Відповідно до статистичних даних Департаменту праці США протягом 2016 фінансового року компанія Cisco Systems Inc. подала заявки на отримання близько трьох тисяч віз типу H-1B з метою найму іноземців на добреоплачувані місця у своєму розгалуженому офісі-кампусі, Сан-Хосе, Каліфорнія. Заявлені позиції: логісти, менеджери, аналітики, дослідники. Середньорічна зарплата – близько $120 000, а найбільш високооплачувана вакансія «старшого директора з питань корпоративної стратегії» обіцяла принести кандидату $197 000 на рік.
Проте зазначені цифри не ілюструють повну картину того, як Cisco та інші компанії у Кремнієвій долині використовують суперечливу візову програму для поповнення своєї робочої сили. Про реалії – у адаптованому перекладі дослідження BloombergTechnology.
Н-1В: історія, реформи, реакції
Протягом багатьох років візова програма H-1B була ключовим пріоритетом державної політики у Кремнієвій долині. І джерелом численних суперечок. Щорічно американський уряд видає 65 тис тимчасових віз з правом роботи за допомогою довільної лотереї, а ще 20 тис віз призначено для заявників з конкретними спеціалізаціями. Візи діють протягом трьох років і їх можна продовжити. За оцінками Інституту економічної політики у 2013 р. за візами H-1B у США працювало близько 460 тис чоловік. Американська технологічна індустрія стверджує, що візова програма є важливим способом залучення іноземних працівників з рідкісними технічними навичками, а критики твердять, що візова програма – це спосіб аутсорсингу, завдяки якому компанії знижують свої витрати, виплачуючи низьку заробітну плату переважно індійським працівникам.
Новий Президент США Дональд Трамп (Donald Trump) включив реформу програми H-1B до переліку заходів з обмеження імміграції. У квітні його адміністрація внесла кілька змін до програми, приділивши основну увагу скороченню розподілу віз працівникам, які не займаються висококваліфікованою роботою, та попросила федеральні установи розробити стратегію глибшого реформування. Такі зміни викликали занепокоєння в індійській ІТ-індустрії.
«– Програма Трампа “Спершу Америка” (America First) та зосередження на послабленні імміграції, зокрема, на зміні візової політики завдадуть шкоди ІТ-сектору», – заявив у травні Вініт Найяр (Vineet Nayyar), віце-президент Tech Mahindra, однієї з найбільших компаній у галузі технічних послуг в Індії.
Офіційна ж позиція Кремнієвої долини щодо запропонованих реформ програми H-1B була здебільшого сангвінічною. Технологічні групи висловили стриманий оптимізм після адміністративних кроків у квітні, а політологи висловили думку про те, що все, що погано для аутсорсингових компаній, буде корисним для самої Долини. «Якщо індійським фірмам буде складніше заповнити вакансії, тоді компанії, які справді наймають висококваліфікованих спеціалістів, будуть процвітати», – висловився Род Буржуа (Rod Bourgeois), керівник з досліджень компанії DeepDive Equity Research.
Сірі реалії
Однак, аналіз публічних даних, проведений Джефрі Роудзом (Geoffrey Rhodes), юрисконсультом однієї з компаній у галузі ІТ з Колумбії, штат Південна Кароліна, показав, що не все так просто, як видається на перший погляд. Роудз перебирав заявки на отримання візи H-1B, шукаючи контактну інформацію для потенційних клієнтів. З цікавості він почав переглядати документи компаній, що з’являлися у новинах через звільнення своїх американських співробітників. Інформація по кожній окремій заявці є більш детальною у порівнянні із загальносистемними даними, які можна отримати з сайту Департаменту праці. Тож Роудз написав програму, яка завантажила тисячі заяв на отримання віз (з повними даними) у власні електронні таблиці. Проаналізувавши їх, Роудз встановив, що американські технічні компанії використовують величезну кількість працівників H-1B, які не є висококваліфікованими: просто роблять вони це не своїми силами, а через фірми-посередники.
