях економіки, створюючи загрозу технологічного безробіття.
Одне з найважливіших питань — скільки нових робочих місць буде створено штучним інтелектом, навіть якщо наявні зникнуть?
Оцінити таке створення робочих місць надзвичайно складно. Девід Аутор та його колеги з MIT нещодавно підрахували, що 60% робочих місць у 2018 році припадало на професії, які не існували до 1940 року. Одна з причин, через яку інновації створили багато нових робочих місць, полягає у збільшенні продуктивності праці.
Погана новина в тому, що цьому тренду створення нових робочих місць протистоїть руйнівний вплив автоматизації, коли вона використовується для простої заміни працівників. Тому одне із ключових питань зараз — чи прискорюється автоматизація?
Але в нас є вибір, вважають вчені: ми можемо використовувати технології, щоб просто замінити робітників, або для посилення їхніх навичок та можливостей, що призведе до економічного зростання та створення нових робочих місць.
Однією з сильних сторін есе Комптона у 1938 році була його теза, що компаніям необхідно взяти на себе відповідальність для пом’якшення хворобливості будь-якого технологічного переходу. І це ще залишається актуально.
Компанії, які займаються розвитком штучного інтелекту отримують безпрецедентну владу і багатство, і їм також необхідно взяти на себе відповідальність за те, як ці технології впливають на працівників, вважають науковці. І таким чином ми як людство зможемо обирати, як саме штучний інтелект визначатиме майбутнє роботи.
І до честі візіонерів та подвижників штучного інтелекту (того ж С.Альмана) вони виступають за те, щоб політики активно включалися в процес регулювання впливу технологій на розвиток суспільства та пом’якшували негативні наслідки впровадження штучного інтелекту.
Отже, є великий шанс на пом’якшення проблеми робочих місць через нашестя штучного інтелекту.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО: