Карети на повітряних кулях та мости між планетами: як виглядали міста майбутнього в 19 столітті?

Парові машини, підводні човни, фотоапарати – все це з’явилося так швидко, що багатьом здавалося – надалі прогрес буде йти дедалі швидше. Деякі задуми минулого втілилися в життя, і ними користуються у 21 столітті.

Екстраполяція та фундаментальність

Карикатури на можливе майбутнє з’являлися на обкладинках шоколаду, поштових листівках, коробках цигарок. Художники прагнули показати своє бачення 2000 року.
Прогнози на майбутнє міст та цивілізації у цілому стали з’являтися ще в 18-19 столітті. До цього про майбутнє у сучасному розумінні цього слову не думали.

Справжнє та майбутнє уявлялося як прекрасним, так і жахливим, і звичайно смішним теж. Частку подібних прогнозів можна побачити в карикатурах французьких, німецьких та англійських художників.

По-перше, вони налаштовані на екстраполяцію, якесь впливове явище просто уявляється яке швидко наростає. По-друге, вони рідко порушують фундаментальні основи суспільства. Часто на карикатурах люди через 100 років ходять у такому ж одязі, хоча навколо них – фантастична техніка, хмарочоси й тому подібне.

Приклад такої екстраполяції прогресу можна побачити в німецькому журналі Spiegel. На карикатурі зображений потяг, який тягне за собою дім. Над ним написана наступна фраза: «Пересувні будинки у 2000 році».

Автор зображення розмірковував про те, що якби людині не подобалось жити в якомусь місці, він завжди може переїхати.

«Чому б одразу не переїхати з домом на міському потязі?» — йдеться в описі до картинки.

Sammlung Peter Weiss/Hildebrand

Як відмічає видання, цей задум з часом був реалізований. Декотрі будівлі дійсно можна перевезти.

На інших карикатурах в Spiegel можна побачити швидкісні потяги з Парижа до Орлеана, кінозали, швидкий друк газет та роботів, які зможуть складати та грати музичні шедеври.

Віра у зміни та нові страхи

Автори карикатур та концептів сподівалися, що багато змін відбудуться в їх час, а не в майбутньому. За словами футурологів, «майбутнє бачать таким, яким насправді хотіли би бачити сучасний світ».

Жителі 19 століття вірили у зміни, пише видання Spiegel, оскільки жодна людина, яка жила в тому столітті, не пішла з життя, побачивши його в тому вигляді, в якому побачила в перший раз.

«Хто прийшов в цей світ між кам’яним віком та Ренесансом, той мав право втішатися тим, що до своєї смерті він залишиться таким же», — пише Spiegel.

Деякі речі, які ми сьогодні вважаємо звичним, для наших попередників були шоком. Як відмічає видання, подібні «шокові хвилі» народили карикатури на майбутнє та спровокували появу нового жанру літератури — наукову фантастику.

Після «Утопії» філософа Томаса Мора, що була написана на початку 16 століття, з’явилися лише соціальні та політичні утопії. Але в 19 столітті їх місце зайняли утопії Герберта Уеллса (Herbert George Wells), Мері Шеллі (Mary Shelley) та Жюля Верна (Jules Gabriel Verne).

«Криті»міста майбутнього Sammlung Peter Weiss/Hildebrand

 

Сучасні торгові центри, які під одним дахом з’єднують декілька будинків.

Карикатури зображали можливий прогрес вдома, а не в міському проектуванні. Вони оперували тим, що в життя людей входить якась нова для них реальність. Тоді були карикатури, сьогодні ми дивимося фільми про кіборгів.

Футуролог та розробник сервісу Caramba Switcher Сергій Москальов відмічає, що основна риса концептів міст майбутнього 19 століття – це швидкість.

«Не можна не згадати цікаву та забуту повість «4338-й рік» з прогнозом «російського Фауста», князя Володимира Одоївського, що написана їм в 1835-1840 роках, де вперше за весь термін достатньо багато говориться про технології», — говорить Москальов.

В утопічному романі Одоєвського йдеться про те, що в майбутньому «книги будуть писатися методом телеграфічних депешей», «типографії будуть застосовуватися лише для газет та візитівок; листування заміниться електричною розмовою; проживуть ще романи, але не довго – їх замінить театр, навчальний підручник заміниться публічними лекціями». Одоєвський також передбачив появу «магнетичних телеграфів для людей, які живуть на далекій відстані та за допомогою них розмовляють один з одним».

Сергій Москальов підкреслює, що «бачення Одоєвського набагато переважає по сміливості бачення англійського прерафаеліта та соціаліста Вільяма Морріса», який детально описує 2000 рік в романі «Вісті нізвідки, або Епоха спокою». За його словами, Морріса як «медієвіста, який тяжіє до епохи Ренесансу» більше цікавить мистецтво та психологія, ніж техніка.