Так, три тисячі заяв на отримання віз H-1B, поданих напряму компанією Cisco, становили лише 40% від фактичної кількості заяв компанії за рік. Решту надали ІТ-фірми, переважно з Індії. Єдиним свідченнями того, що компанія Cisco мала будь-яке відношення до них, були адреси, перелічені, як місце зайнятості, – фрагмент даних, який не входить до агрегованої статистики, виданої Департаментом праці. Говорячи про використання програми H-1B, самі компанії у Кремнієвій долині не згадують про співробітників, що працюють підрядниками, також відомих під загальною назвою «контингентної робочої сили», а це означає, що надана ними інформація не відповідає дійсності.
Звісно, не кожна заявка на отримання візи стає візою. Однак, у цілому, кількість заявок показує, що та сама Cisco більше залежить від програми H-1B, ніж вона визнає, і що компанія використовує програму не зовсім відкрито. «Як і багато інших великих компаній, Cisco співпрацює з контрактними фірмами для залучення висококваліфікованих працівників на контрактній основі», – сказано у заяві Cisco. – «Хоча ми вважаємо надзвичайно важливим, щоб висококваліфіковані працівники мали змогу приїхати до США для роботи та втілення інновацій, переважна більшість наших співробітників – громадяни та постійні жителі США. В умовах високої конкуренції на ринку компанія Cisco дотримується стратегії справедливої винагороди відповідно до ринкових умов і без урахування імміграційного статусу».
Проте, дані говорять, що фірми-посередники не подають заявки на отримання віз на заповнення посад вищого рівня, компанія робить це самостійно. У процесі подання заявок на візу H-1B фірми-посередники визначають рівень досвіду роботи, на яку вони наймають, у масштабі від одного до чотирьох. Близько 90% вакансій класифікуються за найнижчим рівнем заробітної плати («рутинні завдання, які не потребують суджень») або другого рівня («помірно складні завдання, які потребують обмежених суджень»). Середньорічний рівень заробітної платні – $88 500, що становить близько двох третин від середньої заробітної плати за візові заявки для робочих місць, наданих безпосередньо компаніями.
Під шквалом посиленої уваги опинилася не лише компанія Cisco. Аналіз документів Департаменту праці показав, що фірми-посередники подають багато заявок на отримання іноземної візи для роботи в інших великих американських технологічних компаніях. Так у 2015-2016 рр. заявки, подані посередниками, становили половину від усіх документів на отримання візи Н-1B компанії PayPal Holdings Inc., 43% – для корпорації Microsoft, 29% – для EBay Inc., приблизно чверть – для Google та близько 12% – для Facebook Inc. Фірми-посередники співпрацювали з Infosys та Wipro.
На прохання BoombergTechnology прокоментувати ситуацію прес-секретар Facebook заявила, що компанія безпосередньо не контролює вакансії, описані у заявках, але співпрацює лише з авторитетними партнерами. Прес-секретар EBay заявив, що компанія використовує працівників контингентної робочої сили для підвищення гнучкості своїх операцій. Amazon, Apple, Microsoft, Alphabet і PayPal відмовилися від коментарів.
Протягом десятиріч великі IT-компанії покладалися на посередників для виконання завдань на нижчому рівні, заощаджуючи кошти та вивільняючи більш кваліфікованих співробітників для складніших операцій. Традиції важко змінити. «Незважаючи на те, що ці робочі місця складають значну частину наявних вакансій на ринку, вони не є дійсно відкритими або прозорими», – коментує Прадіп Чохан (Pradeep Chauhan), колишній менеджер з питань закупівель компанії Microsoft, який сьогодні працює в OnContracting, компанії, що надає інформацію про ринок ІТ.
БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:
Джерело: BloombergTechnolgy, переклад підготувала Ірина Гоял, спеціально для «Блог Imena.UA»