Ви коли-небудь думали, яким може бути майбутнє фермерства? Уявіть, що Dyson (так-так, та сама компанія з фенами і пилососами) раптом взялася вирощувати полуницю, причому не де-небудь, а в теплиці майбутнього в британському Лінкольнширі. Скажімо прямо: це навіть звучить скептично, але чим більше деталей — тим більше це виглядає перспективним. Спробуємо розповісти, що там відбувається.
Як Dyson дійшов до такої ідеї?
Якщо ви думаєте, що Dyson – це тільки про гаджети для дому, ви, як і я раніше, сильно недооцінюєте амбіції компанії. Джеймс Дайсон, людина з репутацією фанатика інженерії, одного разу вирішив, що Британія має не тільки виробляти пилососи, а й вирощувати свою їжу, не залежну від імпорту з Європи та Марокко. Звідси, власне, і почалася ця полунична епопея, яку на місцевих фермерських форумах вже назвали «революцією під склом».
До речі, мало хто знає, але Dyson займається сільським господарством аж із 2013 року. Вони вкладають величезні суми, щоб зробити агроіндустрію розумнішою, стійкішою і менш нудною. Тобто це не просто піар, а інженерний експеримент, в якому кожна деталь продумана до абсурду.
Полуничні каруселі, що обертаються — це не жарт
Мабуть, найдивовижніше в цій історії — конструкція теплиці. Уявіть собі 26 акрів (якщо що це десь 10,5 гектарів) скла і сталі. Усередині — ряди й ряди полуниці, але не на грядках, а… на величезних колесах, що обертаються! Це як колесо огляду лондонською South Bank, тільки замість кабінок — контейнери з рослинами.
Навіщо вся ця механіка? Як пояснюють інженери Dyson, обертання дозволяє кожному кущеві по черзі отримувати оптимальну кількість світла та повітря. Вдень полуниця гріється на сонці, а коли хмари чи ніч – у справу йдуть спеціальні LED-лампи. І якщо замислитися, це справді геніально: рослини набувають «персонального» мікроклімату, і врожайність зростає в рази. Та й виглядає вся ця конструкція абсолютно космічно.
Трохи сухих фактів
- Теплиця вміщує понад 1 225 000 (!) кущів полуниці.
- Річний урожай – приблизно 1250 тонн ягід. Це … просто уявіть вантажівки полуниці, що росте практично цілий рік!
- Усі основні параметри – температура, вологість, рівень CO₂, навіть сила освітлення – автоматично налаштовуються розумною системою. Полуниця тут, між іншим, росте без стресу, а отже, і смак у неї має бути особливий.
- Вся вода для поливу – дощова. Вона збирається, фільтрується, а потім знову повертається до рослин. І так, тут продумали навіть дренаж, щоб ягоди не «потонули».
Роботи, сенсори та жодних хімікатів
Звичайно, просто так довірити збирання врожаю людині — було б надто нудно (і надто «по-старому»). Тому Dyson пустив у хід роботів: вони курсують між грядками, сканують рослини, вишукують стиглі ягоди й акуратно їх відокремлюють, щоб жодна гілочка не постраждала.
А боротьба зі шкідниками? Тут також все еко-френдлі: ніякої хімії! Зате є маленькі «боти-розсадники», які розносять по теплиці корисних комах — сонечок, наприклад. Плюс для профілактики хвороб ягоди опромінюють ультрафіолетом. Здавалося б, що ще можна придумати?
Енергія із… відходів?
Чим ще запам’яталася ця теплиця? Вона має власну біостанцію. По суті, поряд стоїть величезний «кишківник», що діє за принципом анаеробного бродіння, який перетворює рослинні та побутові відходи на енергію для самої теплиці. Виходить, не тільки ягоди ростуть, а й електрика виробляється, і теплиця гріється взимку взагалі ідеальний колообіг.
До речі, із побічних продуктів біостанції роблять натуральні добрива, які потім знову йдуть у справу. CO₂, що викидається у процесі, направляють назад усередину теплиці, щоб ягоди зростали швидше. Ось такий цикл замкнутого типу — як у природі, лише з роботами та сенсорами.
Навіщо взагалі це все?
Якщо ви думаєте, що це все заради хайпа — тут, мабуть, все складніше. Для Британії вирощувати полуницю цілий рік — не розкіш, а майже необхідність: країна традиційно завозить більшу частину ягід з-за кордону, а клімат не радує тривалим агросезоном. Dyson зробив ставку на те, що розумні теплиці дозволять не залежати від постачання з Іспанії або Марокко, знизити ціну доставки й, до речі, зробити свіжішими ягоди. Ну й екологія, звісно: що ближче їжа до покупця — то менше вантажівок на дорогах і менше викидів.
Сумніви та підводні камені
Все це звучить дуже круто, так? Але є нюанс: подібні проєкти коштують надзвичайно дорого. Так, роботи заощаджують на робочій силі, але самі по собі вони коштують не менше, ніж хороший спорткар, і вимагають регулярного обслуговування. До того ж для деяких регіонів, де сонця вистачає, а землі багато, такі високотехнологічні теплиці, можливо, поки що не особливо виправдані економічно.
Та й головне питання: а смак? Начебто ягоди виходять більш солодкими та щільнішими, ніж «звичайні», але треба куштувати самому. До речі, якщо раптом опинитеся в британському супермаркеті, шукайте полуницю з етикеткою Dyson Farming. Кажуть, трапляється навіть узимку.
Чи можна таке повторити в інших країнах?
Dyson на цьому не зупиняється. У планах у компанії експериментувати з іншими культурами: салатом, томатами, можливо, навіть картоплею. А що, уявіть, якщо у центрі міста з’являться мініферми: ягоди вранці зібрали — до обіду вони вже на прилавку. В умовах міст із поганою екологією та коротким агросезоном — прямо знахідка.
Більше цікавого:
- Електронний ніс, що визначає зрілість плодів під час збору врожаю
- Мотоцикли, пожежі та телята: як прогресують агротех-стартапи в Бразилії
- 9 стартапів Agtech, які змінять світ
Джерело: BBC