Світло буде, або як «Ліванська мафія» заробляє на електричних генераторах

У Лівані декілька разів на день стається планове відключення електроенергії, іноді навіть на декілька годин. Коли таке стається, «прокидається мафія», тобто власники підпільних генераторів, які допомагають місцевим жителям і далі користуватися всіма благами цивілізації (інтернетом, чайником, холодильником тощо). Але ціна таких запасних генераторів досить дорога.

Життя в Лівані пішло на спад з 1975 року, коли в країні розпочалась громадянська війна, яка протривала аж 15 років. Наслідки тих часів залишились і по цей день. Зараз лише в місті під назвою Захла працює електроенергія цілодобово 7 днів на тиждень. В інших містах, на жаль, спостерігаються перебої з електроенергією. Електроенергія вимикається, коли люди готують їжу, дивляться серіали або вмикають пральну машину. Жителі відстежують за допомогою мобільних додатків час, коли зникає світло. Зазвичай його вимикають на 3 години вранці та увечері. Інші джерела електроенергії знаходяться в руках так званої «генераторної мафії» – угрупованні людей, в яких є електрогенератори і домовласників.

Ліванська електрична компанія (Electricité du Liban), яка відповідає за забезпечення електроенергією країни дуже бідна. Вона змушена купувати електроенергію в інших країнах, орендує цілі баржі з дизельними генераторами для відновлення електроенергії. В Лівані процвітає корупція, а отже навіть ті гроші, які виділяють державні установи дуже часто крадуть чиновники на місцевих рівнях та вони так і не доходять до звичайних громадян. Так завана «генераторна мафія» – це розв’язання проблем з електроенергією. Ці люди мають практично свій власний бізнес, який не контролюють державні чиновники, але він так необхідний простим людям.

В Бейруті живуть біля 12 тис. власників домашніх генераторів. Вони діють незаконно, але уряду важко зруйнувати цю мережу, яка вже покрила більшу частину країни.
У жителів району Бурж Хаммуд, що розташований на периферії столиці існує три варіанти: заплатити за підписку на користування генератором, придбати свій власний генератор або ж викласти величезну суму грошей на безперебійне джерело живлення.

В районі Бурж аль-Бараджех деяким жителям якось вдається ділити між собою одну підписку на користування генератором. Скоріш за все, їм це дозволяють певні високопосадові особи. Адже той, хто відповідає за підписку не може не помічати порушення правил користування генераторів. А от в районі Шиах такі маніпуляції заборонені. Місцеві «шишки» дуже люблять дивитися футбол та під час трансляції чергового матчу збільшують подачу електроенергії. Район Аль-Фанар також має свої особливості – місцеві власники генераторів дуже прискіпливо відносяться до перевантаження мережі й намагаються підтримувати електричну напругу, коли відбувається збій у державних джерел.

«Наша мережа покриває ділянки, де немає державної електроенергії» – розповів Абдель аль-Рахам (Abdel’ al’-Rakham), володар генераторів в східному Бейруті.

Все розпочалося з початком громадянської війни. Абдель придбав маленький генератор для домашнього користування. Пристрій швидко грівся, шумів та забруднював повітря. Щоб хоч якось заспокоїти сусідів, він дозволив їм підключатися до свого генератора. Але через таку щедрість Абдель сам же і постраждав – пральна машинка його жінки незабаром зламалася та чоловіку довелося купувати новий генератор набагато більший за попередній. Електроенергія знадобилася власникам сусіднього магазину, а потім брат Абделя запропонував продавати електроенергію жителям району та ділити прибуток порівну. Так і з’явився у Абделя свій сімейний бізнес.

Як і інші власники генераторів, Абдель не задоволений ціною на ремонт обладнання, платнею місцевому муніципалітету за нелегальну експлуатацію. Незадоволеним він був і єгипетськими та сирійськими біженцями, які не хотіли платити за користування генератором. Також поступово росли ціни на дизельне паливо, на якому працюють генератори живлення.

Але Абдель – відповідальний чоловік. Він не може підвести порядних людей, адже він обслуговує своїм генератором 75% домівок у своєму районі. В деяких з цих домівок проживають старенькі люди, які не здатні жити без електронних медичних приладів. Якщо вони залишаться без електроенергії, їх життя може бути під загрозою.

«Я не можу залишити свою справу. Я вклав у неї душу. Люди, яких я забезпечую електрикою стали моїми справжніми друзями. Влада нас «пресує» та називає «мафією». Але вони не мають права так говорити про нас, бо ми нікого ні до чого не примушуємо. Ми просто хочемо, щоб люди користувалися нашим генератором» – розповідає Абдель аль-Рахам.

При переїзді до середньостатистичної ліванської квартири ви з легкістю зможете під’єднатися до генератора місцевого власника, який регулює кількість використаної електроенергії на місяць. Зазвичай це 5-15 ампер або ж більше, в залежності від вашого бюджету та використання в той час, коли держава виключає свої джерела живлення. Ті, хто утримують генератори говорять про те, що такий бізнес малоприбутковий, проте насправді за місяць вони отримують тисячі доларів. При цьому власники завжди демпінгують ціни та борються за клієнтів з інших районів.

Багато країн, що розвиваються відчувають проблеми з перебоями в електроенергії. Згідно зі звітом Всесвітнього банку від 2015 року, проблеми Лівану виникають не лише через технічні труднощі. За оцінками експертів, для забезпечення цілодобової легальної подачі електроенергії до країни, владі знадобиться $5-6 млрд. Зараз же уряд витрачає близько $1,4 млрд на рік на придбання палива. Там же зазначено, що у 2016 році домашнє господарство в Лівані витрачало на електрику понад $1300 на рік. І це при загальному ВВП $9800 на душу населення.

«Нас називають злочинцями, злодіями електрики, говорять, що ми наживаємося на людях завдяки своїм генераторам. Так, електроенергія досить дорога в наш час. Але звинувачувати в цьому треба владу, а не нас.» – говорить один із босів «генераторної мафії».

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Джерело: Wired