Але з появою електроенергії з’явилося і нічне життя. Змінилися умови праці, фабрики стали давати робочі місця, але змінили традиційні години відпочинку – працювати доводилося більше. Це вплинуло на місто та село: пришвидшився транспорт, з появою телеграфу став можливий зв’язок на дальні відстані, розширився житловий та торговий простір, територія руху.

Страх перед одержимістю захвату та освоєння нових територій зобразив в 1844 році карикатурист Грандвілль: він намалював систему, в якій між небесними тілами люди збудували мости. Незадовго до цього у 1825 році Джордж Крюкшанк (George Cruikshank) зобразив подорож на повітряних кулях. А художник Альберт Робіда (Albert Robida) припускав в 1883 році, що люди будуть переміщуватися на далекі відстані, переходячи через труби.

Grandville/Museum LA8

Одні автори проектів майбутнього вважали, що в майбутньому людина продовжить працювати над науково-технічним прогресом: будуть захоплюватися великі території – люди навчаться існувати в небі, в космосі та під водою, а машини замінять людей не лише на заводах, але й і в інших сферах діяльності: в культурі, мистецтві та домашньому господарстві.

Інші люди які створювали концепти майбутнього вірили у зворотне. За допомогою карикатур або утопічних проектів вони намагалися вказати на вірний, за їх думкою, шлях розвитку суспільства. В багатьох карикатурах гіперболізовані риси науково-технічного прогресу показані в негативному плані. Так їх автори намагалися вказати на недосконалість та можливий занепад такого підходу.

Ідеальні міста

Поява утопій в проектуванні міст призвело у тому числі до формування концептів ідеального міста. «Місто майбутнього та ідеальне місто можуть бути одним і тим же, але можуть бути й різними речами», — пояснюють футурологи.

Ідея про ідеальне місто вперше з’явилося ще у стародавніх греків. Платон у своєму творові «Держава» спробував змоделювати формат відносин між людьми в ідеальній державі, де демократія вважається недосконалою, нечесною владою більшості, відмічає футуролог Сергій Москальов.

Після давньогрецьких філософів протягом декількох століть різні філософи представляли свої концепти. Суть подібних проектів була саме в тому, що вони представляли інший устрій суспільства. В таких проектах існує конкретний автор, у якого існує одна якась ідея або ж програма. Карикатури ж зіставлялися просто художниками, що спостерігали, а не самими дослідниками.

У 19 столітті почалося обговорення та моделювання технологічного простору, який на той час почав оточувати людину, сприяючи його виживанню. За словами Сергія Москальова, утопічні проекти нерідко були «реакцією на недоліки, які створювалися навколо: війни, епідемій та стихійних лих».

«Ідеальне місто», коло П’єро делла Франческа або Альберті, Леон Батиста або Лаурана, Лучано де або Мелоццо да Форлі, середина XV століття, Національна галерея Марке

Ідеальні міста передбачали не просто зміну міського середовища, але й зміну суспільної поведінки. Автори концептів нерідко звертали увагу на психологію людини майбутнього. Наприклад, в романі Одоєвського розповідається про ефемерний «місяць відпочинку» в Петербурзі майбутнього.

Пізніше устрій суспільства починає цікавити й архітекторів.

«Архітектор, який проектує ідеальне місто, робить одне з двох: або ж просто розважається, робить картини, або виступає в ролі містика (за епоху Відродження), філософа (в 18 столітті), політика, соціолога (в 19-20-х століттях), розповідає футуролог. – В таких проектах межею частіше за все стає саме масштаб. Ідеальне місто, яке проектує архітектор, відділений від нас не географічно та по часу, а масштабом. Він надто складний, надто великий, надто правильний, аби бути реалізованим».

Мрії, що збулися

Сьогодні складно відповісти на питання, що саме збулося з концептів та «передбачень» майбутнього. Будівлі стали більше, але літаки між ними не літають. Така річ, як автомобіль карикатурист 19 століття навіть уявити собі не міг.

Повітряна поліція The Public Domain Review

Крім того, міста не живуть окремим життям. Окрім технічного та наукового прогресу у 20 столітті жителів чекали війни, зміни у політиці, у суспільстві, у відпочинку людей.

Аудіокниги

Наприклад, людина прагне ходити пішки, якщо є така можливість (близько робота, магазин, друзі). Ми не дуже любим темноту, погану погоду, грязюку, різноманітні перешкоди. Хочемо, аби було безпечно.

Катання по воді карикатура Sammlung Peter Weiss/Hildebrand

Сучасне катання на водних лижах

Саме тому реальні концепти багатьох архітекторів і містобудівників 19 століття сьогодні виглядають актуальними.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО: