Уявімо собі: надворі 6 листопада 2016 року. Світ знаходиться не в найкращому стані. Після років падіння ціни на нафту відновили свою рівновагу — і навіть більше того, вони зросли. Вартість бензину сягнула $4 за галлон. Високі ціни на енергію загнали економіку Китаю в остаточну депресію, а у СШа починається відтік робітників. Немає гарних новин і з Південно-Китайського моря — сезон циклонів та штормів; у Майамі та околиць може піти ціле десятиліття, аби відновитися від урагану Паула.
На тлі економічних та кліматичних труднощів середнього віку виборці у США, помірних поглядів та із білим кольором шкіри, починають знову цікавитися політичною програмою Дональда Трампа, кандидата на посаду президента США від Республіканської партії. Для них риторика цього політика, що раніше здавалася сміховинною та божевільною, починає звучати дедалі переконливіше та все більше і більше відповідає дійсності, яку вони бачать довкола себе. Їхня підтримка все ще не надасть йому переваги на виборах, не зробить його надто популярним — але може дати йому перемогу на виборах у декільках штатах, таких як Огайо, Флорида та ряд інших.
За дві доби до виборів молодші, більш урбаністично налаштовані американці — у паніці. Дехто із них облаштовують способи якнайшвидшого виїзду з країни для своїх мусульманських друзів. Ніхто не знає, чого чекати від перемоги Трампа. І в цій атмосфері страху та непевності двоє старшиї інженерів звертаються до Марка Цукерберга, CEO Facebook, і кажуть йому, що вся ця загроза може бути зупинена просто зараз.
Нагадує сценарій голівудського фільму чи серіалу? Але чи може таке статися насправді? Чи може Facebook вплинути на перебіг президентської кампанії у США і стати єдиним способом зупинити Дональда Трампа — чи будь-якого іншого політика? Схоже, що у самій компанії дехто вже ставить собі таке питання.
* * *
Наприкінці кожного тижня Цукерберг проводить внутрішню сесію для співробітників із циклом запитань та відповідей. Зазвичай напередодні цих сесій в компанії проводиться опитування серед працівників щодо основних питань, які їх непокоять і на які вони хотіли би почути відповіді від свого CEO. 4 березня 2016 року під час чергового опитування чимало працівників компанії запитали Цукерберга: «Які є обов’язки у Facebook, щоби допомогти суспільству попередити можливе президентство Дональда Трампа у 2017 році?»
Існування такого питання від широкого кола співробітників компанії вперше було оприлюднене у матеріалі Gizmodo. Офіційно Facebook не прокоментували спочатку ні сам факт такого питання, ні що відповів Марк на нього. Пізніше офіційний речник Facebook заявив, що компанія дотримуватиметься нейтралітету під час будь-яких виборів, бо право голосу — головна цінність демократії, і будь-які громадянські волевиявлення та їхня підтримка — головне завдання компанії. І тому компанія не використовувала і не використовуватиме надалі свої продукти для спроб будь-якого впливу на те, як люди голосують.
Найбільша соціальна мережа декларує, що не стане перешкоджати обранню Трампа — та чи могла би взагалі Facebook чинити відчутний вплив на політичні процеси? У виданні Gizmodo припускають, що завадити інформаційній кампанії Дональда Трампа компанія теоретично могла би. Поступово очищаючи стрічку новин від «про-трампівських» матеріалів, Facebook може буквально «задушити в корені» кампанію цього кандидата, що значною мірою базується на безкоштовній увазі до нього у нових медіа. Причому у компанії ніхто не міг би вимагати звіту про те, чи роблять вони щось подібне насправді — бо на захисті їхнього права не розголошувати подібні кроки стоїть Перша Поправка, написав Мікаель Н’юнез (Michael Nunez), редактор Gizmodo.
Такий сценарій має сенс та одночасно є таким, що його важко відстежити. За минулі 2 роки журналісти вже мали змогу дослідити неймовірну силу стрічки Facebook (Facebook News Feed). Фільтрація одних матеріалів на користь інших — потужний канал приверення уваги до новарних сайтів та одночасно може слугувати для монетизації трафіку. При цьому дослідити зміни у роботі загальної стрічки новин у Facebook доволі складно: великі видавці, такі як New York Times, скаржаться, що ніколи точно не знають — чи трафік від стрічки новин у соцмережі Марка Цукерберга впав лише для них через якісь хитромудрі зміни в алгоритмі, чи для усієї індустрії новинарних сайтів загалом.
