Ігри з пам’яттю за методом стародавніх греків

Скільки номерів телефонів ви пам’ятаєте? А чи запам’ятовуєте ви їх взагалі? З появою мобільних телефонів сама потреба тримати в голові номери, здається, відпала, і ми, ймовірно, звільнили місце для іншої інформації. Однак, більшість людей скаржаться на свою здатність запам’ятовувати. І це призводить до деяких незручностей, коли, наприклад, треба запам’ятати багато нових імен та облич на конференції, зібранні, семінарі тощо.

Водночас, як би дивно це не звучало, є люди, які беруть участь у змаганнях із запам’ятовування. За кілька хвилин вони можуть запам’ятати кілька десятків слів, а за лічені секунди – порядок розташування карт у колоді з 52 штук. На відео – німець Сімон Рейнхард (Simon Reinhard) встановлює світовий рекорд із запам’ятовування у 2010 році:

Вже давно точаться суперечки щодо того, чи спортсмени із запам’ятовування (так-так, запам’ятовування можна вважати своєрідним спортом) народжуються з пам’яттю, що перевершує пересічну, чи їх здібності обумовлені тренувальним режимом. Цілком природно, що знайшлися вчені, готові дослідити це питання. Більше про результати – в адаптованому перекладі з ресурсу The Verge.

Фізіологія

Борис Ніколай Конрад (Boris Nikolai Konrad), тренер із запам’ятовування та спортсмен, внесений до Книги світових рекордів Гіннесса, оскільки за 15 хвилин йому вдалося запам’ятати імена й обличчя 201 людини, говорить, що неперевершена здібність запам’ятовування з’явилась у нього завдяки регулярним тренуванням з використанням різних мнемонічних методів, більшість з яких сягає своїм корінням античності.

«– Запам’ятовування – такий самий спорт, як і будь-який інший, – говорить Конрад. – Ви, хіба, не надто рухаєтеся. Але практика є ключовим елементом».

Щоб дізнатись, що відбувається в мозку спортсменів із запам’ятовування найвищого рівня, Конрад співпрацював з нейровченим Мартіном Дреслером (Martin Dresler) з Радбоуд університету Неймеген в Нідерландах. Вони залучили до дослідження 23 з 50 найкращих світових учасників змагань із запам’ятовування віком від 20 до 36 років. Учені просканували їх мозок у стані спокою та розслаблення і під час запам’ятовування списку з 72 слів. Команда дослідників разом з колегами зі Стенфордського університету (США) виявила, що за будовою мозок спортсменів не відрізняється від мозку пересічної людини.

«Ми здивувалися, оскільки досліджували мозок людей з найкращими показниками запам’ятовування у світі, – ділиться враженнями Дреслер. – Однак у їх мозках були відсутні будь-які структури чи області, які б анатомічно відрізнялись від представників “звичайної” контрольної групи». Виявилось, що хоч й анатомічно та структурно однакові, їх мозки, утім, працюють не так, як мозок пересічної людини. Скани мозку спортсменів засвідчили унікальні закономірності діяльності у процесі запам’ятовування.

Народжені в античності

Спортсмени із запам’ятовування здатні згадати принаймні 70 слів з 72, які вони запам’ятовували, у порівнянні з пересічним показником у 39 слів для «звичайних» людей. Серед застосовуваних ними технік чи не найбільш розповсюдженою є стародавня стратегія запам’ятовування, що називається «методом локусів» (також відома під назвами «палац пам’яті», «метод асоціацій»), що передбачає візуалізацію важливих частин інформації, з використанням просторової пам’яті та знайомих даних про власне середовище.

Цей метод – своєрідна мандрівка добре знайомим вам місцем (це може бути уявна прогулянка власною квартирою, місцевим парком або маршрутом на роботу), під час якої ви розміщуєте інформацію, яку треба запам’ятати, у найбільш незвичних місцях. Важливо те, що ви можете розумово повернутися назад (пройти маршрут у зворотному напрямку), щоб отримати частину інформації. Вважається, що цю техніку використовували стародавні греки для запам’ятовування важливих текстів.

