Для чого Китаю освоювати космос та про що китайці пишуть в науковій фантастиці

В кінці цього року у межах місії «Чаньэ-4» Китай спробує посадити місяцехід на темну сторону Місяця та розвернути там експериментальну станцію на якій винахідники спробують виростити картоплю.


Ціль місії «Чаньэ-5» — за допомогою роботів побудувати базу до прибуття екіпажу на Місяць. До 2020 року Китай збирається висадитись на Марс. До 2022 року вони планують створити власну версію Міжнародної космічної станції. Китай також працює над створенням сонячної батареї в космосі.

В країні планують замінити ракетоносії, що були розроблені ще в 1970-х роках на нові – «Чанчжэн-8». Вони являють собою багаторазові ракети, які працюють на чистішому і безпечнішому паливі.

Космічні польоти Китаю

Журналістка Ніколь Кобі (Nicole Kobe) розповідає, що у 2016-2017 роках Китай був свого роду нездарою. Ракета «Чанчжэн-5» впала в океан через кілька хвилин після зльоту. У квітні 2018 року впала ракета під назвою «Тяньгун-1» — прототип космічної станції втратив зв’язок з центром управління польотами. Він упав у південній частині Тихого океану, майже повністю згорівши в атмосфері.

Однак в Китаї звісно є й успішні проекти. Наприклад, країна завершила виробництво найбільшого радіотелескопа з одним параболічним відбивачем. Журналістка говорить про те, що якщо інопланетяни вирішать зв’язатися з землянами, то скоріше за все, слухавку першими візьмуть китайці.

Також Китай розмістив супутниковий ретранслятор «Цюєцяо» зі зворотного боку Місяця. Китай відправив власний місяцехід «Юйту», який міг вільно переміщатися по поверхні Місяця протягом двох років. Було почато будівництво власної космічної станції «Тяньгун-1», яка буде готова тоді, коли закінчиться строк МКС.

Навіщо Китаю освоювати космос

Джон Логсдон (John logsdon), засновник Інституту космічної політики при університеті Джорджа Вашингтона вважає, що Китай слідує своїм мотивам та інтересам та самостійно визначає чим він хоче займатися, не намагаючись порівнятися або конкурувати з іншими державами в космічній справі.

Китайський уряд регулярно опубліковує плани космічної програми. Логсдон розповів що саме по пілотованим людьми польотам в космос Китай поставив перед собою довгостроковий план ще в 1992 році, виконуючи його точно згідно з графіком. Колишні досягнення Китаю краще всього показують, чого країна прагне в майбутньому.

На фото екрану в космічному центрі Цзюцюань зображені китайські астронавти. Зліва направо: Лю Ван, Цзин Хайпен та Лю Ян в космічному апаратові «Шэньчжоу-9» під час підготовки до стикування з модулем «Тяньгун-1» 18 липня 2012 року.

Збільшення воєнної сили

Завдяки публікації планів відомо про деякі космічні проекти Китаю, але невідомо ще для чого саме вони реалізуються. Ніколь Кобі розглядає декілька причин, одна з них – збільшення військової сили. Згідно з її теорії, космос тісно пов’язаний з воєнною промисловістю. Як приклад, астронавти часто стають військовими льотчиками; ракети створені по тій же технології, що і ракетні снаряди; а у сучасній війні неможливо воювати без спеціального прицілу за допомогою супутників.

Лонгсдон розповів, що для Америки космічні досягнення – це ще одна можливість численних перемог у війнах. Згідно з його думкою, при виникненні повномасштабного конфлікту, Китай був би найімовірнішим ворогом США.

Міжпланетна колонізація

73-літній голова програми Китаю по дослідженню Місяцю Е. Пэйцзянь провів аналогію з островами, які досі вважаються спірними територіями Китаю. Цілий всесвіт подібний до океану, а Місяць подібний островам Дяоюйдао, Марс — острову Скарборо-Шол. Пэйцзянь вважає, що якщо туди попадуть інші держави, то на територію вже ніхто не попав би.

Престиж

Логсдон дотримується думки, що для Китаю, як і для інших держав, космічні досягнення – це візуальне підтвердження додаткових можливостей та статусу у світі.

Тому Китай став будувати свої власні апарати. Викладач міжнародних відносин в університеті міста Лестер на ім’я Бледін Боуен (Bledin Bowen) розповів, що ще 20 років тому Китай запозичав космічні технології в інших країнах та налаштовував їх під свої цілі. Сьогодні велика країна здатна сама створювати новітні технології.

