Використання сучасних технологічних розробок в освіті — це не тільки онлайн-курси та шкільна програма по Skype. Інформаційні технології здатні підвищити рівень аналітичної роботи з даними, надавати уточнену статистику, яка, в свою чергу, допоможе модернізувати шкільну освіту в Україні.
Про відкриті дані в освітній галузі напевне знає наш сьогоднішній співрозмовник — аналітик Ірина Когут, одна з авторок проекту «Шкільна карта України» від центру CEDOS. Ми розпитали, як формується єдина база інформації про шкільну освіту та як новий ресурс допоможе українським школам стати краще:
— Ірино, розкажіть, для початку, чиїми зусиллями реалізовано інтерактивну базу статистики українських шкіл? Хто автори проекту?
Проект здійснювався командою незалежного аналітичного центру CEDOS за фінансової підтримки Open Society Foundation. Проект виконували аналітики Ірина Когут та Ігор Самохін, а також програміст Наталя Онищенко.
— Що саме ви хочете змінити своєю ініціативою в галузі освіти: надати батькам можливість контролювати освіту дітей чи покращити фінансування шкіл? Яка глобальна мета проекту?
Метою проекту є сприяння якості публічних дискусій про освіту, розширення кола людей, які можуть писати, говорити та робити висновки для себе про стан системи освіти. Чим відкритішою та повнішою є інформація про якусь зі сфер життя суспільства, тим більше з’являється організацій, активістів, спонтанних самоорганізованих груп, які слідкують за цією сферою. Якщо говорити конкретно: доступність і відкритість даних про стан шкільної мережі, фінанси і навчальні досягнення учнів дозволяє підвищити ступінь участі громадян у прийнятті обґрунтованих інформованих рішень щодо освіти; спрощує проведення фахових досліджень та журналістських розслідувань; робить більш ефективною комунікацію різних залучених сторін — влади, педагогів, батьків, журналістів, бо у них з’являється спільне поле для гри на основі фактів, дозволяє цим залученим сторонам краще оцінювати адекватність цілей, які пропонуються владою, та поступ на шляху до їх втілення.
— Хто стане цільовою аудиторією «Шкільної карти України»?
Ми не чекаємо, що у карти одразу з’явиться масова аудиторія. Вона спрямована на людей, які системно цікавляться середньою освітою і хочуть розуміти, якою вона є зараз і що у ній потрібно змінити. Ми хочемо допомогти таким людям — батькам, вчителям, журналістам, дослідникам, навіть чиновникам, — сформувати уявлення про українську школу не лише на основі повсякденного досвіду, але й ґрунтуючись на фактах і дослідженнях. Також ми дуже сподіваємося, що наші відкриті дані зможуть використати інші аналітики (як з наукових інституцій, так і з громадського сектору), щоб дослідження, розробка і впровадження освітньої політики відбувалися більш інтенсивно і якісно, а рішення, які приймаються на їх основі, були кращими.
— У жовтні Кабінет Міністрів відкрив близько 300 реєстрів на порталі data.gov.ua. Чи Ваш проект пов’язаний з урядовою ініціативою поширення відкритих даних, можливо, з відкритих реєстрів берете статистичні дані?
Ми всіляко вітаємо урядові ініціативі, що пов’язані з відкриттям даних, і плануємо користуватися ними (зокрема, порталом e-data, де публікується інформація про використання публічних коштів). Проте поки що відкриті дані у сфері освіти — справа завтрашнього дня. Відкритим є лише реєстр вищих навчальних закладів. Що стосується середньої освіти — Міністерство освіти має у розпорядженні лише зведені статистичні дані з обмеженим потенціалом для аналізу. Частина з них публікується Державним комітетом статистики, проте у форматі, дуже далекому від ідеї відкритих даних. Тобто МОН ще має проробити велику роботу по збору повної структурованої бази даних, і одночасно відкрити до неї доступ.
Поки що ми звернулися за мікроданими (тобто статистикою з кожної школи) до Інформаційної системи управління освітою, яка знаходилася у розпорядженні недержавної прибуткової установи. Зараз триває процес перемовин з приводу передачі цієї системи у розпорядження МОН. Інше джерело даних, Український центр оцінювання якості освіти, публікує результати ЗНО у себе на сайті, проте, на жаль, не у форматі відкритих даних, тож користувачам, команді CEDOS зокрема, доводиться витрачати досить багато часу, щоб експортувати дані та інтегрувати їх з даними з інших джерел.