Але є інший спосіб, набагато легший для усієї компанії (чи декількох її інженерів) змінити перебіг історії США — і його ще складніше відстежити. З 2008 року соцмережа демонструвала кнопку “I Voted!” на кожних президентських чи конгресменських виборах. Якщо ви підтверджуєте в налаштуваннях для Facebook той факт, що ви проголосували, ваше ім’я та фото з’являються поруч із цією кнопкою, і його побачать там ваші друзі. Таким чином Facebook заохочує ваших друзів піти і проголосувати так, як це зробили ви.
Соціальний тиск, подібний до цього, може мати неабиякі можливості — і компанія часто застосовувала цю кнопку в експериментальних цілях. 2010 року дослідники із Університету Каліфорнії використали цю кнопку та внутрішні дані щодо користувачів Facebook для проведення експерименту із соціальними механізмами впливу та політичної мобілізації — і аудиторія охоплення цього експерименту склала 61 млн осіб. Виявилося, що зростає ймовірність голосування у випадку, якщо користувачам соцмережа каже, що їхні друзі вже проголосували. Застосування цієї кнопки залучило до голосування додатково понад 340 тис голосів. Автори цього експерименту та подальшого дослідження його результатів твердять, що таким чином механізми, подібні до кнопки Facebook, могли істотно вплинути на результати виборів 2000 року.
Експерименти із мобілізацією голосів свідчать, що загалом вплив подібних механік на електоральну активність не є суттєвим — він лежить у межах від 1 до 10%. Але сама можливість звертатися до соціальної стимуляції населення через онлайн-технології вказує, що соцмережі можуть змінювати поведінку мільйонів людей — і це спричинятиме тектонічні зрушення в історії. Інколи для цього достатньо малої частки голосів виборців: на виборах президента у 2000 році Джордж Буш-молодший обійшов Альберта Гора у Флориді на 537 голосів (це менше 0,01%). Якби Гор виграв у Флориді, залучивши досить небагато голосів, він виграв би загалом вибори по країні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Якщо ефект від використання Facebook щодо голосів виборців є настільки значним, як це припускає дослідження, тоді ця соцмережа може легко скоригувати результати виборів 2016 року. Показуючи вибірково кнопку про голосування окремим виборцям, соцмережа може збільшити кількість прихильників демократів на виборчих дільницях, одночасно менше демонструючи цю кнопку республіканським прихильникам — і тих на виборчі дільниці прийде менше. Як зазначають оглядачі, у Facebook є дані по освіті усіх користувачів — а серед виборців Трампа найбільший відсоток тих, хто не ходив у коледж. Заохочуючи прийти на вибори лише тих, хто здобув освіту у коледжі чи університеті, компанія може суттєво змінити структуру голосів на користь певних кандидатів, не агітуючи на користь чи проти будь-кого із учасників виборчих перегонів.
З 2014 року компанія неодноразово повторювала, що не має намірів контролювати вибори чи впливати на агітацію політиків — але разом із тим Джонатан Ціттрейн (Jonathan Zittrain), професор права тa комп’ютерних наук у Гарвардському університеті, підтверджує, що не існує жодних правових механізмів, котрі би завадили Facebook здійснювати подібний вплив, і добре, що компанія не поспішає скористатися своїм потенційним впливом на уподобання електорату.
За його словами, Facebook не виступає першоджерелом контенту, соцмережа є лише воронкою для нього, і через свою соціальну природу вона домінує на ринку — тож її потенційні сила та плив мають стати окремим предметом вивчення з точки зору суспільства.
Поки що Facebook не поспішає включитися у політичну гру за допомогою алгоритмів — але очільник компанії Марк Цукерберг робить це так, як це роблять звичайні користувачі Facebook: коментуючи події. Нещодавно він на конференції Facebook для розробників примудрився засудити Трампа, не вживаючи напряму його імені:
«—Я чув перелякані голоси, які закликають будувати стіни та дистанціюватися від людей, яких вони називають «іншими». Я чую, як вони закликають блокувати вільне виявлення себе, уповільнювати іміграцію, скорочувати торгівлю, в деяких випадках — навіть відключати доступ до інтернету. Потрібна сміливість, аби обрати надію замість страху. Якщо світ почне «розвертатися» у іншому напрямку від поступу, нашій спільноті доведеться працювати ще завзятіше, аби гуртувати людей.»
За матеріалами: The Atlantic