Журналістка переповідає, що Китай більше не бажає бути світовою фабрикою, а хоче стати центром розробок та наукових досліджень. За даними Національного наукового фонду США, Китай публікує більше наукових робіт, ніж інші країни.

Ніколь Кобі стверджує, що мотивів для наукових відкриттів може бути багато, а за результатом роботи не завжди можна зрозуміти усі наміри окремо взятої держави. Можна звичайно ж звинуватити китайців у агресії, оскільки держава будує авіаносець, з іншої сторони, у США в озброєнні існує вже 11 авіаносців.

Найгабаритніший радіотелескоп з одним параболічним відбивачем являється корисним для наукових досліджень. Китай прагне виграти Нобелівську премію заради престижу, вважає автор видавництва Wired. Перший квантовий комунікаційний супутник – це не тільки прорив у науці, але й демонстрація воєнної сили.

Китайський головнокомандувач місією Чжан Юся віддає честь після оголошення про успішний запуск ракети «Шэньчжоу-10» з космічного центру Цзюцюань в пустелі Гобі в червні 2013 року.

Співпраця Китаю з іншими країнами

США

Цянь Сюэсэнь вважається батьком китайської космічної програми. Він народився у Ханчжоу та виграв американську стипендію. Там він навчався в Массачусетському технологічному інституті та в Каліфорнійському технологічному інституті, випустився в 1939 році, опублікував декілька статей про ракети та передбачив майбутнє космічних польотів з ракетними двигунами.

Коли США втрутились в Другу Світову війну, Цянь Сюэсэнь розробляв мотори воєнним літакам. Він був одним із засновників лабораторії реактивного руху у NASA, що відправила марсохід Curiosity на Марс.

Після війни Сюэсэнь поїхав до Німеччини, щоб зрозуміти, які саме досліди проводили нацисти у сфері управління ракет, а потім повернувся в академію при Каліфорнійському технологічному інституті. Його ідеї по космічному туризму були відмічені в таких виданнях, як The New York Times та Popular Science.

Після цього у США почалося переслідування з політичних причин з боку сенатора Маккарті. Оскільки Цянь Сюэсэнь народився у Китаї, його ув’язнили як комуніста. Знайдені у нього таблиці логарифмів були помилково сприйняті за секретні шифри. Вже через чотири роки, у 1955-му, його депортували у Китай в обмін на американців, які потрапили в полон під час війни у Кореї. Вдома його зустріли як героя.

Громадянин Китаю допоміг заснувати лабораторію реактивних двигунів, але сьогодні жоден офіційний представник країни не допускається на сайт NASA через ембарго США. У Конгресі існує цілий відділ, який аналізує всі дії Китаю з точки зору безпеки.

Харві розповідає, що в Америці інтерпретують будь яку дію Китаю в космосі з військової точки зору тому, що китайська космічна програма проводиться військовими. З його слів, цей висновок напрошується через те, що на космодромі були помічені декілька людей у військовій формі.

Великобританія

Експерт з Бристольського університету Кемерон Хантер (Cameron Hunter) розповів, що існує інша сфера, яка хвилює американських конгресменів, а саме – спроби Китаю розробити антиспутникові технології. Країна збила свій власний супутник понад десять років тому.

За даними видання, демонстрація військової сили означає те, що країна і надалі співпрацює з іншими космічними націями: Росією, Великобританією та ЄС.

Співробітництво між Китаєм та Великобританією регулюється радою по науково-технічному обладнанню. Ніколь Кобі розповідає, що в даному випадку було залучено багато університетів та компаній, які створили «спільну лабораторію». Останні 13 років академіки двох країн кожного року зустрічаються, аби домовитися про спільну роботу.

Керівник Національного космічного центру та куратор програми Національної космічної академії Великобританії Ану Ожха (Anu Ozha) говорить про те, що країна чітко визначилась, в яких сферах можна співпрацювати з Китаєм, а в яких – ні, посилаючись при цьому на положення про міжнародну торгівлю зброєю, контролю експорту та ризиках подвійного використання технології Це фундаментальні документи, що визначають все, що потрібно враховувати при розробці програми співробітництва.

Але Ожха визнає, що інколи дуже незручно повідомляти китайським дослідникам про те, що вони не зможуть співпрацювати по будь-якій із програм. Робітники академії часто непокояться про те, що вони можуть чимось образити китайських колег, але ті дивляться на все прагматично. Охжа вважає, що в майбутньому, коли китайська космічна станція буде готова, нема причин, згідно з якими європейські астронавти не зможуть її відвідати.

Китайці лояльно ставляться до того, що інші країни беруть участь в роботах на китайській космічній станції (ККС). Посол Китаю в ООН Ши Чжунцзюнь часто каже про те, що станція належить не лише Китаю, але й всім іншим країнам. За його словами, через ККС Китай хотів би побудувати модель взаємного співробітництва між країнами у мирному дослідженні.

Приватна космічна промисловість

Ожха вважає, що державне керівництво компаніями призводить до інертності та бюрократичності. Тому за останні 2 роки Китай відкрив космічний сектор для приватного бізнесу. Це привело до запуску китайської ракети компанією OneSpace Technology у Пекіні.

Студенти-волонтери махають з «Юэгун-1» в Пекіні — лабораторії, в якій підтримується середовище, схоже з Місячною. 10 травня 2017 року.

В рамках розвитку космічної програми в Китаї була побудована лабораторія «Юэгун-1». У цій лабораторії повністю відтворені умови станції на Місяці. Дослідники вирощують там картоплю, моркву, бобові та цибулю. В перспективі ці рослини повинні стати частиною раціону космонавтів які будуть мешкати на Місяці.

Тваринний білок в лабораторії отримують з мучного хрущака. Якщо підсмажити та подрібнити цих хробаків то можна зробити борошно. Дослідники кажуть, що з них виходить поганенька локшина. Західних астронавтів часто засуджують за те, що вони відмовляються від страв, виготовлених з цих комах. Але китайці змогли адаптуватися і тут. Один з дослідників розповів місцевим ЗМІ, що хробаки хоч і виглядають жахливо, але насправді вони являються найчистішими та здоровим джерелом корисної їжі.

Ціль проекту «Юэгун-1» — створити базу, де будуть побудовані власні системи очищення води та повітря, перероблення сміття, сільське господарство для того, аби краще зрозуміти як будувати справжні станції на Місяці та Марсі.

Було збудовано всього три таких системи. Харві стверджує, що китайці запозичили радянські розробки 1980-х років, але з новітніми технологіями, такими, як 3D-друк.

Космос в науково-фантастичній літературі Китаю

Журналістка Ніколь Кобі розповідає, що науково-фантастична література сучасного Китаю яскраво ілюструє уявлення китайців про космос. За останні декілька років китайські наукові фантасти отримали премії Хуго та Неб’юла.

Премією Неб’юла у 2015 році нагородили за переклад книги Лю Цисиня «Задача трьох тіл». Права на екранізацію цієї книги купила Amazon за $1 млн. У 2018 році премію Хуго отримала Хао Цзин Фан.

Письменник Стенлі Чен (Stanley Chen) стверджує, що космічна тема не була головною в китайській науковій фантастиці до 1980-х років. Посилаючись на Чжена Веньгуана (Zheng Wenguan) та його книгу «Вперед до Стрільця», де головні герої освоюють незвідані світи, він розповідає, що рання космічна наукова фантастика Китаю несла у собі «оптимістичний настрій революції».

Після 2000 року фантастичні оповідання змінилися. Автори науково-фантастичних книг бачать космос як зображення смутного часу. За словами письменника Хан Сона, в таких романах відстежуються політичні та соціальні проблеми, а не просто окремі космічні проекти.

В романі «Задача трьох тіл» люди отримають повідомлення від інопланетян: «Ви не самі у цьому світі». Проте, це не привітання, а попередження, в результаті чого розпочнеться війна. Автор роману вважає, що прибуття інопланетян не принесе людству нічого хорошого. За даними ЗМІ, ті, хто знайомі з книгою, відмічають, що в романі описані проблеми, які пережив Китай під час колонізації.

Оповідання Бао Шу “Songs of Ancient Earth” розповідає про космічний корабель, який подорожує в сотнях світових років від Землі. Його екіпаж знаходить червону зірку, яка постраждала від глобальних військових конфліктів та екологічної катастрофи, яку назвали Великою Кризою.

Автор Wired розповідає, що як і в західній науковій фантастиці, китайські письменники намагаються детальніше описувати будову космічних кораблів та переплетіння подорожей із сучасною історією. У книгах одразу ж попереджують читачів про всі можливі загрози: від деградації способу життя до штучного інтелекту, який захопить людство. Але у книгах звісно є місце і для сучасної китайської історії.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Wired

Читайте также:

Які компанії планують вирушити на Місяць у 2024 році

Три галузі технологій, за якими варто стежити у 2024 році

Криза геймдева в Японії та вихід китайських інвесторів на ці терени

Мільярди ресурсів у космосі, але як і хто може їх здобути?