— Будь ласка, розкажіть, як налагоджена робота «Шкільної карти України» з технічної точки зору. Де збираєте статистичні дані, як обробляєте їх, як реалізовано захист інформації від хакерів?
Поки що ми не можемо похвалитися автоматичним оновленням нашої бази даних, дані доводиться експортувати та обробляти у ручному режимі. Власне, тому одним із наших завдань є вплив на розпорядників даних (у першу чергу, Міністерство освіти), аби вони налагодили збір та публікацію освітньої статистики на регулярній основі, а також відкрили доступ до неї (скажімо, через API). У свою чергу, ми також ближчим часом забезпечимо доступ до нашої бази через API. Оскільки наша база даних не містить персональних даних чи конфіденційної інформації, то вона не потребує особливих заходів із захисту даних. Вона є частиною сайту CEDOS, тому всі звичайні заходи з захисту веб-сайту стосуються і її.
— Зрозуміло, що така інтерактивна база статистики дуже об’ємна. Як відслідковуєте оновлення та корегуєте інформацію на своєму ресурсі?
Наша база містить дані з освітньої статистики, фінансування та результатів навчання. Частина з них з’являється із фіксованою регулярністю (переважно раз на рік), тож ми оновлюватимемо базу у тому ж режимі. Інформація про фінансові транзакції може оновлюватися частіше, коли поповниться функціонал порталу e-data — власне, з тією ж частотою, як відбуватимуться транзакції, у режимі реального часу. У майбутньому, якщо Міносвіти налагодить автоматизованим збір даних з навчальних закладів, коли звіт буде подаватися не раз на рік, а у режимі реального часу, наша база та аналітичні інструменти змінюватимуться синхронно.
Також ми плануємо розширювати інструментарій, який доступний користувачам. Окрім нових візуалізацій, наприклад, ми хочемо зробити програму для розрахунків фінансової та кадрової ефективності освітньої мережі.
— Ви згадували про контакт з Міністерством освіти. Якщо можна, поділіться враженнями від співпраці з державним апаратом: чи є підтримка, чи сприяють реалізації проекту?
Ми отримали листа підтримки від МОН, оскільки планували збирати первинні статистичні дані з районних і міських управлінь освіти через запити на публічну інформацію. Однак виявилося, що більшість місцевих управлінь не зберігають ці дані у електронному вигляді, та й не усі дали відповідь на запити (дехто, наприклад, Київський департамент освіти, надав інформацію). На жаль, нічим іншим Міністерство посприяти не могло, оскільки воно саме не має даних, які містяться у нашій базі. Ми сподіваємося, що воно активно користуватиметься результатами нашої роботи.
Також ми звернулися із запитом в Універсальний Центр оцінювання якості освіти (щодо результатів ЗНО), проте через конфіскацію серверів вони не змогли нам допомогти. Висновок, який можна зробити з досвіду збору даних для «Шкільної карти»: розпорядники інформації (перш за все, органи влади та державні установи) невдоволені необхідністю надавати інформацію у відповідь на запит, це забирає час співробітників, тому відповіді часто надаються довго, у порушення термінів відповіді. Хочеться порадити їм спростити життя і собі, і користувачам інформації, і просто викладати інформацію у форматі відкритих даних.
— Закінчується рік; яких результатів плануєте досягти у 2016-му і чи будете об’єднувати свої зусилля із іншими соціальними ініціативами із модернізації шкільної освіти?
Наші найближчі плани — досягнути охоплення 100% шкіл (зараз це 87%), отримати дані на поточний навчальний рік, зробити API. Наступного року ми сподіваємося і повніше покрити напрямок навчальних досягнень (результатів ЗНО) та їх зв’язку з характеристиками освітньої мережі і соціально-економічними факторами; розробити програму на основі наших даних для місцевих управлінь освіти, щоб вони могли розраховувати економічну доцільність того чи іншого варіанту мережі шкіл в районі, відслідковувати і аналізувати усі фінансові транзакції, які стосуються середньої освіти. Мрія на довший час — зібрати інформацію за декілька років, щоб побачити динаміку розвитку освітньої системи України. Також ми плануємо зробити Edustat порталом даних не лише про середню освіту, але й про усі інші рівні освіти — від садочків до аспірантури.
— Дякуємо за розмову. Наостанок — Ваші побажання нашим читачам
Бажаємо, щоб у всіх вас були ресурси та натхнення не шукати індивідуальні вирішення соціальних протирічь, а робити кращим суспільство в цілому — тобто не шукати кращі школи для своїх дітей, а добиватися, аби кожна школа в Україні була класною.