Як комп’ютерна модель 1970-х спрогнозувала загибель людства у XXI столітті. Частина перша

50 років тому вчені спробували спрогнозувати майбутнє всієї Землі за допомогою комп’ютерної моделі.

Висновки доповіді 1972 року «Межі зростання» були страшними — безконтрольне зростання економіки веде до колапсу цивілізації. До прогнозів тоді мало хто всерйоз дослухався. Але зараз проблеми екології та сталого розвитку обговорюються досить бурхливо, і роботу згадують дедалі частіше. Розповідаємо про це сміливе дослідження, а також про те, як воно змінило світ.

Інтелектуали проти істеблішменту

Доповіді серії «Межі зростання» вийшли завдяки Римському клубу – неформальному об’єднанню публічних інтелектуалів з усього світу. Мета клубу — зібрати розумних та небайдужих людей із різних сфер та відкрити простір для обговорення та дослідження глобальних проблем.

Все починалося 1965 року, коли керівник наукового відділу Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) Олександр Кінг дізнався про виступ великого італійського промисловця Ауреліо Печчеї. Той критикував безконтрольне економічне та промислове зростання сучасних ринкових економік. Кінгу ці ідеї видалися дуже близькими.

Печчі та Кінг зустрілися і зійшлися у своїй думці з приводу того, що зростання економіки та технологічний прогрес можуть негативно вплинути на майбутнє людства. Обидва були впевнені, що не можна сліпо покладатися на невичерпні ресурси землі.

Кінг та Печчі вирішили створити неформальну організацію, щоб закликати уряди та корпорації до більш відповідального та довгострокового планування. У 1968 році вони провели першу зустріч клубу. Збори проходили на віллі в Римі — звідси назва об’єднання.

Одне із засідань клубу, на передньому плані – Ауреліо Печчеї.

До складу клубу увійшли вчені, громадські діячі та бізнес-лідери, які поділяли погляди Печчеї та Кінга. Також співзасновниками клубу стали австрійський астрофізик Еріх Янш та Хьюго Тіманн. Останній займався дослідженнями великих компаній.

Основна форма діяльності Римського клубу – вивчення глобальних проблем. Серед них – перенаселення планети, зброя масового знищення та інші. Всі ці проблеми стосуються всього світу, а отже, рішення вимагатимуть кооперації держав, компаній та міжнародних організацій.

За час існування клубу учасники підготували понад 45 доповідей, але найбільший розголос отримала найперша доповідь 1972 року — «Межі зростання».

Зупинити зростання: суть доповіді

Римський клуб хотів переконливо продемонструвати, що експоненційне зростання населення планети та її обмежені ресурси вимагають принципово іншого підходу. І тому було вирішено створити прогноз майбутнього розвитку людства.

Ідеї ​​клубу виклали у документі 1970 року під назвою «Труднощі людства; пошук структурованих відповідей на чимраз більші у всьому світі складності та невизначеності». Він став дорожньою картою для проєкту «Межі зростання».

На думку учасників клубу, дослідження мало виконати три завдання:

  • Позначити запас міцності планети;
  • Виявити параметри, що мають найбільший вплив на стан світу;
  • Спрогнозувати можливі результати сучасної економічної та промислової політики.

У червні 1970 року на засідання клубу у швейцарському Берні запросили вченого з Массачусетського технологічного інституту (MIT) Джея Форестера, засновника теорії системної динаміки. Це метод вивчення світу, який має справу з розумінням того, як складні системи змінюються з часом.

На той час вже вийшли його книжки «Індустріальна динаміка» (1961) і «Міська динаміка» (1968), де він застосовував свої ідеї на масштабі підприємства міста. Тепер він мав змоделювати весь світ.

Команда «Межі зростання» (зліва направо Йорген Рандерс, Джей Форестер, Донелла і Денніс Медоуз, Вільям У. Беренс III).

Коли в липні того ж року делегація Римського клубу приїхала до Массачусетсу, Форестер вже розробив модель World1. Світ у ній розглядався як єдина система, а статистика за десятиліттями екстраполювалася у майбутнє. Форестер називав її «електронною екскурсією з поведінки людства з 1900 року і куди ця поведінка нас заведе». Під час обговорення з членами клубу народилася друга версія моделі World2.

Моделі Форестера розглядали світ як сукупність демографічних та промислових процесів, процесів вичерпання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища, а також виробництва харчових продуктів. Форестер став ідейним натхненником «Межі зростання», але відмовився від подальшого ведення проєкту.

Модель World3 у результаті створювала команда під керівництвом учня Форестера, дослідника з MIT Денніса Медоуза.

World3 — вдосконалена та розширена версія моделей World1 та World2. Вперше комп’ютерне моделювання застосовувалося у дослідженні такого масштабу. 1972 року вийшла книга про результати моделювання — «Межі зростання».

Обкладинка першого видання книги «Межі зростання»

Посилання було тривожним і алармістським: якщо не змінити соціальну та економічну політику, то вже до середини XXI століття ймовірний колапс цивілізації.

Втім, це лише один із прогнозованих сценаріїв. «Межі зростання» не давали одного точного прогнозу, в рамках роботи представлено 12 різних сценаріїв.

Той найбезрадісніший «стандартний сценарій», графік із видання «Меж зростання» 1972 року.

«Стандартний сценарій» — той, який викликав найбурхливішу реакцію, — ґрунтувався на тому, що жодних змін у політиці та споживанні ресурсів зроблено не буде.

У такому разі експоненційне зростання виснажить природні ресурси. Наприклад, за оцінками науковців, при збереженні темпів видобутку алюмінію залишилося на 31 рік, а міді — на 21.

За цим сценарієм чисельність населення та забрудненість навколишнього середовища досягне піка, що призведе до різкого падіння рівня життя та кінця цивілізації у 2050 році.

Графік необхідних земель для забезпечення продовольством населення, а також доступних для землеробства площ.

У сценарії «подвоєні ресурси» автори припускають, що технологічний прогрес дозволить подвоїти запаси невідновлюваних резервів. Але навіть тоді темпи забруднення довкілля будуть надто великі, що відкладе проблему колапсу на 2070 рік, але не вирішить її.

Сім інших сценаріїв передбачають впровадження заходів сталого розвитку окремо один від одного, наприклад лише контроль забруднення. В останньому випадку на планету чекає продовольча криза до кінця XXI століття: населення зростатиме, тоді як сфера продовольства навпаки скорочуватиметься через виснаження орних земель.

Останні сценарії більш оптимістичні. Команда вважає, що за впровадження комплексних заходів катастрофи можна уникнути.

У книзі представлено три версії «стабілізованого світу». Перша полягає у стабілізації населення та економічного зростання за допомогою цілеспрямованих державних політик, довгостроковому використанні промислового капіталу та відновленні ґрунтів.

У другій версії обмеження в демографічній та економічній політиці запроваджуються поступово, щоб мінімізувати витрати на добробут людей.

В третій, всі ці заходи вводяться не відразу, а з 2000 року. Тоді «глобальний еквілібріум» не буде стійким, попереджають науковці. Запізнілі дії не зупинять зростання населення та промисловості, що призведе до нестачі продовольства та ресурсів.

Продовження статті читайте у другій частині.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Читайте также:

Найекологічніші пам’ятки світу або як світ прагне економити ресурси

Що станеться з нашою планетою, якщо Антарктида розтане

Як комп’ютерна модель 1970-х спрогнозувала загибель людства у XXI столітті. Частина друга

Виростити котедж: як виглядатимуть приватні будинки з живих дерев