Як запам’ятати 70 000 знаків числа Пі

Щоб з’ясувати, чи саме метод локусів є причиною незвичної мозкової діяльності, яку показали скани мозку, Конрад і Дреслер залучили 51 людину, віком від 20 до 30 років, які ніколи не навчалися методів тренування пам’яті та не брали участі у змаганнях із запам’ятовування до цього дослідження. Піддослідних розділили на три групи: одна навчалася за допомогою онлайн-курсу методу локусів, практикуючись по 30 хвилин на день протягом шести тижнів. Друга контрольна група також дотримувалась тренувального режиму такої ж тривалості, але грала в ігри для розвитку короткострокової пам’яті без жодної стратегії. А третя лише приходила на сканування мозку та тести на запам’ятовування. Після закінчення шести тижнів група, яка навчалася шляхом методу локусів, перевершила свої попередні результати під час тестування, згадавши в середньому 62 з 72 слів, а група, яка грала в ігри для розвитку пам’яті, та група, яка не тренувалась взагалі, в принципі показали той самий результат.

Крім того, характерні для спортсменів із запам’ятовування моделі мозкової діяльності також почали з’являтися у представників групи, що навчалась з використанням методу локусів. Цікаво, що така активність мозку проявляється навіть у стані спокою, коли люди не намагались щось запам’ятовувати. Це означає, що правильний вид навчання пам’яті не просто покращує її, а й викликає тривалі зміни в мозку, – говорить Джі Кім (Jee Kim), нейровчений, дослідник пам’яті в Інституті неврології та психічного здоров’я Флорі в Австралії, який не був залучений до цього дослідження.

Мабуть, найкращий метод

Чому ж метод локусів працює так добре? Зрештою, ігри для навчання мозку, подібні до тих, що, приміром, продаються компанією Lumosity, не роблять людей розумнішими (саме тому Lumosity була змушена виплатити $2 млн у судовому розгляді про обвинувачення в обманній рекламі). І останнє дослідження також доводить цю тезу: група, яка грала в ігри для розвитку короткострокової пам’яті, показала фактично ті самі результати через 6 тижнів. Але група, що використовувала метод локусів, показала значно кращі результати. Наразі Конрад і Дреслер можуть лише припускати, чому. Вони вважають, що метод працює, оскільки абстрактні, не пов’язані фрагменти інформації стають вказівниками на маршруті. Таким чином залучається навігаційна та просторова пам’ять, яку люди розвинули з часом. Древнім людям, напевно, не треба було запам’ятовувати порядок гральних карт у колоді чи сотні імен. Але, як каже Конрад: «завжди було важливо пам’ятати, де можна укритися від негоди, де є їжа, де чатує небезпека, тому наш мозок легко справляється з такими завданнями».

Варто зауважити, що дослідження має деякі обмеження: по-перше, досліджувалися лише представники чоловічої статі, по-друге, всі вони були досить молодими. Тому важко робити висновки щодо ширшого загалу, адже кожному, хто, наприклад, намагався вивчити іноземну мову в зрілому віці, відомо, що це значно легше було робити молодим. Утім, методи й аналізи цього дослідження є обґрунтованими, а саме дослідження додає нову складову до загального пазла роботи мозку. Тепер вчені хочуть з’ясувати, які біологічні зміни призводять до змін в діяльності мозку, і як ці процеси змінюються з віком. З цією метою науковці збираються продовжувати дослідження, залучаючи більше людей та інші методи. Наразі висновок такий – навички запам’ятовування можна розвивати.

«– Наше дослідження доводить, що чудова пам’ять – не вроджений талант, а своєрідне уміння, яке, по суті, може опанувати кожен, – говорить Дреслер. – Принаймні, певною мірою. Не кожен стане чемпіон світу із запам’ятовування».

Власне, як, приміром, не кожен футболіст отримує «Золотого м’яча».


БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО ПРО МОЗОК ЛЮДИНИ:

Джерело: The Verge, переклад підготувала Ірина Гоял, спеціально для «Блог Imena.UA»

Читайте также:

Розвиток і зростання Pet Tech

Недобрий знак: показники IQ в розвинених країнах знижуються

Новий дизайн и продуктивність сонячних батарей

Як залишатися сфокусованим в офісі?